03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 359/1000/19
Головуючий у першій інстанції - Журавський В.В.
Номер провадження № 22-ц/824/3592/2020
01 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та заборгованості за сплати аліментів, яка виникла за минулий період, -
В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року між ним та ОСОБА_2 було розірвано шлюб, від якого сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказував, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі вказаного судового рішення видано виконавчий лист, який було пред'явлено до виконання та на даний час з позивача стягуються аліменти за місцем роботи в Управлінні ОРС ЦЗ ДСНС України.
Позивач вказував, що розпорядженням Бориспільської РДА №487 від 23 квітня 2018 року було встановлено порядок спілкування гр. ОСОБА_1 та гр-ки ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 . Відразу після прийняття вказаного розпорядження малолітній ОСОБА_3 проводив вихідні дні у матері, наступі у позивача. Потім відповідачка попросила забрати дитину у зв'язку з тим, що вона збиралась копати картоплю. Позивач забрав сина до себе. Дитина відмовлялась спілкуватись з матір'ю по телефону, скаржилась, що його ображають вдома, матір на нього кричить, випиває. Малолітній ОСОБА_3 поскаржився також на те, що матір за ним не слідкує, не приділяє йому уваги. На пропозицію позивача відвезти сина до матері, ОСОБА_3 починав плакати, кричати, ховатися та благав нікуди його не відвозити.
Позивач наголошує, що не чинив жодних перешкод у спілкуванні матері з сином. Незважаючи на це, ОСОБА_2 вважає достатнім спілкування з сином по телефону. У зв'язку з цим, починаючи з квітня 2018 року та станом на даний час малолітній ОСОБА_3 проживає разом з позивачем за адресою його місця реєстрації: АДРЕСА_1 , та повністю перебуває на його утриманні.
Враховуючи вказане, позивач просив припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягуються на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2018 року, а також звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, яка виникла за період з дня пред'явлення позову, а саме з 05 лютого 2018 року.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а тому таке рішення є необґрунтованим, незаконним та підлягає скасуванню.
Апелянт вказує, що з довідки №166 від 05 вересня 2018 року, наданої директором школи №321 Деснянського району м. Києва, вбачається, що ОСОБА_3 дійсно навчається в цій школі, дана довідка не була спростована відповідачем та самою ОСОБА_2 було підтверджено факт навчання дитини в цій школі.
Апелянт вказує, що судом ставиться під сумнів акт обстеження умов проживання дитини №74 від 06 березня 2018 року, яким встановлено місце проживання ОСОБА_3 за зареєстрованою адресою разом із батьком, проте не обґрунтовує такого свого сумніву, лише посилаючись на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, яким було встановлено проживання дитини з матір'ю, однак дана обставина змінилась одразу після винесення Розпорядження Бориспільської РДА №487 від 23 квітня 2018 року «Про встановлення порядку спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 », тобто з квітня місяця 2018 року та по даний час. Дану обставину в своїх поясненнях підтвердила й відповідачка ОСОБА_2 .
Незрозумілим апелянту є й те, чому суд першої інстанції поставив під сумнів висновок служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про недоцільність проживання ОСОБА_3 разом із матір'ю, оскільки вказаний висновок приймався комісією у складі 15 осіб, члени комісії спілкувались з батьком, матір'ю та дитиною. Окрім того, малолітній ОСОБА_3 був направлений у міський центр дитини КМДА, де психологом після трьох років спілкування з дитиною також було зазначено про недоцільність проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю.
Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що в ході судового розгляду у суду не виникало питання достовірності проживання дитини разом з батьком, цей факт не оспорювався відповідачкою, однак в рішенні суду хибно вказано, що єдиним достовірним та достатнім доказом проживання ОСОБА_3 з батьком могли бути лише його показання, однак сторонами таких клопотань не заявлялось.
ОСОБА_1 також вказує, що посилання суду на те, що батько забрав дитину у матері не підтверджено належними доказами,а сама відповідачка надавала пояснення, згідно яких пояснила, що дитина почала проживати з батьком після винесення розпорядження Бориспільською РДА, мати лише один раз приходила відвідати дитину до школи, матеріально не допомагала.
Вважаючи, що спрощений підхід суду першої інстанції до розгляду справи зумовив неповне з'ясування обставин справи, встановлення обставин, що суперечать матеріалам справи, порушення вимог процесуального законодавства, апелянт просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 року та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
17 червня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Проскурні Т.В., однак ухвалою від 15 січня 2020 року було відкрито провадження за апеляційною скаргою та надано сторонам строк п'ять днів з дня отримання вказаної ухвали для подання відзиву до суду. Відповідно до рекомендованого повідомлення №0318628520356 (а.с. 94) ОСОБА_2 було отримано вказану ухвалу разом із копією апеляційної скарги 18 січня 2020 року, таким чином останнім днем для подачі відзиву слід вважати 23 січня 2020 року, а тому з урахуванням що відзив надійшов 17 червня 2020 року й стороною не було заявлено клопотання про поновлення строку для подачу відзиву, із зазначенням поважності його пропуску, апеляційний суд не враховує його.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися, про дату час та місце повідомлені належним чином ( а.с.108, 109), тому суд у відповідності до норм ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянув вказану справу у їх відсутність.
Представник відповідачки у справі ОСОБА_2 , адвокат Корець О.Г. при апеляційному розгляді справи заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. При цьому зазначив, що сам факт проживання дитини із позивачем у справі у вищевказаний ним період відповідачкою не заперечується. Однак вказане проживання дитини із позивачем було пов'язане із протиправними діями позивача, який самовільно, всупереч рішенням суду про стягнення з відповідача аліментів на її користь, яким було підтверджено законність проживання дитини, саме з нею та її право на отримання з відповідача аліментів на утримання дитини, та всупереч її волі забрав самовільно дитину та не повертав їй. З цього приводу вона звернулася у липні 2018 року до суду із позовом про визначення місця проживання дитини із нею і рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року даний позов був задоволений. Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року дане рішення суду першої інстанції залишено без змін. Таким чином вважає, що правових підстав для звільнення позивача у справі ОСОБА_1 від сплати призначених судом аліментів на користь ОСОБА_2 не має.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період часу з 25 квітня 2010 року по 18 липня 2017 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_3. (а.с.21) та копією рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 липня 2017 року (а.с.14).
Розпорядженням Бориспільської РДА №487 від 23 квітня 2018 року «Про встановлення порядку спілкування громадянина ОСОБА_1 та громадянки ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 » встановлений наступний порядок спілкування малолітнього ОСОБА_3. з батьком: кожні перші та треті вихідні місяця з 17.00 години п'ятниці по 20.00 годину неділі, а з матір'ю - кожні другі та четверті вихідні місяця з 17.00 години п'ятниці по 20.00 годину неділі. В робочі дні графік спілкування та участь у вихованні малолітнього ОСОБА_3. повинна визначатись за взаємною згодою батьків (а.с.20).
На підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2018 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3. , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду з 05 лютого 2018 року, до дня досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно (а.с.15-18).
Вирішуючи поданий ОСОБА_1 позовом про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати боргу по аліментам, та відмовляючи в його задоволенні, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивач без згоди відповідачки та рішення уповноваженого органу, чи рішення суду відібрав у останньої дитину та утримував її у вказаний період, що не є підставою, визначеною ст. 197 СК України та ст. 273 ч.4 ЦПК України для зміни рішення суду в частині стягнення аліментів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст. 181, ч.1 ст. 184 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до ст. 194 СК України, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 СК України -до досягнення нею двадцяти трьох років.
Відповідно до положень ст. 3 Конвенції ООН "Про права дитини", яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ч.4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Згідно ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Так, Деснянським районним судом міста Києва при розгляді цивільної справи №359/3580/18, текст якого міститься в ЄДРСР, встановлено, що після розірвання шлюбу було винесено рішення про аліментні зобов'язання, на підставі якого 29 травня 2018 року видано виконавчий лист Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду - 05 лютого 2018 року.
14 вересня 2018 року головним державним виконавцем Деснянського району винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника.
Згідно з довідкою від 19 жовтня 2018 року про неотримання аліментів, за підписом головного державного виконавця Деснянського району О.В. Попик, ОСОБА_2 дійсно не отримувала аліменти з ОСОБА_1 на утримання сина в період - з 05 лютого 2018 року по 19 жовтня 2018 року. Загальний розмір заборгованості станом на 31.08.2019 - 28 106,04 грн.
Тобто, судом встановлено, що після розірвання шлюбу і до дня пред'явлення позову про стягнення аліментів - 05 лютого 2018 року дитина проживала разом з матір'ю.
Даними, зафіксованими у довідці від 17 жовтня 2017 року, виданої виконавчим комітетом Кучаківської сільської ради, вбачається факт, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала з сином - ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 - з 23 грудня 2016 року. Тобто, даний факт також підтверджує, що з грудня 2016 року дитина проживала разом з матір'ю за вищевказаною адресою.
Таким чином, судом було встановлено, що після розірвання шлюбу місцем проживання дитини було фактично визначено з матір'ю.
Бориспільський міськрайонний суд Київської області, постановляючи 10 травня 2018 року рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 погодився з тим, що дитина проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні. (а.с.15-17)
На час ухвалення рішення про стягнення аліментів ОСОБА_1 встановлені судом обставини та факти щодо проживання дитини з матір'ю не оспорювалися .
Тому подальші дії позивача у вказаній справі, щодо самостійної зміни місця проживання дитини із ним, обґрунтовано судом першої інстанції відхилені, як інші обставини, що мають істотне значеннята є підставою відповідно до ст. 197 СК України для звільнення від сплати аліментів.
Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не подано до суду законних та обґрунтованих підстав для зміни місця проживання дитини, а сам по собі факт проживання дитини із позивачем не може слугувати підставою для звільнення /припинення стягнення аліментів.
Доводи апелянта проте, що місце проживання дитини з ним в період, за який він просить звільнити від сплати аліментів, фактично було погоджено із відповідачкою колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки поясненнями представника ОСОБА_2 , ОСОБА_9 в апеляційній інстанції та рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі №359/3580/18 даний факт спростовується.
Ухвалюючи зазначене судове рішення колегією суддів враховується і той факт, що постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у справі № 359/3580/18 залишено без змін рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року, щодо визначення місця проживання дитини із матір'ю.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст.374,375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2020 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв