Ухвала
02 липня 2020 року
м. Київ
справа №757/7971/19-ц
провадження № 22-ц/824/9910/2020
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кравець В.А., перевіривши відповідність вимогам статті 356 ЦПК України апеляційної скарги представника відповідача Державної казначейської служби України - Кендюх Тетяни Василівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Голосіївський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, -
У лютому 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності органів державної влади.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року позов задоволено частково. Повний текст рішення складено 20 лютого 2020 року.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 11 червня 2020 року представник Державної казначейської служби України - Кендюх Т .В. звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Згідно вимог статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11 березня 202-0 року №211 на усій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин.
02 квітня 2020 року набрав чинності ЗУ від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким продовжено процесуальні строки під час дії карантину. Зазначені законодавчі зміни поширюються на правовідносини, пов'язані зі здійсненням судочинства у всіх справах, тобто тих, які вже знаходяться на розгляді в судах усіх інстанцій, так і тих, які будуть відкриті в подальшому.
З матеріалів, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що копію оскаржуваного рішення відповідачем отримано 23 квітня 2020 року.
Таким чином, перебіг строку на оскарження рішення суду першої інстанції почався під час дії карантину, що дає підстави вважати, що апеляційну скаргу подано в межах строку на апеляційне скарження судового рішення.
Проте, дослідивши матеріали справи, суд уважає, що подана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття апеляційного провадження, оскільки вона не відповідає також вимогам пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України.
Безпосередньо в апеляційній скарзі представник відповідача порушує питання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю відкритих асигнувань за КПКВ «Керівництво та управління у сфері казначейського обслуговування» за КЕКВ2800 «Інші поточні видатки» в обсязі, достатньому для сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено конкретні умови, за яких враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Проте, апелянт на підтвердження відсутності можливості оплатити судовий збір не надав суду жодних доказів, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Державної казначейської служби про відстрочення сплати судового збору.
Так, у відповідності до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Вищезазначені документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
За загальними правилами цивільного судочинства судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.
У статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Судом першої інстанції вимоги позивачів задоволено частково та стягнуто з відповідача по 3 000 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що разом складає 6 000 грн.
За подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою підлягає сплаті 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2019 рік становить 1 921 грн.
Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги необхідно сплатити 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, Державній казначейській службі України необхідно сплатити 2 881,50 грн (1 921 грн * 150%) на реквізити Київського апеляційного суду:
Отримувач коштівУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н/ Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувачаUA548999980313101206080026010 Код класифікації доходів бюджету 22030101 Адреса суду м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
З огляду на викладене, апелянту на виконання вищевказаних положень закону необхідно сплатити судовий збір та надати оригінал квитанції до суду, який відповідатиме вищевказаним нормам закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За вказаних обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 185, 356, 357 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Державної казначейської служби України - Кендюх Тетяни Василівни про відстрочення сплати судового збору.
Апеляційну скаргу представника відповідача Державної казначейської служби України - Кендюх Тетяни Василівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року - залишити без руху.
Надати апелянту строк до 03 серпня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, для надіслання на адресу апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 357 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя В.А. Кравець