справа №756/5008/18
провадження № 22-ц/824/8338/2020
02 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.
суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А.,
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року у складі судді Луценка О. М.,
встановив:
17.04.2018 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.11.2011 року у розмірі 105 251, 06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 24.11.2011 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач свій обов'язок за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 28.02.2018 виникла заборгованість у розмірі 105 251, 06 грн, яка складається з: 7 217,06 грн - заборгованість за кредитом; 88 762,18 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 783,67 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 4 988,15 грн - штраф (процентна складова).
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позов задовольнити та відшкодувати судові витрати по справі.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова О. Л. просить скасувати вищевказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.
Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що банком пропущено строки позовної давності. При цьому судом не перевірено належним чином строк дії картки.
Згідно з довідкою про карти клієнта, основною карткою за договором є картка за № НОМЕР_1 зі строком дії до 07/16, тобто до 31 липня 2016 року.
Про факт отримання вказаної кредитної картки свідчить надана банком виписка по рахунку клієнта, з якої вбачається, що відповідач користувався вказаною карткою, знімав кошти з банкоматів, здійснював оплату в магазинах, вказані операції є неможливими без фізичного пред'явлення кредитної картки. Факт користування карткою відповідач не заперечував. Банком подано позовну заяву до суду у 2018 році, тобто в межах строку позовної давності.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності по заявленим вимогам.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, 24 листопада 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
ОСОБА_1 зобов'язання за договором виконував не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 28.02.2018 виникла заборгованість у розмірі 105 251, 06 грн, яка складається з: 7 217,06 грн - заборгованість за кредитом; 88 762,18 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 783,67 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 4 988,15 грн - штраф (процентна складова).
Судом першої інстанції встановлено, що останній платіж відповідач здійснив у листопаді 2014 року.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 24 листопада 2011 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24 листопада 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (17 квітня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
В анкеті-заяві від 24 листопада 2011 року строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України банк не пред'явив.
Оскільки в анкеті-заяві строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то відсутні підстави для початку перебігу позовної давності.
Отже, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності не відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до довідки позивача, термін дії картки встановлено до 07/16 року.
З огляду на те, що з даним позовом позивач звернувся у квітні 2018 року, останній не пропустив строк звернення до суду з даним позовом.
Ухвалене по справі рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку про стягнення тіла кредиту підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 217,06 грн.
З урахуванням того, що в анкеті-заяві від 24 листопада 2011 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то в стягненні процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів суду першої інстанції слід було відмовити у зв'язку із необґрунтованістю, а не внаслідок спливу позовної давності. А тому судове рішення в цій частині підлягає зміні в мотивувальній частині, а в іншій частині залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалене судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 217,06 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаної позовної вимоги.
Судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів змінити в мотивувальній частині, виклавши його в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.
АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 1 762 грн, за подання апеляційної скарги - 2 643 грн.
Таким чином, на ОСОБА_1 покладається сплачений банком судовий збір за подання позову та апеляційної скарги, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог становить 299,54 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 88762,18 грн, пені та комісії у розмірі 3783,67 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 4988,15 грн змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення тіла кредиту в розмірі 7217,06 грн скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення тіла кредиту задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 7217,06 грн заборгованості за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 299,54 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк