справа №368/534/2018 Головуючий у І інстанції - Закаблук О.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/6830/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
30 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я,
встановив:
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 грудня 2017 pоку, близько 19 години 10 хвилин, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Пежо Експерт», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою по вул. Шевченка в с. Переселення Кагарлицького району Київської області в бік м. Кагарлик, порушив п.12.2. та п.12.3 Правил дорожнього руху України та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.
В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди 01 грудня 2017 року ОСОБА_2 , тобто Позивачу, було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
За фактом ДТП та заподіяння Позивачу тілесних ушкоджень було порушено кримінальне провадження та здійснено розслідування кримінального провадження, однак постановою Старшого слідчого в ОВС ВРЗуТ СУ ЕУ НП в Київській області Воропая P.M. від 30 березня 2018 року кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину.
Підставою звернення Позивача з даною позовною заявою стало те, що в результаті незаконних дій Відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, Позивачу було заподіяно матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до наданих до позовної заяви чеків та квитанцій розмір шкоди заподіяний Позивачу становить 69 763 гривень, які Позивач та його батьки витратили на лікування заподіяних тілесних ушкоджень.
Також, під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено одяг Позивача, загальною вартістю 3 500 гривень.
Крім цього, у зв'язку з нанесенням тілесних ушкоджень, Позивачу та його батькам було витрачено значну частину коштів на лікування без документального підтвердження, а саме на оплату роботи лікарів, проведення операцій та інше.
Отже, фактично Позивачем було витрачено на лікування значно більше коштів, просто Позивач отримав підтверджуючі лише на невелику частину витрат.
Всі інші витрати були сплачені без чеків та квитанцій.
Таким чином, Відповідачем було заподіяно Позивачу матеріальної шкоди на загальну суму 73 263 гривень.
Відповідач добровільно відмовляється відшкодувати заподіяну Позивачу матеріальну шкоду, посилаючись на відсутність у нього необхідних коштів.
Крім цього, Позивачу також було заподіяно моральну шкоду.
Через отримання тілесних ушкоджень Позивач зазнав сильних моральних переживань та фізичних страждань в результаті того, що відчував сильний фізичний біль під час заподіяння йому тілесних ушкоджень.
Крім цього, лікування проходило досить болюче та тривало. Позивач тривалий час перебував у комі та переніс декілька складних операцій. Під час лікування Позивач змушений був знаходитись на лікуванні в лікарні, приймати медичні препарати за призначенням лікарів. Протягом усього лікування Позивач відчував сильний біль, тривалий час не міг та і на даний час не може вести нормальний спосіб життя.
Моральні та фізичні страждання спричинили погіршення емоційного та психологічного стану Позивачу, оскільки загоєння завданих ушкоджень проходило досить тривало та болюче.
У зв'язку з нанесенням тілесних ушкоджень та їх лікуванням були порушені нормальні життєві зв'язки Позивача, який протягом загоєння ушкоджень нічого не міг робити, працювати.
Заподіяні тілесні ушкодження створювали для Позивача додаткові незручності та складності, які при повсякденному житті в нього були відсутні, йому доводилось докладати додаткових зусиль кожного дня.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди Позивач не зміг вийти на роботу та втратив можливість отримати прогнозований дохід.
Крім того, в перспективі та на даний час Позивач навіть не має можливості працювати, а також закінчити вищий навчальний заклад та отримати вищу освіту, оскільки продовжує лікування, термін якого не визначений.
У зв'язку з тим, що Позивач не може закінчити навчання, він не має надії на те, що буде працювати за фахом та отримувати прогнозований дохід.
Також, були порушенні нормальні життєві зв'язки сім'ї Позивача, а саме батьки повинні були знаходитись в лікарні з сином, нести додаткові витрати на лікування сина.
Мати Позивача в результаті нервового стресу також потрапила в лікарню у зв'язку із значним погіршенням здоров'я, що спричинило втрату основного заробітку, а в подальшому і роботи.
Відповідач після заподіяння тілесних ушкоджень допомоги Позивачу на відшкодування заподіяної шкоди не надає.
Тому, Позивач у зв'язку із злочинними діями Відповідача змушений звертатись з даним позовом про відшкодування шкоди, оскільки Відповідач в добровільному порядку відшкодувати шкоду не бажає. Для чого Позивач також повинен докладати зусиль.
Крім того, у зв'язку з заподіяними під час ДТП тілесними ушкодження Позивач став інвалідом та йому було встановлено II групу інвалідності, що свідчить про неможливість повноцінного відновлення здоров'я Позивача.
Таким чином, злочинними діями Відповідача Позивачу була заподіяна моральна шкода, яку він, виходячи з обсягу та характеру моральних, психологічних та фізичних страждань оцінює, в розмірі 500 000 гривень.
Просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , 500 000 гривень моральної шкоди заподіяної злочином в результаті нанесення тілесних ушкоджень.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої каліцтвом.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивач сам створив таку дорожню обстановку, в якій він своїми односторонніми діями ніяк не міг уникнути дорожньо-транспортної пригоди, і саме порушення ПДР України пішоходом стали причиною ДТП і саме дії позивача знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з ДТП та отримання ним же самим тяжких тілесних ушкоджень.
В результаті проведеного досудового розслідування в кримінальному провадженні, 20 березня 2018 року було прийнято рішення про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Відповідач зазначає, що він як законослухняний громадянин, розуміючи наслідки ДТП, не чекаючи визначення винуватого в ДТП, 02 грудня 2017 року надав на лікування позивача його батьку ОСОБА_3 700 доларів США.
Відповідач не може погодитись з сумою моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., адже вона виходить за межі вимог розумності і справедливості, оскільки це є покарання невинуватої особи.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 грудня 2017 року, близько 19 години 10 хвилин, водій ОСОБА_1 , у темну пору доби, за несприятливих погодних умов, у мряку, при мокрому асфальтному покритті, керуючи власним, технічно справним, автомобілем «PEUGEOT EXPERT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою по вул. Шевченка в с. Переселення Кагарлицького району, Київської області в бік м. Кагарлика.
Проїжджаючи відрізок вказаної автодороги, поблизу ЛЕП №49, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався по краю проїзної частини попутно руху автомобіля «PEUGEOT EXPERT».
У наслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження, у вигляді перелому основи черепу, забою головного мозку, з якими був доставлений до Кагарлицької ЦРЛ.
По даному факту органом досудового слідства було внесено відомості до ЄРДР за №12017110000000869 від 02 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В подальшому кримінальне провадження неодноразово закривалося на підставі постанов слідчого, зокрема, на підставі постанови від 30 листопада 2018 року, в зв'язку з відсутністю в діях відповідача ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідача на користь позивача 100 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з вимог розумності та логічності.
З визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За правилами п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст.23 ЦК України, розмір моральної шкоди визначає суд з урахуванням певних обставин, а саме залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Згідно з п.п.9,10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування макрельної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
У справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року Європейський суд зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди в сумі 100 000 грн. та вважає, що саме такий розмір відшкодування компенсує тривалість та характер моральних страждань яких зазнав позивач в зміні звичайного способу життя.
Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, у вигляді перелому основи черепу, забою головного мозку, з якими був доставлений до Кагарлицької ЦРЛ.
Також, факт лікування позивача підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: довідкою від 07 грудня 2017 року, яка видана відділенням політравми Київською міською клінічною лікарнею №17, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 переведений із м. Кагарлика у відділення політравми 04 грудня 2017 року з тяжкими травмами; виписним епікризом із медичної картки №4589/1711, з якої вбачається, що ОСОБА_2 надійшов до відділення політравми 04 грудня 2017 року, виписаний був 26 грудня 2017 року у відносно задовільному стані. Рекомендоване подальше лікування в неврологічному стаціонарі за місцем проживання з обмеженням фізичних навантажень.
Крім того, у зв'язку з заподіяними під час ДТП тілесними ушкодження позивач став інвалідом та йому було встановлено II групу інвалідності, що свідчить про неможливість повноцінного відновлення здоров'я позивача.
Факт отримання інвалідності підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0528848, яка видана 27 березня 2018 року.
У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року слід залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2020 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба