Справа №381/969/20 Головуючий в суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2351/2020 Доповідач у суді 2-ї інстанції ОСОБА_2
Категорія ч. 3 ст. 185 КК України
01 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
потерпілої: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12020110310000351 за апеляційною скаргою прокурора Фастівської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2020 року, якою обвинувальний акт та додатки до нього у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України повернуто прокурору Фастівської місцевої прокуратури Київської області у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України,-
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2020 року, обвинувальний акт та додатки до нього у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України повернуто прокурору Фастівської місцевої прокуратури Київської області у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що прокурор не виклав конкретизованого формулювання обвинувачення, оскільки згідно обвинувального акту не встановлений загальний розмір матеріальної шкоди, спричиненої вчиненням кримінального правопорушення. Так, обвинувальний акт містить лише перелік сум вартості кожної викраденої речі, однак відсутня загальна сума завданої злочином матеріальної шкоди, розмір якої впливає на кваліфікацію злочинів проти власності.
Таким чином, на думку суду першої інстанції, в обвинувальному акті відсутнє пред'явлене конкретне обвинувачення, що порушує право на захист обвинуваченої.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор Фастівської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2020 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання у тому ж складі суду.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що, що в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_9 відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, викладені фактичні обставини злочину, які прокурор вважає встановленими, зазначена його правова кваліфікація, в якому остання обвинувачується та сформульовано, з урахуванням положень ст. 91 КПК України, обвинувачення щодо інкримінованого їй злочину. Сторона обвинувачення зазначає, що дії обвинуваченої ОСОБА_9 кваліфіковано як вчинення закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у житло, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, у зв'язку з чим, потерпілій ОСОБА_7 не завдано матеріальної шкоди, хоча органом досудового розслідування в обвинувальному акті в повному обсязі зазначено вартість такого майна. На переконання апелянта, обвинувальний акт не містить недоліків, які б порушували право обвинуваченої ОСОБА_9 на захист та перешкоджали призначенню судового розгляду. Під час досудового розслідування проведено експертизу та встановлено збитки, нанесені обвинуваченою ОСОБА_9 , про що й вказується в обвинувальному акті, і такі обставини суд вправі встановлювати лише під час судового розгляду, а не в підготовчому судовому засіданні. При цьому, сторона обвинувачення вважає, що формулювання обвинувачення, яке викладене в обвинувальному акті, з посиланням на фактичні обставини замаху на таємне викрадення ОСОБА_9 чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, є цілком логічним, закономірним та таким, що відповідає диспозиції ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, зокрема, в формулюванні обвинувачення зазначений розмір заподіяної злочином шкоди.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити; потерпілу, яка заперечувала проти поданої апеляційної скарги; вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні,достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 2 частини 1 статті 409 КПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Вимоги до обвинувального акта передбачені ст. 291 КПК України, тобто законодавчо встановлено вичерпний перелік відомостей, які повинні бути в ньому зазначені.
Обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом, яким визначається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення та висувається оцінка сторони обвинувачення щодо обставин кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Так, в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 12020110310000351щодо ОСОБА_9 стороною обвинувачення викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, які сторона обвинувачення вважає доведеною.
Посилання суду першої інстанції на невідповідність викладу обвинувачення фактичним обставинам на підставі яких в подальшому визначалася правова кваліфікація вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення є оцінкою фактичних обставин, що виходить за межі повноважень суду першої інстанції в контексті ст. 314 КПК України.
Крім того, прокурор, дійшовши до переконання в суді, що обвинувачення необхідно змінити, після виконання вимог статті 341 цього Кодексу не позбавлений можливості скласти обвинувальний акт, в якому сформулює змінене обвинувачення.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо невідповідності обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12020110310000351вимогам КПК України, у зв'язку з чим, ухвала суду про повернення прокурору обвинувального акта щодо ОСОБА_9 підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про доцільність задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Фастівської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2020 року, якою обвинувальний акт та додатки до нього у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України повернуто прокурору Фастівської місцевої прокуратури Київської області у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України - скасувати, а матеріали кримінального провадження повернути до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст.314, 316 КПК України.
________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4