Постанова від 24.06.2020 по справі 910/21682/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р. Справа№ 910/21682/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Грека Б.М.

секретар судового засідання: Вознюк К.Л.

за участю представників відповідно до протоколу судового засідання від 24.06.2020.

розглянувши апеляційні скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство) та Прокуратури міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2020

у справі № 910/21682/15 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою розпорядника майна Державного підприємства "Конярство України" (далі - ДП "Конярство України"; Підприємство) арбітражного керуючого Атаманенко С.В.

до товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрий лан" (далі - ТОВ "Щедрий лан"; Товариство)

про визнання договору недійсним

в межах справи № 910/21682/15

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" (далі - ТОВ фірма "Астарта-Київ" )

до боржника ДП "Конярство України"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою ТОВ фірма "Астарта-Київ" про банкрутство ДП "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

10.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Атаманенко С.В. до ТОВ "Щедрий Лан" про визнання недійсним договору зберігання № 10 від 09.03.2017 (далі - Договір), укладеного ТОВ "Щедрий Лан" та ДП "Конярство України" в особі керівника філії "Новоолександрівський кінний завод № 64" ДП "Конярство України" Павлоської Г.І.

05.02.2020 рішенням Господарського суду міста Києві відмовлено у задоволені позову про визнання недійсним Договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прокуратура міста Києва звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поляков Б. М., Грек Б. М.

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України також, не погодившись з прийнятим рішенням, звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов розпорядника майна задовольнити.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б. М., Поляков Б. М.

Разом з тим, до відкриття апеляційного провадження головуючий суддя Поляков Б.М. подав заяву про самовідвід у вказаній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 заяву судді Полякова Б.М. про самовідвід від участі у розгляді справи №910/21682/15 задоволено, та відведено його від участі у розгляді справи; справу передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1106/20 від 19.03.2020 у зв'язку із задоволенням заяви судді Полякова Б.М. про самовідвід від участі у розгляді справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/21682/15.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Грек Б.М.

Ухвалою суду від 23.03.2020 апеляційні скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Прокуратури міста Києва прийнято до провадження вказаною колегією суддів та об'єднано їх в одне апеляційне провадження.

14.05.2020 ухвалою суду апеляційної інстанції, зокрема, відкрито апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами у визначеному складі та призначено розгляд справи № 910/21682/15 на 24.06.2020.

15.06.2020 ТОВ «Щедрий лан» подало суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги Міністерства та Прокуратури відповідно до яких Товариство просило залишити апеляційні скарги буз задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання 24.06.2020 з'явилися представники Прокуратури, Міністерства і ТОВ "Щедрий Лан", надали пояснення по суті заяви та по суті апеляційних скарг.

Колегією суддів на підставі частини сьомої статті 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного висновку.

Зміст статті 269 ГПК України встановлює таке.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2017 ТОВ «Щедрий Лан» (поклажодавець) та ДП «Конярство України» в особі Філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» (зберігач) було укладено Договір зберігання № 10 від 09.03.2017, з подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання майно, перелік якого наведений у даному договорі.

У Договорі (пункт 1.1) та у доповненнях (№№1, 2, 3) до Договору (пункт 1) встановлено дати початку та закінчення зберігання.

Відповідно до пункту 2.1.9 Договору зберігач зобов'язаний за першою вимогою поклажодавця надати йому можливість доступу до майна і перевірки умов його зберігання. Витрати з перевірки несе сторона, що її затребувала.

Згідно із пунктом 2.1.10 зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 3-ох днів з дня одержання такої вимоги.

Пунктом 2.1.11 даного договору визначено, що зберігач зобов'язаний повернути майно після припинення договору.

За умовами пункту 3.1. договору, сторона, що постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов'язань за договором зберігання, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків.

Відповідно до пункту 3.4. договору, за невиконання умов договору винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 5% вартості майна зданого на зберігання.

Пунктом 6.2. сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами.

Зберігач взятих на себе зобов'язань за Договором зберігання № 10 від 09.03.2017 з повернення майна не виконав, що стало підставою для звернення поклажодавця з позовом до зберігача про стягнення грошових коштів у сумі 589 785 грн. (561 700 грн. - збитки, 28 085 грн. - штрафні санкції).

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/21682/15, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.01.2020 стягнуто з ДП "Конярство України" на користь Товариства 561 700 грн. збитків, 28 085 грн. штрафних санкцій та 8 846 грн. 78 коп. витрат зі сплати судового збору.

10.06.2019 розпорядник майна боржника звернувся до суду першої інстанції з заявою про визнання недійсним договору зберігання № 10 від 09.03.2017, укладеного ТОВ "Щедрий Лан" та ДП "Конярство України" в особі керівника філії "Новоолександрівський кінний завод № 64" ДП "Конярство України" Павлоської Г.І.

Згідно з частинами першою - п'ятою статі 203 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, слід встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (недотримання) форми; дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти суб'єктивного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, а саме його істотних умов та доповнень до нього, державному підприємству передається на відповідальне зберігання майно на строк до 01.09.2017 (доповнення № 1 від 10.05.2017, № 2 від 11.05.2017, № 3 від 03.07.2017, якими строк зберігання продовжено до 15.09.2017), а також визначено перелік майна для зберігання.

За змістом частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частини першої статті 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Отже, за своєю правовою природою договір зберігання за загальним правилом є оплатним, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Так, частиною п'ятою статті 626 ЦК України встановлено, що договір є відплатним, якщо інше не передбачено договором, законом чи не випливає із суті договору.

Проте, як вбачається зі змісту Договору, сторонами не було обумовлено умов безоплатного чи платного зберігання майна.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 947 ЦК України, при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, проте, у Договорі положення щодо відшкодування поклажодавцем зберігачу витрат на зберігання майна відсутні.

За змістом частини другої статті 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, частиною третьою вказаної статті встановлено, що істотними умовами договорів зберігання є умови про предмет, ціну та строк дії договору.

Статті 193 ГК України та 526 ЦК України, які містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Водночас, як вбачається, спірний договір було підписано керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» ДП «Конярство України» Павловською Г.І., яка взяла майнові зобов'язання за рахунок коштів державного підприємства, що перебувало вже в стані банкрутства.

Пунктом 2.1.3 Розділу 2 Договору встановлено, що зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю те саме майно. Майно повинно бути повернене в тому самому стані у якому воно було прийняте на зберігання з урахуванням змін його природних властивостей.

У пункті 2.1.4 Розділу 2 Договору встановлено, що зберігач забезпечує наявність пристосованих для зберігання майна приміщень, що охороняються виключає доступ сторонніх осіб до майна.

Згідно з пунктом 2.1.7 Розділу 2 зберігач забезпечує такі особливі умови зберігання майна: вологість не більше 7 %. Додаткові витрати зберігача на забезпечення особливих умов зберігання поклажодавцем окремо не компенсується.

У пункті 7.1 Статуту ДП «Конярство України» основним показником, що узагальнює фінансові результати фінансово-господарської діяльності підприємства, є прибуток (дохід).

За договором та доповненнями до нього оціночна вартість майна становить 561 700 грн.

Відповідно до Положення про філію «Новоолександрівський кінний завод № 64» ДП «Конярство України», затвердженого Наказом ДП «Конярство України» від 24.11.2011 № 24 (Положення про філію), встановлено, що це положення є документом, що регулює діяльність Філії.

Так, Положенням про філію встановлено, що:

- координацію діяльності Філії, контроль за дотриманням цього Положення та ефективністю використання і збереження закріпленого за Філією майна здійснює ДП «Конярство України» (пункт 1.2);

- Філія зобов'язана дотримуватись вимог чинного законодавства України та умов цього Положення (пункт 7.2.1);

- Філія зобов'язана здійснювати контроль за належним виконанням контрагентами діючих правочинів та негайно (протягом 24 годин) про невиконання вимог правочинів та/або незаконні дії фізичних та юридичних осіб (пункт пунктом 7.2.3);

- для здійснення оперативного управління (керівництва) справами Філії призначається керівник Філії (пункт 8.1);

- повноваження керівника Філії визначаються трудовим контрактом та довіреністю виданою ДП «Конярство України» (пункт 8.4);

- керівник Філії укладає від імені ДП «Конярство України» господарські, цивільно-правові договори в межах сум, передбачених трудовим контрактом та довіреністю (пункт 8.6.10);

Як вбачається з довіреності № 73 від 31.12.2016, ДП «Конярство України» в особі в.о. директора Кудрявської Н. В. уповноважило Павловську Г.І. за попереднім погодженням з підприємством укладати цивільно-правові угоди та договори (без відчуження основних фондів та засобів) якими загальна сума перевищує 300 000 грн. у тому числі ПДВ для товарів, робіт та послуг.

Оскільки відповідно до договору та доповнень до нього вносились зміни в частині збільшення оціночної вартості та переліку майна, що перебувало на зберіганні Філії, то можна дійти висновку, що керівником Павловською Г.І. не дотримано вимог встановлених Довіреністю, адже згідно з Розділом 3 договору зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування майна в тому числі й у розмірі повної вартості майна (пункт 3.2. Договору).

Так, за договором та доповненнями до нього оціночна вартість майна становить 561 700 грн.

Згідно з частиною першою, третьою статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За змістом частини першої статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Отже, з наведеного можна дійти висновку, що керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» ДП «Конярство України» Павловська Г.І., взяла на Підприємство завідома збиткові зобов'язання за спірним Договором, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це (наведені висновки також містяться у постанові Верховний Суд України у справі № 6-62цс16).

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що Договір було укладено керівником філії з перевищенням повноважень.

Водночас, згідно зі статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема з підстав, коли боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Частиною 1 статті 215 ЦК України унормовано, що недодержання в момент вчинення правочину стороною, сторонами, вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 вказаного Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, з наведеного можна дійти висновку, що сторонами правочину недодержано в момент вчинення правочину вимоги, що встановлені частиною першою статті 203 ЦК України, а тому, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Прокуратури міста Києва підлягають задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі № 910/21682/15 - скасуванню, а заява розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Атаманенко С.В. до ТОВ "Щедрий Лан" про визнання недійсним договору зберігання № 10 від 09.03.2017 задоволенню.

У частині третій статті 13, частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною першою статті 79 ГПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи з наведених норм, встановлених обставин та матеріалів справи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не досліджено у повному обсязі обставини справи, не надано вірної оцінки доказам, що були наведені у заяві арбітражного керуючого Атаманенка С.В.

Керуючись статтями 269, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Прокуратури міста Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі № 910/21682/15 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Атаманенко С.В. до ТОВ "Щедрий Лан" про визнання недійсним договору зберігання № 10 від 09.03.2017 задовольнити.

4. Визнати недійсним Договір зберігання №10 від 09.03.2017 року, укладений між ТОВ «Щедрий Лан» та ДП «Конярство України» в особі керівника філії «Новоолександрівський кінний завод №64» ДП «Конярство України» Павловської Г.І.

5. Матеріали справи № 910/21682/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 01.07.2020.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

Б.М. Грек