справа №756/2940/2019 Головуючий у І інстанції - Луценко О.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/7364/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
30 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСББ «Фаворит» про зобов'язання вчинити дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він неодноразово звертався до відповідача з письмовими запитами про надання інформації .
Окрім того 06 листопада 2018 року та 29 грудня 2018 року направив відповідачу адвокатські запити, відповідно до яких просив надати наступну інформацію: протоколи загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» та поіменні списки голосування до них;докази повідомлення позивача ОСОБА_1 про проведення загальних зборів; інформацію щодо надання комунальних послуг по гаражному боксу АДРЕСА_1 ; копії фінансових звітів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» за період з 2011 по 2018 рік.
Відповідачі не надали жодної відповіді на звернення позивача та на звернення його адвоката.
Просив суд, зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» надати адвокату Полонській Н.М. відповідь на адвокатські запити від 06 листопада 2018 року та 29 грудня 2018року.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року позов задоволено.
Зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» надати ОСОБА_1 інформацію у відповідь на запит, а саме: засвідчену копію статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит»; протоколи загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» та поіменні списки голосування до них; докази повідомлення позивача ОСОБА_1 про проведення загальних зборів; інформацію щодо надання комунальних послуг по гаражному боксу АДРЕСА_1 ; копії фінансових звітів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» за період з 2014 по 2019 рік.
В подальшому, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року, виправлено описку у рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року та викладено резолютивну частину рішення наступним змістом: «Позов ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» надати ОСОБА_1 інформацію у відповідь на запит, а саме: засвідчену копію статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит»; копії протоколів загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» та додатків до них, в тому числі поіменні списки голосування, за період з 2011 по 2018 роки включно;докази повідомлення позивача ОСОБА_1 про проведення загальних зборів за період з 2011 по 2018 роки включно; перелік наданих комунальних послуг по гаражному боксу АДРЕСА_1 , з копіями первинних фінансових документів (договори, рахунки, акти, квитанції - чеки про оплату) за період з 01 січня 2014 року по 01 лютого 2019 року; копії фінансових звітів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» за період з 2011 по 2018 роки включно».
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСББ «Фаворит» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ОСББ «Фаворит» є добровільним кооперативним об'єднанням мешканців житлового комплексу «Фаворит» у складі двох багатоквартирних будинків №12-є та № 12-ж на проспекті Героїв Сталінграду.
Позивач, звернувшись до суду з даним позовом виходив з того, що органи ОСББ порушують його корпоративні права управляти справами ОСББ «Фаворит», хоча він не має жодного стосунку до членства в ОСББ чи до управління справами ОСББ «Фаворит», оскільки позивач проживає за межами Житлового комплексу «Фаворит» та ніколи в зазначеному ОСББ не проживала.
У суду першої інстанції було достатньо аргументів та доказів про безпідставність заявленого позову, адже позивач ніколи не був і не міг бути членом ОСББ «Фаворит», оскільки він проживає у житловому будинку АДРЕСА_3 , котрий ніколи не входив до складу ОСББ «Фаворит».
Позивач є лише власником паркувального боксу у підвалі нежитлової будівлі паркінгу, розташованій на прибудинковій території ОСББ «Фаворит».
Будівля паркінгу є об'єктом нежитлового функціонального призначення зі своєю окремою адресою: АДРЕСА_1 .
Крім цього, у цій будівлі зареєстровано та функціонує Обслуговуючий кооператив «Оболонь 12-М», членом якого з моменту заснування є позивач.
ОСББ «Фаворит цілком правомірно відмовляло позивачу у розгляді звернень про надання йому внутрішньо-управлінської документації про значний період діяльності ОСББ
На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, який обґрунтовував тим, що він є власником гаражного боксу АДРЕСА_1 .
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року з нього на користь ОСББ «Фаворит» стягнуто заборгованість за спожиті комунальні послуги по утриманню гаражного боксу за період з 29 травня 2014 року по 01 жовтня 2017 року у розмірі 8840 грн., 3% річних у розмірі 454,77 грн., інфляційні нарахування у розмірі 2599,61 грн.
Також вищезазначеним рішенням встановлено те, що обслуговування та утримання гаражних боксів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 здійснює ОСББ «Фаворит» на підставі відповідних договорів із виконавцями та постачальниками житлово-комунальних послуг.
Зазначає, що згідно роз'яснень, наданих Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29 вересня 2017 року №8/9-2931-17, машиномісце (парко-місце), будівництво якого здійснювалося за окремими інвестиційними договорами, є самостійним об'єктом нерухомого майна у багатоквартирному будинку, а їх власники мають ті ж права та несуть ті ж обов'язки, якими наділені й власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках.
Посилання відповідача на те, що позивач не є членом ОСББ «Фаворит» з огляду на те, що проживає в іншому будинку ніж той, що обслуговується відповідачем, спростовується нормами законодавства, оскільки співвласником є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
На його неодноразові звернення до ОСББ «Фаворит», в тому числі адвокатський запит, направлений в його інтересах, щодо надання йому, як власнику гаражного боксу рішень загальних зборів, поіменних списків присутніх на загальних зборах та доказів повідомлення його про проведення загальних зборів, відомостей щодо комунальних послуг, які йому були надані, відповідей надано не було, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Просив, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Крім цього, 06 лютого 2020 року представник позивача Полонська Н.М. звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом цивільної справи.
Розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача становить 10800 грн.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10800 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСББ «Фаворит» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, щодо розподілу судових витрат на правову допомогу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд при вирішенні питання достовірності понесених позивачем судових витрат не здійснив жодної оцінки наданих позивачем доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також не зумів визначитися щодо достатності і взаємного зв'язку усіх доказів щодо розміру витрат позивача на правову допомогу у їх сукупності.
Суд не забезпечив ОСББ «Фаворит» можливості надати 17 лютого 2020 року свої заперечення у судовому засіданні щодо належності та допустимості доказів, поданих адвокатом у підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат.
При оцінці складності справи та фінансового стану учасників спору, суд не врахував такі обставини:
ОСББ «Фаворит» є добровільним некомерційним об'єднанням мешканців двох багатоквартирних будинків №12 -є та №12-ж на проспекті Героїв Сталінграду у м. Києві . Об'єднання діє як неприбуткова організація у сфері забезпечення утримання житлових будинків та усієї їх інженерної інфраструктури на неприбуткових засадах та виключно за рахунок щомісячних внесків мешканців двох житлових будинків.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, вимагаючи надання йому інформації про статутну діяльність ОСББ «Фаворит» з моменту його створення. Ці документи аж ніяк не є життєво важливими для позивача, оскільки безпосередньо не зачіпають жодних його правомірних інтересів.
Позовні вимоги до ОСББ були заявлені під фіктивним приводом, що органи ОСББ порушують корпоративні права позивача управляти справами ОСББ «Фаворит», хоча він не має жодного стосунку до членства в ОСББ чи до управління справами ОСББ «Фаворит», оскільки ця особа проживає за межами житлового комплексу «Фаворит» та ніколи в ОСББ не проживала.
У справі за даним позовом відбулося лише одне судове засідання 04 лютого 2020 року тривалістю 30 хвилин.
Звертає також увагу, що за змістом ст.137 ЦПК України, сторони несуть витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, тобто громадянина - самозайнятої особи, а не юридичної особи.
Адвокату Полонській Н. позивач жодних коштів за правову допомогу не виплачував і в справі такі докази відсутні.
На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, який обґрунтовував тим, що заявляючи про стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10800 грн., до заяви було додано копію акту прийому-передачі виконаних робіт від 29 січня 2020 року; копію звіту про надані правничі послуги; копію акту прийому-передачі виконаних робіт від 05 лютого 2020 року; копію меморіального ордеру від 30 січня 2020 року та докази направлення вказаних документів відповідачу.
Крім того, в матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги №19/18 та додаткові угоди до нього, які визначають надання правничої допомоги на ведення справи №756/2940/19.
Заявлені до компенсації витрати на правничу допомогу позивача складались із підготовки проекту позовної заяви; представлення інтересів клієнта в судовому засіданні; ознайомлення з матеріалами справи в суді; підготовка до судового засідання та представлення інтересів в судовому засіданні.
Зазначає, що з його боку було надано повний розрахунок наданих послуг та зазначено про витрачений час.
Просив, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Так, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.
Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Так, відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з приватноправових відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Згідно п.3 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до ч. 2 ст. 1 вказаного Закону, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.
Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Частиною першої статті 85 ЦК України визначено, що непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Згідно ч.1 ст.98, ч.1 ст.99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Таким чином, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15, від 06 лютого 2019 року у справі №462/2646/17.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСББ «Фаворит» про зобов'язання вчинити дії, а саме надати позивачу копії: статуту ОСББ «Фаворит»; протоколів загальних зборів ОСББ «Фаворит» та додатків до них, в тому числі поіменні списки голосування, за період з 2011 по 2018 роки включно; доказів повідомлення позивача ОСОБА_1 про проведення загальних зборів за період з 2011 по 2018 роки включно; наданих комунальних послуг по гаражному боксу АДРЕСА_1 , з копіями первинних фінансових документів (договори, рахунки, акти, квитанції - чеки про оплату) за період з 01 січня 2014 року по 01 лютого 2019 року; фінансових звітів ОСББ «Фаворит» за період з 2011 по 2018 роки включно.
Ураховуючи те, що позивач є власником гаражного боксу АДРЕСА_1 , на який поширюється діяльність ОСББ «Фаворит», а спір стосується захисту його прав як співвласника майна, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю юридичної особи, відтак такий спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилково висновку про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.373 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційні скарги ОСББ «Фаворит», скасовує рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року, додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року та закриває провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Фаворит» про зобов'язання вчинити дії.
Колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Керуючись ст.ст.255,337,381-384,386,389 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційні скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» про зобов'язання вчинити дії скасувати, провадження у справі, закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2020 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба