ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
02.07.2020Справа № 910/9242/20
Суддя господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали
За позовом Приватного підприємства "Укрекопроект"
до 1. Міністерства розвитку громад та територій України
2. Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях
3. Чернівецької філія Державного підприємства "Державний науково- дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція"
про визнання незаконними дії, правочину недійсним та відшкодування збитків
Приватне підприємство "Укрекопроект" (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Міністерства розвитку громад та територій України (відповідач-1), Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях (відповідач-2) та Чернівецької філії Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція" (відповідач-3) про визнання незаконними дії, правочину недійсним та відшкодування збитків.
Подана Приватним підприємством "Укрекопроект" позовна заява не відповідає вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно з частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте, всупереч наведеного, позивачем не визначено у позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не вказано зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви та не надано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, не визначено у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
В свою чергу, позивачем не зазначено офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти для Міністерства розвитку громад та територій України (відповідач-1), Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях (відповідач-2) та Чернівецької філії Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція" (відповідач-3); не зауважено, що такі відомості щодо учасників справи йому невідомі.
Окрім того, позивачем не вказано ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) для Міністерства розвитку громад та територій України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 102 грн 00 коп.
З огляду на викладене, мінімальна ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 2102,00 грн., а максимальна 735 700,00 грн., за подання позовної заяви немайнового характеру - 2102,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір перераховується в безготівковій або готівковій формі.
Окрім того, суд зауважує, що звертаючись із позовом позивач заявляє наступні вимоги:
1. Визнати недійсним правочин Договір оренди нерухомого майна, що належить державній власності № 636 від 25 січня 2019 року з моменту укладення.
2. Визнати незаконними дії регіонального фонду державного майна України по Івано -Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області щодо нарахування і стягнення орендної плати за користування нежилим будинком відповідно до Договору №636 від 25 січня 2019 року, оренди нерухомого майна, що належить державній власності, а правочин недійсним з моменту укладення та відшкодування збитків.
3. Стягнути з відповідача -2: Регіональне відділення фонду Державного майна України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, незаконно отриманої орендної плати в сумі 110 787,59 грн. на користь позивача приватне підприємство «Укрекопроект»,
4. Стягнути з відповідача-3: Чернівецької філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектконструкція» незаконно отриманої орендної плати в сумі 59686,36 грн. на користь позивача приватне підприємство «Укрекопроект
5. Стягнути з відповідача-2: Регіональне відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та відповідача-3: Чернівецької філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектконструкція» солідарно за завдані збитки 88 848,6 грн.
6. Стягнути з відповідача-2 Регіональне відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та відповідача -3 Чернівецької філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектконструкція» солідарно за не отриману вигоду відповідно до договорів 06/02-19 від 01.02.20І9року на суму 670 тисяч грн. та 08/02-19 від 05.02,2019року грн. на суму 870 тисяч грн., загальною сумою 1 320 000 грн.
З наведених вище вимог судом встановлено, що приватне підприємство «Укрекопроект» при зверненні до суду заявило 2 немайнові вимоги та 4 майнових вимоги на загальну суму 1 579 322,55 грн. Таким чином, позивачем повинен був сплачений судовий збір у загальному розмірі 27 893,84 грн.
Водночас позивачем до позовної заяви долучена копія платіжного доручення №20 від 25.06.2020 на суму 2102,00 грн.
Згідно п. 3.1. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції. Платіжне доручення оформляється платником згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Таким чином, документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення в оригіналі, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Докази про сплату судового збору повинні подаватись в оригіналі, оскільки копії цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Таким чином, судом встановлено, що позивач не виконав вимоги вказаних норм, оскільки до позовної зави не було додано докази в підтвердження сплати судового збору у встановленому Законом розмірі.
Окрім того, дослідивши подані матеріали, позовну заяву подано без додержання вимог п. 4 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, заявлені у ній вимоги - визнання недійсними Договору оренди нерухомого майна, що належить державній власності № 636 від 25 січня 2019 року з моменту укладення, визнання незаконними дій регіонального фонду державного майна України по Івано -Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області щодо нарахування і стягнення орендної плати за користування нежилим будинком відповідно до Договору №636 від 25 січня 2019 року, оренди нерухомого майна, що належить державній власності, а правочин недійсним з моменту укладення, а також майнові вимоги про відшкодування збитків з відповідача-2 - Регіонального відділення фонду Державного майна України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та з відповідача-3: Чернівецької філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектконструкція», є вимогами які фактично пред'явлені до відповідача-2 - Регіонального відділення фонду Державного майна України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та відповідача-3: Чернівецької філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектконструкція»
В той же час, хоча і позивач вказуючи у реквізитах позовної заяви у статусі відповідача-1 - Міністерство розвитку громад та територій України, однак жодних вимог до останньої прохальна частина позовної заяви не містить, тобто, позовна заява приватного підприємства «Укрекопроект» не містить змісту позовних вимог щодо Міністерство розвитку громад та територій України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про невідповідність позовної заяви приватного підприємства «Укрекопроект» вимогам п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України
Відтак, позивачу необхідно усунути недоліки даної позовної заяви шляхом визначення змісту позовних вимог до Міністерства розвитку громад та територій України з урахуванням того, що ним оскаржується правочин оренди нерухомого майна, фактично укладений між іншими особами - орендарем та орендодавцем.
Положеннями ч. 1 ст. 172 ГПК України унормовано, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. 7 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).
У Рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
За змістом п. 61 Правил надання поштового зв'язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009 Кабінету Міністрів України, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
За таких обставин належним доказом надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами учасникам справи є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи.
В якості доказів надсилання відповідачам копії позовної заяви з доданими до неї документами позивачем надані опис вкладення від 26.06.2020.
Однак, судом досліджено, що зазначені описи вкладення не є належним доказами направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, оскільки зі змісту опису вкладення в цінний лист вбачається, що позивачем надіслано для відповідача-1, 2 та 3: «Позовна заява на 8 арк., додатки із 45 на 173 арк.». Однак суд позбавлений права встановити, які саме додатки були направлені позивачем на відповідачам. Разом з тим, згідно норм чинного законодавства на адресу відповідача мають надсилатися всі додані до позовної заяви документи, однакові як для суду так і для відповідачів, що в свою чергу позивачем зроблено не було, та є порушенням вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, суд звертає увагу позивача, що за відсутності документа, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані описи вкладення та накладні не можуть вважатись належними доказами надсилання відповідачу та третій особі поданої до суду позовної заяви з доданими до неї документами.
Також суд зауважує, що із наданих позивачем описів суд позбавлений можливості встановити на які адреси надсилалася кореспонденція за даними описами. Окрім того, в описі вказано, що кореспонденція направляється Чернігівській філії Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція" (відповідач-3), в той час як самим позивачем у реквізитах позовної заяви визначено у якості відповідач-3 - Чернівецьку філію Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція".
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55 згідно якого відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Разом з цим, як вбачається з додатків до позову в якості "доказів" заявником до позову додано ксерокопії документів - які не є ані оригіналами документів, ані засвідченими у встановленому законом порядку копіями документів (відмітка про засвідчення копії, яка передбачена п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, відсутня на всіх ксерокопіях).
Також суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду, може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
За приписами ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Згідно з п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно із ч.4 ст.64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Згідно з ч.3 ст.95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Суд зазначає, що у відповідності до чинного законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.
Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.
В даному випадку, з позовної заяви вбачається, що останнім заявлено вимогу саме до Чернівецької філії Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція" (відповідач-3) та визначено таку особу відповідачем за поданим ним позовом з наведенням як у вступній, так і в резолютивній частинах позову реквізитів саме філії, а не безпосередньо юридичної особи.
Отже, в силу наведених норм, позивачу необхідно надати до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що Чернівецька філія Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція" (відповідач-3) може виступати самостійною стороною спору в господарському судочинстві, є самостійним суб'єктом господарювання та має статусу юридичної особи.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, оскільки подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись 162, 163, 164, ч. 1 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву - Приватного підприємства «Укрекопроект» залишити без руху
2. Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - не пізніше 5 днів з дня отримання ували. Проте, вказаний строк не вважається таким, що сплив до закінчення строку карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який визначено Постановою №211 від 11.03.2020р. Кабінету міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання
- належних доказів в підтвердження направлення на адресу відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами;
- подання до суду зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви;
- подання до суду письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- подання до суду відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- подання до суду відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи
- надання суду нової редакції позовної заяви із визначенням змісту позовних вимог, в тому числі до Міністерства розвитку громад та територій України (відповідач-1);
- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Чернівецька філія Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція" (відповідач-3) може виступати самостійною стороною спору в господарському судочинстві, є самостійним суб'єктом господарювання та має статусу юридичної особи;
- подання до суду доказів на підтвердження сплати суми судового збору загалом у розмірі 27 893,84 грн.
- подання до суду всіх документів, долучених до позовної заяви, завірених належним чином;
- подання до суду письмової заяви із зазначенням офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти для відповідача-1 та відповідача-2 та відповідача-3; або заяви із вказівкою, що такі відомості щодо учасників справи позивачу невідомі;
- подання до суду письмової заяви із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) для Міністерства розвитку громад та територій України;
Окрім вказаного вище, суд звертає увагу позивача на необхідність відправлення зазначених вище документів на адресу відповідачів та подання до суду належних доказів такого направлення.
4. Відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала оскарженню не підлягає.
5. Роз'яснити Приватному підприємству «Укрекопроект», що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя М.О. Лиськов