ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2020 р.Справа № 910/3899/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет"
про стягнення 92 550 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (відповідач) про стягнення 92 550 грн., з яких 22 950 грн. заборгованості за Договором оренди та 69 600 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди № А00054796 від 03.04.2019 р. щодо сплати платежів за користування орендованим обладнанням.
Ухвалою суду від 19.03.2020 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
06.05.2020 р. на адресу суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053889518, яким відповідачу направлялась копія ухвали суду 19.03.2020 р.
Відтак, відповідач про розгляд даної справи повідомлений належним чином.
Судом враховано, що відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:
"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами від 04.05.2020 р.) продовжено запроваджений карантин в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 22 травня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500) продовжено запроваджений карантин в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 31 липня 2020 року.
Водночас, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов'язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог до закінчення запровадженого карантину.
Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
03 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люнет" (Орендар) укладено Договір оренди № А00021796 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання (надалі - обладнання), яке є об'єктом власності Орендодавця. Орендар використовує отримане за цим Договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору. Орендар зобов'язується повернути обладнання на визначених цим Договором умовах.
Згідно п. 1.2. Договору, найменування обладнання, що передається в оренду, його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказуються у відповідному Додатку та Акті передачі обладнання в тимчасове користування до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору.
У п 2.1. Договору сторони погодили, що орендна плата за користування обладнанням розраховується на підставі розцінок орендодавця з розрахунку за одну добу й вказується у відповідному додатку до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору. Орендна плата розраховується орендодавцем і підлягає оплаті орендарем з дати підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання в оренду та до дати підписання сторонами акту повернення з тимчасового користування (оренди).
Відповідно до п. 3.1 Договору, орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100% на підставі відповідного Додатку до договору або рахунку, виставленого орендодавцем не пізніше дати передачі обладнання в оренду.
Початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у відповідному додатку до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом передачі обладнання в тимчасове користування (п. 4.1 Договору).
Згідно п. 4.3 Договору, термін оренди обладнання розраховується як різниця між датою приймання обладнання з оренди й датою передачі обладнання в оренду, за умови 100% повернення обладнання в технічно справному й не забрудненому стані. У випадку часткового повернення обладнання, орендодавець нараховує орендну плату згідно своїх розцінок за неповернуте обладнання або його частину.
Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п.8.1 Договору).
Відповідно до Додатку № 1 від 03.04.2019 р. до Договору, між позивачем та відповідачем складено Акт передачі обладнання у тимчасове користування, відповідно до якого було передано в оренду обладнання : Вібротрамбовка з бензиновим двигуном GX 100 в кількості - 1 шт., вартістю 34 731,43 грн , вартість оренди обладнання грн./доба - 800,00 грн; та Віброплита MS 330-4 (без реверса) кількість - 1 шт., вартістю 61 447,92 грн., вартість обладнання грн./доба - 650,00 грн. Також між сторонами погоджено, що час початки оренди - 15:34 - 03.04.2019 р., гарантійний платіж - 12 000,00 грн., мінімальний строк оренди, діб - 30.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допуcкається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач зазначає, що відповідачем орендоване обладнання було повернуто з порушенням встановлених строків. Так: віброплита MS 330-4 (без реверса) у кількості - 1 шт. - була повернута 11.05.2019 р., а вібротрамбовка з бензиновим двигуном GX 100 в кількості - 1 шт. - 11.06.2019 р.
Загальна вартість оренди обладнання з моменту підписання відповідного акту приймання - передачі обладнання склала 78 650,00 грн.
Як вказує позивач, відповідачем 03.04.2019 р. було здійснено оплату за оренду обладнання у розмірі 43 500,00 грн (відповідно до Актів про надання послуг № 1644 від 30.04.2019 р. та № 1645 від 04.05.2019 р.) та гарантійний платіж у розмірі 12 000,00 грн. Зазначені платежі позивачем були зараховані в рахунок погашення заборгованості з орендної плати.
Позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу щодо сплати заборгованості від 17.0.2020 р., проте, така вимога залишилась без задоволення відповідачем.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі в розмірі 22 950,00 гривень та 69 600,00 грн пені.
Відповідно до п. 7.2 Договору, за прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди, зазначеного а Акті передачі обладнання в тимчасове користування або додатку до Договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням за кожен день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 69 600,00грн пені.
Водночас, згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи правову природу правовідносин між сторонами, розмір несвоєчасно виконаних зобов'язань, періоди прострочення, розмір нарахованих штрафних санкцій, а також те, що сума нарахованої пені більш ніж в три рази перевищує розмір заборгованості, суд вважає за можливе зменшити суму нарахованої пені та обмежити таке нарахування розміром заборгованості - 22 950,00 грн, з урахуванням принципів справедливості, розумності та співмірності.
Відповідач відзиву на позовну заяву та заперечень по суті спору не надав, доводи позивача у встановленому законом порядку не спростував.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтями 78, 79 Кодексу передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 22 950,00 грн заборгованості та 22 950,00 грн пені доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином та у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв'язку зі зменшенням суми пені на підставі ст. ст. 233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (04116, м. Київ, пров. Тбіліський, 1; код ЄДРПОУ 31956217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18, оф. 7-Б; код ЄДРПОУ 41668417) 22 950 (двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп. заборгованості, 22 950 (двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп. пені та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.
3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду в строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна