Ухвала
Іменем України
04 червня 2020 року
м. Київ
справа № 756/4210/18
провадження № 61-7291ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року,
встановив:
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (далі - ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал») задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» суму заборгованості у розмірі 23 290,55 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У листопаді 2018 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 лютого 2019 року вказану заяву про перегляд заочного рішення з підстав не усунення недоліків, які вона містила, повернуто заявнику.
06 березня 2019 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повторно звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року, обґрунтовував свої вимоги тим, що вказане рішення ухвалене з порушенням принципів рівноправності, диспозитивності та змагальності, що порушило право відповідача на захист. Із заявою про поновлення строку на звернення до суду із вказаною заявою не звертався.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 від 06 березня 2019 року про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року у справі за позовом ТОВ «Компанія з управління активами «Пріомокомплект - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
20 листопада 2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року.
Вимоги заяви про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення мотивувала тим, що 05 жовтня 2006 року отримала споживчий кредит в сумі 4 565,20 грн, який був сплачений у повному обсязі ще 09 жовтня 2008 року. Згідно розрахунку позивача, наданого до позовної заяви, кредит не сплачено, тому утворилась заборгованості за вказаним кредитом, а саме 1 061,46 грн за тілом кредиту та 59,35 грн відсотків, за що через 13 років вона повинна сплатити 23 290,55 грн. Вказані дії з боку банка та колекторської фірми вважає шахрайськими, вчиненими з метою заволодіння її майном.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року суд першої інстанції та апеляційний суд виходили із того, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Висновки суду у цій справі ґрунтувалися на тому, що твердження заявника про можливі шахрайські дії позивача, про які їй не було відомо при зверненні 15 листопада 2018 року із заявою про перегляд заочного рішення, не можуть бути підставою для скасування заочного рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами зводиться до необхідності надання оцінки обставин, які свідчать про помилку в нарахуванні заборгованості за кредитним договором. Це дає підстави для висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими для цієї справи.
До Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року.
Мотивуючи касаційну скаргу шахрайськими діями банку, який вступив у змову з колекторською фірмою, про які їй стало відомо лише після ухвалення судового рішення, просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року.
Касаційна скарга подана 18 квітня 2020 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Заявник заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження і зазначає, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду її представник отримав 18 березня 2020 року.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року пропущено із поважних причин, оскільки без своєчасного отримання тексту оскаржуваного судового рішення заявник позбавлений можливості як визначення необхідності подання касаційної скарги, так і її мотивування, що є обов'язковим елементом касаційної скарги згідно з вимогами статті 392 ЦПК України, він підлягає поновленню.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта та п'ята статті 423 ЦПК України).
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Встановивши, що обставини, на які посилається представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , не є нововиявленими, суди першої інстанції та апеляційної інстанції зробили обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених рішень свідчить, що правильне застосовування судом першої інстанції та апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтями 390, 392, 394, 423 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук