ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 липня 2020 року Справа № 902/413/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Демидюк О.О.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 30 квітня 2020 року у справі №902/413/20 (повний текст складено 30 квітня 2020 року, суддя Матвійчук В.В.)
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до фізичної особи-підприємця Гураш В'ячеслава Валентиновича
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості у розмірі 10897,27 грн.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30 квітня 2020 року у справі №902/413/20 відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості у розмірі 10897,27 грн. з боржника фізичної особи-підприємця Гураш В'ячеслава Валентиновича.
Вказана ухвала мотивована тим, що заявником не надано належних та достатніх доказів, передбачених частиною 3 статті 56 ГПК України, на підтвердження наявності у представника (Савіхіної Анастасії Миколаївни) повноважень представляти інтереси юридичної особи в суді (відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) - самопредставництво. Довіреність, видана на представника від 29 липня 2019 року за № 3451-К-Н-О (копія якої додана до матеріалів заяви), за відсутності у останньої статусу адвоката, а також за відсутності інших передбачених частиною 3 статті 56 ГПК України доказів, не може належним чином підтверджувати, що Савіхіна Анастасія Миколаївна є уповноваженою особою відповідної юридичної особи (Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"), котра діє від її імені відповідно до закону, положення чи трудового договору (контракту).
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, АТ КБ "Приватбанк" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 30 квітня 2020 року у справі №902/413/20 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що справа є малозначною згідно частини 5 статті 12 ГПК України, а тому мали бути застосовані положення статті 58 ГПК України, якими передбачено, що при розгляді справ у малозначних справах представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. Трактування вказаних положень у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя та полягає у надмірному формалізмі. Якщо суд першої інстанції сумнівався у чинності виданої довіреності на ім'я Савіхіної А.М., то існували всі можливості суду здійснити перевірку документу з використанням офіційного інтернет-сайту банку, про що і зазначено в довіреності. Таким чином, суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допущено порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно, на думку апелянта, є підставою для скасування ухвали.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2020 року у справі №902/413/20 поновлено АТ КБ "Приватбанк" строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Вінницької області від 30 квітня 2020 року, відкрито апеляційне провадження та вирішено розглядати справу №902/413/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини 1 статті 256 ГПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду є ухвала про відмову у видачі судового наказу (пункт 1 частини 1 статті 255 ГПК України), яка входить до визначеного у частині 2 статті 271 ГПК України переліку та з огляду на відсутність обставин справи, що зумовлюють необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Боржник своїм правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Вінницької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Гураш В'ячеслава Валентиновича заборгованості за Договором б/н від 24 квітня 2019 року в розмірі 10897,27 грн, з яких: 8985,87 грн - заборгованість за кредитом; 1911,40 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Дослідивши матеріали заяви, місцевий господарський суд визнав за необхідне відмовити у видачі судового наказу, оскільки заявником не надано належних та достатніх доказів, передбачених частиною 3 статті 56 ГПК України, на підтвердження наявності у представника повноважень представляти інтереси юридичної особи в суді (відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) - самопредставництво. Довіреність, видана на представника від 29 липня 2019 року за № 3451-К-Н-О (копія якої додана до матеріалів заяви), за відсутності у останньої статусу адвоката, а також за відсутності інших передбачених частиною 3 статті 56 ГПК України доказів, не може належним чином підтверджувати, що Савіхіна Анастасія Миколаївна є уповноваженою особою відповідної юридичної особи (Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"), котра діє від її імені відповідно до закону, положення чи трудового договору (контракту).
Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частин 1, 3 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Статтею 58 цього Кодексу визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України, заява про видачу судового наказу підписується заявником; якщо заява підписується представником заявника - до заяви додається документ, що підтверджує повноваження представника.
Як вбачається із матеріалів справи, заяву про видачу судового наказу підписана Савіхіною Анастасією Миколаївною, на підтвердження повноважень якої надано копію довіреності від 29 липня 2019 року за №3451-К-Н-О, проте ані матеріали апеляційної скарги, ані матеріали справи не містять відомостей, що Савіхіна А.М. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність і представляє інтереси заявника саме як адвокат.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року №1401 - VIII (далі - Закон України №1401 - VIII), яким внесено зміни до Конституції України та доповнено Основний Закон окремими статтями.
За змістом частин 3 та 4 статті 131-2 Конституції України (у редакції Закону України №1401 - VIII) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді, зокрема, у малозначних спорах.
За змістом статті 131-2 Конституції України необхідність її додаткової регламентації законом передбачена частиною 4 цієї статті щодо встановлення винятків представництва в суді адвокатами, зокрема, визначення поняття малозначних спорів.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Наказне провадження відповідно до частини 2 статті 12 ГПК України призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Статтею 12 цього Кодексу визначено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
За змістом частини 1 статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року встановлено у розмірі 2027 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Вінницької області із заявою про видачу судового наказу у порядку наказного провадження до боржника - ФОП Гураш В'ячеслава Валентиновича про стягнення заборгованості за договором у сумі 10897,27 грн. грн.
Отже, предметом заяви у цій справі є стягнення 10897,27 грн, а оскільки ціна заяви у справі №902/413/20 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною в силу прямої вказівки процесуального закону.
Відповідно до частини 2 статті 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
З огляду на викладене, АТ КБ "ПриватБанк" як сторона у справі, віднесеній процесуальним законом до малозначних, не позбавлено права на представництво своїх законних інтересів, у тому числі й на звернення з заявою про видачу судового наказу, зокрема, штатними юрисконсультами, юристами - працівниками власних структурних підрозділів тощо.
Наведене є винятком із загального правила прямої дії норми статей 59, 131-2 Конституції України та підпункту 11 пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, за змістом якого представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Проте, відмовляючи у видачі судового наказу АТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції наведеного не взяв до уваги, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та передачі справи для продовження розгляду суду першої інстанції.
З огляду на викладене апеляційна інстанція вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги шляхом скасування ухвали від 30 квітня 2020 року та передачі справи до господарського суду Вінницької області для вирішення питання про видачу судового наказу.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 30 квітня 2020 року у справі №902/413/20 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Вінницької області від 30 квітня 2020 року у справі №902/413/20 скасувати.
Справу №902/413/20 повернути до господарського суду Вінницької області для вирішення питання про видачу судового наказу.
Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.