вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" червня 2020 р. Справа№ 911/483/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 11.06.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Озернянської сільської ради на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.02.2020 про забезпечення позову (повний текст ухвали підписано 25.02.2020)
у справі №911/483/20 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України
до Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгеніївни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову на стороні відповідача Озернянська сільська рада
про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
1. Зміст позовних вимог та заперечень
До Господарського суду Київської області подано позовну заяву Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України до Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгеніївни за участю третьої особи Озернянської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора №50332385, №50332659, №50332770 від 19.12.2019 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484100:09:010:0002, 3220484100:06:002:0011, та зобов'язання Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгеніївни провести державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484100:09:010:0002, 3220484100:06:002:0011 за Державним підприємством «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» НААН України.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити органам, які здійснюють державну реєстрацію прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 (площею 714,6820 га), 3220484100:09:010:0002 (площею 236,4848 га), 3220484100:06:002:001 (площею 229,2027 га).
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 22.01.2003 №29 затверджено технічну документацію щодо складання державного акта на право постійного користування землею дослідному господарству ім. 9 Січня інституту цукрових буряків УААН України (правонаступником якого є позивач). На підставі вказаного розпорядження видано Державний акт на право постійного користування землею серії №ІІ-КВ №002628 від 28.01.2005.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.04.2019 у справі №910/14002/18 вказаний державний акт визнано недійсним, проте розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 22.01.2003 №29 є чинним.
Заявник посилається на протиправність відмови державного реєстратора зареєструвати за ДП «ДГ Озерна» права користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008 (площею 714,6820 га), 3220484100:09:010:0002 (площею 236,4848 га), 3220484100:06:002:0011 (площею 229,2027 га), чим заперечено також наявність у позивача відповідного права постійного користування та створено ситуацію невизначеності правового статусу відповідних земельних ділянок, за якої існує ризик, що такі земельні ділянки можуть бути перереєстровані на інших осіб.
Крім того, під час оскарження спірних дій державного реєстратора до Київського окружного адміністративного суду (відповідна адміністративна справа №320/7078/19 закрита у зв'язку з непідвідомчістю спору адміністративним судам), йому стало відомо про існування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.12.2019 року (після спірної відмови державного реєстратора) №10-10233/15-19-сг, яким земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484101:08:005:0020 та 3220484100:09:010:0002 передано Озернянській сільській раді Білоцерківського району Київської області у комунальну власність.
Здійснення ж реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок та реєстрація останніх за Озернянською сільською радою Білоцерківського району Київської області на праві комунальної власності може призвести до подальшого переходу права власності на інших суб'єктів, що призведе до унеможливлення поновлення порушених прав позивача та повернення їх у власність державного підприємства.
2. Обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами
22.01.2003 розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області №29 «Про затвердження технічної документації щодо складання державного акта на право постійного користування землею дослідному господарству ім. 9 Січня Інституту цукрових буряків УААН» затверджено технічну документацію щодо складання державного акта на право постійного користування землею; вирішено оформити право постійного користування земельними ділянками дослідному господарству ім. 9 січня інституту цукрових буряків УААН загальною площею 1289,3 га в межах Озернянської сільської ради; доручено Київському відділенню інституту землеустрою УААН виготовити державний акт на право постійного користування.
На підставі вказаного розпорядження Дослідному господарству імені 9 Січня інституту цукрових буряків УААН видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002628, відповідно до якого у підприємства перебуває у постійному користуванні 1289,3 га землі.
11.09.2012 Державне підприємство Дослідне господарство імені 9 Січня інституту цукрових буряків УААН на підставі наказу НААН України №196 було перейменоване у Державне підприємство «Дослідне господарство імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України».
12.12.2016 наказом НААН України №316 «Про перейменування Державного підприємства «Дослідне господарство імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН» та затвердження Статуту Державного підприємства «Дослідне господарство імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН» у новій редакції» підприємство перейменовано на Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» НААН України.
18.04.2019 рішенням господарського суду Київської області у справі №910/14002/18 за позовом Озерянської сільської ради до Білоцерківської районної державної адміністрації, державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» НААН України, ГУ Держгеокадастру у Київські області про визнання права та визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею та за зустрічним позовом державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» НААН України до Озерянської сільської ради, третя особа державний реєстратор Озернянської сілської ради Київсько області Кошовий Вячеслав Петрович про скасування запису про державну реєстрацію речового права первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Вказаним рішенням визнано за Озерянською сільською радою право на замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська обл., Білоцерківський район, село Озерна, вул. Перковського, 9а, орієнтовний розмір 0,54 га під обслуговування будівель закладів освіти та визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002628 від 28.01.2005, виданий Білоцерківською райдержадміністрацією Ради народних депутатів на підставі розпорядження Білоцерківської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 22.01.2003 № 29 Дослідному господарству ім. 9 Січня Інституту цукрових буряків УААН.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі №910/14002/18 рішення господарського суду Київської області залишено без змін.
19.12.2019 рішеннями про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №50332385, №50332659, №5033277 Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгеніївни, за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2019, відмовлено у державній реєстрації права постійного користування земельними ділянками кадастрові номери: 3220484100:10:005:0008, 3220484100:06:002:0011 та 3220484100:09:010:0002 за Державним підприємством «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» Національної академії наук України.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10233/15-19-сг від 21.12.2019 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Озернянській сільській раді Білоцерківського району Київської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 954,1668 га, згідно додатку, що є невід'ємною частиною цього наказу, які розташовані на території Озернянської сільської ради Білоцерківського району згідно з актом приймання-передачі. Згідно з додатком до наказу Озернянській сільській раді передано земельну ділянку площею 714,6820 га, кадастровий номер 3220484100:10:005:0008, земельну ділянку площею 236,4848 га, кадастровий номер 3220484100:09:010:0002, земельну ділянку площею 3,0000 га, кадастровий номер 3220484101:08:005:0020.
3. Зміст ухвали місцевого суду
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2020 заяву Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України задоволено; вжито заходів забезпечення позову, а саме: заборонено особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220484100:10:005:0008 (площею 714,6820 га), 3220484100:09:010:0002 (площею 236,4848 га), 3220484100:06:002:0011 (площею 229,2027 га).
Приймаючи вказану ухвалу про забезпечення позову, місцевий господарський суд, виходив з того, що підставою заперечення наявності у позивача права постійного користування наведеними в позові земельними ділянками є факт визнання недійсним в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 910/14002/18 Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002628 від 28.01.2005 року, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 22.01.2003 року № 29, Дослідному господарству ім. 9 Січня інституту цукрових буряків УААН (правопопереднику позивача), яким посвідчувалось відповідне право постійного користування.
Однак, на даний час триває судовий розгляд господарської справи №910/14002/18 про визнання за Озерянською сільською радою права на замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська обл., Білоцерківський район, село Озерна, вул. Перковського, 9а, орієнтовний розмір 0,54 га під обслуговування будівель закладів освіти за принципом мовчазної згоди та про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002628 від 28.01.2005 року, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 22.01.2003 року № 29 Дослідному господарству ім. 9 Січня інституту цукрових буряків УААН.
Крім того, наявність у позивача права постійного користування земельними ділянками ґрунтується на відповідному розпорядженні Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 22.01.2003 року № 29, яке не оскаржене і є чинним, в той час, як визнання недійсним Державного акту, як технічного документу, не відміняє відповідного права постійного користування, тому Головне управління Держгеокадастру у Київській області та Озернянська сільська рада Білоцерківського району Київської області передчасно вчиняють дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484100:09:010:0002 та 3220484100:06:002:0011, безпідставно вважаючи земельні ділянки вільними.
Також, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що до реєстру речових прав вже внесено зміни про те, що спірні земельні ділянки вільні, перебувають у державній власності.
Здійснення подальших реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок може призвести до подальшого переходу права власності (користування) на інших суб'єктів, що призведе до ускладнення чи неможливості поновлення порушених прав позивача та повернення земельних ділянок у користування Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» НААН України.
Суд першої інстанції вказав, що з огляду на вищенаведені дії відповідача та інших осіб, які свідчать про заперечення наявності у позивача права користування земельними ділянками і вважають, що можуть вільно розпоряджатись такими земельними ділянками, в разі встановлення судовим рішенням наявності законних підстав для реєстрації за позивачем права постійного користування земельними ділянками, йому доведеться докладати значних зусиль, часу та коштів для реалізації встановленого судовим рішенням права шляхом відміни реєстраційних дій та витребування земельних ділянок в інших осіб, доведеться з'ясовувати у кого і на якому праві опиняться земельні ділянки, і у відповідних спорах буде брати участь значна кількість осіб, непричетних до допущених порушень, що значно ускладнить виконання судового рішення та відновлення права користування позивача.
У зв'язку з чим, обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом встановлення тимчасових обмежень щодо здійснення реєстраційних дій стосовно спірних земельних ділянок до вирішення спору про наявність чи відсутність підстав реєстрації права позивача, є співмірним з позовними вимогами, має тимчасовий характер та не порушить права та інтересів інших осіб.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Озернянська сільська рада Білоцерківського району Київської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 25.02.2020 у справі №911/483/20 і прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволення заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для розгляду заяви, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та судом допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідно до вимог Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Таким чином, для державної реєстрації права постійного користування позивачем було надано розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 22.01.2003 №29 про затвердження технічної документації щодо складання державного акта на право постійного користування землею дослідному господарству імені 9 Січня інституту цукрових буряків УААН, що не може бути документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація речових прав.
Водночас, ГУ Держгеокадастру у Київській області наказом від 21.12.2019 передано Озернянській сільській раді Білоцерківського району Київської області у комунальну власність спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Озернянської сільської ради Білоцерківського району, що входять в державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002628 від 28.01.2005.
Отже, приймаючи оскаржувану ухвалу суд фактично обмежив права Озернянської сільської ради щодо державної реєстрації спірних земельних ділянок та реалізації судових рішень у справі №910/14002/18.
Крім того, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 28.01.2020 по справі №357/626/20 (провадження №1/кс/357/103/20) накладено арешт на майно, із забороною органам, які здійснюють державну реєстрацію прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо даних земельних ділянок, в межах кримінального провадження №12012110030000132 від 12.01.2020, а саме: земельну ділянку із кадастровим номером 3220484100:06:002:0011 (площею 229,2027 га); земельну ділянку із кадастровим номером 3220484100:09:010:0002 (площею 236,4848 га); земельну ділянку із кадастровим номером 3220484100:10:005:0008 (площею 714,6820 га).
Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає передбаченим приписам ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає скасуванню.
5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги
Відповідно до матеріалів справи, сторонами у справі не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом
28.02.2020 Озернянська сільська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 25.02.2020 у справі №911/483/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №911/483/20 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 02.04.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 повідомлено учасників справи, що 02.04.2020 розгляд справи не відбудеться у зв'язку з запобіганням поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
07.04.2020 через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення скаржника, в яких останній підтримав вимоги апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 розгляд справи призначено на 04.06.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 залучено до участі у справі №911/483/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача, Озернянську сільську раду, відкладено розгляд справи на 11.06.2020.
У судове засідання 11.06.2020 з'явився представник Озернянської сільської ради, у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив скасувати оскаржувану ухвалу. Інші представники учасників справи у судове засідання не з'явились.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники позивача та відповідача були повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.
7. Джерела права й акти їх застосування
Господарський процесуальний кодекс України
Частиною 4 ст. 75 визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частина 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Практика Європейського суду з прав людини як джерело права
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьев проти України» від 05.04.2005). При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
8. Позиція апеляційного суду
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга третьої особи підлягає задоволенню з наступних підстав.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
На підтвердження наявності підстав для забезпечення позову заявник послався на те, що під час оскарження спірних дій державного реєстратора до Київського окружного адміністративного суду (відповідна адміністративна справа № 320/7078/19 закрита у зв'язку з непідвідомчістю спору адміністративним судам), йому стало відомо про існування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.12.2019 року (після спірної відмови державного реєстратора) №10-10233/15-19-сг, яким земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484101:08:005:0020 та 3220484100:09:010:0002 передано Озернянській сільській раді Білоцерківського району Київської області у комунальну власність.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішень державного реєстратора №50332385, №50332659, №50332770 від 19.12.2019 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484100:09:010:0002, 3220484100:06:002:0011, та зобов'язати Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгеніївни провести державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484100:09:010:0002, 3220484100:06:002:0011 за Державним підприємством «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» НААН України.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач послався на наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.12.2019 року №10-10233/15-19-сг, яким земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484101:08:005:0020 та 3220484100:09:010:0002 передано Озернянській сільській раді Білоцерківського району Київської області у комунальну власність, а також надав інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтування, яким саме чином факти, що підтверджуються наданими інформаційними довідками, впливають на істотне ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у даній справі.
Самі по собі подані інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не свідчать про наявність підстав для задоволення вказаної заяви, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги у даній справі стосуються оскарження рішення державного реєстратора шляхом визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про відмову у держаній реєстрації прав та їх обтяжень права постійного користування на зазначені земельні ділянки. Тобто за своїм характером вказані позовні вимоги є немайновими, і їх задоволення не передбачає передачу позивачу нерухомого майна від відповідача, а відтак і заборона вчиняти з таким майном реєстраційні дії є безпідставним.
Крім того, не вдаючись до оцінки правомірності заявленого позову та вірогідності його задоволення, суд має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.
Разом з тим, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивачем не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів, щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Більш того, задоволення заяви про забезпечення позову порушує права Озернянської сільської ради, яка у свою чергу позбавлена можливості здійснення державної реєстрації прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484101:08:005:0020 та 3220484100:09:010:0002 та виконання рішення господарського суду Київської області від 18.04.2019 у справі №910/14002/18, яким визнано за Озерянською сільською радою право на замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська обл., Білоцерківський район, село Озерна, вул. Перковського, 9а, орієнтовний розмір 0,54 га під обслуговування будівель закладів освіти та визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002628 від 28.01.2005, виданий Білоцерківською райдержадміністрацією Ради народних депутатів позивачеві.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Саме лише посилання на потенційне порушення прав позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Судом апеляційної інстанції, не встановлено очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, і, як наслідок, не знайдено підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
9. Висновки апеляційного суду
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом передчасно вжито заходи забезпечення позову ухвалою від 25.02.2020 у справі №911/483/20. Ухвала суду першої інстанції від 25.02.2020 підлягає скасуванню, а заява Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» НААН України про вжиття заходів забезпечення позову - залишенню без задоволення.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Озернянської сільської ради на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.02.2020 про забезпечення позову у справі №911/483/20 задовольнити.
2. Скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 25.02.2020 про забезпечення позову у справі №911/483/20 щодо заборони особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220484100:10:005:0008 (площею 714,6820 га), 3220484100:09:010:0002 (площею 236,4848 га), 3220484100:06:002:0011 (площею 229,2027 га).
3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 25.02.2020 про забезпечення позову у справі №911/483/20 повернути до Господарського суду Київської області.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст. ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 02.07.2020
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
С.Я. Дикунська