справа №379/367/2019 Головуючий у І інстанції - Зінкін В.І.
апеляційне провадження №22-ц/824/6690/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
30 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 31 січня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Крив'янської сільської ради Таращанського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Таращанська районна державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом,
встановив:
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Таращанського районного суду Київської області із позовом до Крив'янської сільської ради Таращанського району Київської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований та проживав до дня смерті по АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 17 серпня 2018 по справі № 379/582/18 позивачу визначено додатковий строк на прийняття спадщини строком в три місяці.
Маючи намір прийняти спадщину, він звернувся із заявою до Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області.
В.о. державного нотаріуса Калітенко Л.Б. заведено спадкову справу за №37/2018, однак постановою від 05 березня 2019 року вих. №59/02-14 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок.
Позивач вказує, що крім нього, у батька є син - ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 , які залучені як треті особи по справі.
Відповідно до Витягу із спадкового реєстру №51545891 від 11 квітня 2018 року виданого приватним нотаріусом Тіщенко Н.М. вбачається, що за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня.
Просив суд, визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок 1986 року забудови, загальною площею 90,9 кв.м, житловою площею 66,5 кв.м, допоміжною площею 24,4 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 31 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 є АДРЕСА_1.
За життя ОСОБА_4 10 лютого 1998 року склав заповіт, який посвідчений секретарем Крив'янської сільської ради Таращанського району Київської області Переляк Г.С., відповідно якого заповів все своє майно дочці - ОСОБА_3 .
Оскільки спадкоємець за заповітом - ОСОБА_3 не вчинила жодних дій по прийняттю спадщини після смерті ОСОБА_4 , тому за заявою позивача як спадкоємця за законом першої черги, Таращанською районною державною нотаріальною конторою Київської області було заведено спадкову справу за №37/2018.
Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 в передбачений законодавством строк ОСОБА_3 не подавала.
Остання звернулася до нотаріуса лише 10 травня 2019 року та тоді ж отримала роз'яснення Таращанської районної державної нотаріальної контори від 10 травня 2019 року за №143/02-14.
З позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_3 до суду не зверталася.
Звертає увагу, що ОСОБА_3 на час смерті батька не проживала та не була зареєстрована за адресою проживання покійного батька і звернулася по питанню прийняття спадщини до нотаріуса лише в травні 2019 року де їй і було відмовлено. Рішення про відмову ОСОБА_3 не оскаржувалося.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 , про що 05 серпня 2003 року виконавчим комітетом Крив'янської сільської ради Таращанського району Київської області складено відповідний актовий запис №12, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 11 квітня 2018 року Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
До дня смерті він був зареєстрований та проживав одиноко в АДРЕСА_1 , і являвся власником даного житлового будинку.
Той факт, що позивач являється сином померлого ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , копію експертного висновку № 307/191 від 25 квітня 2018 року Інституту української мови Національної академії наук України.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спадкове майно, яке належало померлому за життя, в тому числі, і на згаданий житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами.
За життя, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 10 лютого 1998 року секретарем виконавчого комітету Крив'янської сільської Ради народних депутатів Таращанського району Київської області Переляк Г.С., зареєстрований в реєстрі за № 1, яким він зробив заповітне розпорядження, а саме: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день його смерті заповідає дочці ОСОБА_3 .
Заповіт зроблено вдома, бо заповідач хворий.
По проханню заповідача заповіт підписала ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки №91 Крив'янської сільради від 19 лютого 2004 року, ОСОБА_3 на протязі шестимісячного терміну прийняла все спадкове майно, оскільки проживала в спадковому будинку разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.
Заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області від 17 серпня 2018 року по справі №379/582/18 ОСОБА_1 (позивачу) визначено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживав в АДРЕСА_1 , в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набрало законної сили 28 вересня 2018 року.
Позивач ОСОБА_1 є таким, що спадщину після смерті батька прийняв, оскільки у визначений судом строк звернувся до Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області із відповідною заявою.
15 листопада 2018 року нотаріусом було заведено спадкову справу за № 37/2018, номер у Спадковому реєстрі: 63328697.
Проте, постановою № 59/02-14 від 06 березня 2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий житловий будинок у зв'язку з неподанням документу, що підтверджує право власності померлого ОСОБА_4 на житловий будинок.
Крім того, 25 квітня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Таращанського районного суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сільська рада не є належним відповідачем, оскільки вбачається спір про право між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на яку складено заповіт і в матеріалах справи міститься довідка про прийняття нею спадщини.
Однак, ОСОБА_3 позивачем не залучена в якості відповідача.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до змісту статей 51,175 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст.51 ЦПК України та з урахуванням ч.5 ст.12 ЦПК України роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.
Відповідно до п.1 листа №24-753/0/4-3 від 16 травня 2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.
При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яким відкрилася і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляд справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
За змістом ст.51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин.
Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Від позивача клопотання про заміну неналежного відповідача не надходило.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки при пред'явленні позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.
При цьому за клопотанням позивача у випадку неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв'язку з характером спірних правовідносин (наприклад під час розгляду справ про захист гідності, честі та ділової репутації за участю засобів масової інформації) суд залучає його чи їх до участі у справі.
При цьому неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої судом встановлено, що вона не є ймовірним суб'єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов'язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв'язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення Таращанського районного суду Київської області від 31 січня 2020 року слід залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2020 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1978,29 грн. до ухвалення судового рішення у справі, вищезазначена сума підлягає стягненню з апелянта в дохід держави.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 31 січня 2020 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1978 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім) гривень 29 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2020 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба