справа №754/636/2017 Головуючий у І інстанції - Клочко І.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/5304/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
30 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - адвоката Адвокатського об'єднання «Статніков, Катрушин та Партнери» Шишлова Олександра Євгеновича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про визнання договору страхування недійсним,
встановив:
У січні 2017 року позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №38198а5ка добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника ОСОБА_1 , що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу марки «БМВ» модель Х6, д.н.з. НОМЕР_1 .
Уклавши договір, страхувальник взяв на себе зобов'язаннянадати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, і надалі письмово протягом трьох робочих днів з дати виникнення таких обставин, інформувати його про будь-які зміни страхового ризику чи обставини, що істотно впливають на умови Договору (передача застрахованого транспортного засобу в оренду (прокат), чи в заставу, накладення арешту або іншого обтяження на застрахований транспортний засіб, заміна його власника, заміна кузова чи двигуна, встановлення додаткового обладнання, наявність подвійного страхування, зняття транспортного засобу з державного обліку, втрата ключів чи реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб тощо).
З метою укладення договору страхування відповідачем було подано до позивача заяву на страхування.
В заяві на страхування в графі «кількість комплектів ключів (оригіналів) до транспортного засобу (замку запалювання) було зазначено 2.
При цьому, в заяві на страхування зазначено, що вказана інформація є цілком достовірною. Страхувальник проінформований про те, що за надання в заяві невірних відомостей, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити його розмір.
04 травня 2016 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» з письмовим повідомленням про те, що 03 травня 2016 року приблизно о 22 год. 20 хв. він запарковав ТЗ біля буд. № 45 по вул. Закревського у м. Києві, на стоянці, яка не охороняється, а 04 травня 2016 року о 09 год. 30 хв. - виявив відсутність вказаного автомобіля в місці паркування.
В процесі врегулювання заявленого випадку, страховиком від Деснянського УП ГУ НП у м. Києві було отримано довідку старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві майора поліції Сова А.А. про те, що під час досудового розслідування, а саме: під час огляду місця події, у відповідача були вилучені два ключі від автомобіля та свідоцтво на реєстрацію ТЗ , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження.
З двома ключами до замка запалювання автомобіля марки «БМВ» модель Х6, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 проведено діагностику на офіційному імпортері БМВ в Україні, ТОВ «АВТ Баварія» на сервісному обладнанні.
Проте, при спробі авторизації одного із вилучених ключів до застрахованого транспортного засобу було виявлено, що на даному ключі відсутня будь-яка інформація та він не відноситься до автомобіля відповідача.
Крім того страховою компанією було отримано Довідку старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві майора поліції Сова А.А., згідно якої 02 вересня 2016 року під №12016100030010585 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, внесено дані про те, що 05 травня 2016 року ОСОБА_1 з метою отримання шахрайським способом грошових коштів від Страхової компанії імітував незаконне заволодіння автомобілем «БМВ Х6» д.н.з. НОМЕР_1 , який був застрахований.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що отримана від Деснянського УП ГУ НП у м. Києві інформація свідчить про надання відповідачем страховику неправдивої інформації про об'єкт страхування, оскільки в Заяві на страхування відповідач заявив, що ТЗ наявні два комплекти ключів (оригіналів) та про факт настання заявленого випадку, оскільки 02 вересня 2016 року під №12016100030010585 до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України внесено дані про те, що 05 травня 2016 року відповідач з метою отримання шахрайським способом грошових коштів від страхової компанії імітував незаконне заволодіння автомобілем, який був застрахований.
З огляду на викладене, позивач вважає, що вищевказані дії є підставою для визнання договору страхування недійсним.
Крім того, позивач вважає, що наведені обставини свідчать про те, що страхувальник навмисно ввів в оману Страховика, зазначивши в заяві на страхування інформацію, яка не відповідає дійсності щодо об'єкту страхування з метою укладення договору страхування та подальшої фальсифікації факту незаконного заволодіння застрахованим ТЗ та отримання страхового відшкодування.
Надання відповідачем страховику неправдивої інформації про об'єкт страхування та приховання інформації, яка істотно могла вплинути на укладення/відмову в укладенні договору страхування, свідчить про те, що на момент укладення договору страхування мали місце обставини, які могли істотно вплинути на його укладення, які не було повідомлено страховика, що є підставою для визнання договору № 38198а5ка добровільного страхування наземного транспорту від 31 грудня 2015 року.
Просив суд, визнати недійсним Договір №38198а5ка добровільного страхування наземного транспорту від 31 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «СК «АХА Страхування» з моменту його укладення.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року, позов ПрАТ «СК «АРКС» залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «СК «АРКС» через представника подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що докази, які містяться в матеріалах справи свідчать про умисне введення відповідачем страховика в оману, шляхом надання недостовірної інформації про об'єкт страхування, а саме: один із ключів не підходить до автомобіля відповідача, а саме: ключ, який призначений для ТЗ, обладнаного опцією S322A, найменування «комфортний доступ», та автомобіль відповідача не може працювати на нештатній для нього частоті, а саме: 315MHZ, з метою подальшої фальсифікації незаконного заволодіння ТЗ та отримання страхового відшкодування.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не врахував, та відповідно не надав жодної оцінки ні висновку експерта №9-1/4Т ДНДЕКЦ МВС України, ні листу від 20 серпня 2018 року вих. №115 ТОВзІІ «АВТ Баварія», ні інформації, отриманій від мережі офіційних дилерів автомобілів БМВ в Україні щодо неможливості роботи одного з автомобільних ключів до ТЗ відповідача на нештатній для такого ТЗ частоті.
Крім цього, згідно отриманого від Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України Договору купівлі-продажу транспортного засобу №921/8044 від 30 грудня 2015 року, ТЗ «БМВ» модель Х6, номер кузова НОМЕР_3 було придбано ОСОБА_1 за 300000 грн., що не відповідає страховій сумі за Договором - 1000000 грн.
Оскільки ТЗ «БМВ» модель Х6, номер кузова НОМЕР_3 придбано позивачем за 300000 грн., то його дійсна вартість, а отже і страхова сума повинна становити 300000 грн.
Вищезазначене є додатковим підтвердженням надання ОСОБА_1 страховику неправдивої інформації про об'єкт страхування.
Наведені обставини свідчать про те, що страхувальник навмисно ввів в оману страховика, зазначивши в заяві на страхування інформацію, яка не відповідає дійсності щодо об'єкту страхування, з метою укладення Договору страхування та подальшої фальсифікації факту незаконного заволодіння застрахованим ТЗ та отримання страхового відшкодування.
Отже, надання ОСОБА_1 неправдивої інформації про об'єкт страхування та приховання інформації, яка істотно могла вплинути на укладення чи відмову в укладенні Договору страхування, свідчить про те, що на момент укладення Договору страхування мали місце обставини, які могли істотно вплинути на його укладення, які не було повідомлено Страховику, що є підставою для визнання Договору №38198а5ка добровільного страхування наземного транспорту від 31 грудня 2015 року недійсним.
На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, який обґрунтовував тим, що під час страхування транспортного засобу він надавав на огляд і транспортний засіб і документи, які підтверджують право власності, і два комплекти ключів.
Зазначає, що він не є спеціалістом, який би міг пересвідчитися чи є ключі від автомобіля оригіналами або копіями.
Надалі, після викрадення автомобіля, ці ж два комплекти ключів були вилучені правоохоронцями, але комплекти ключів не описувалися та не опечатувалися, їх індивідуальні ознаки не фіксувалися.
Відповідачу не відомо чи відповідає дійсності повідомлена позивачем інформація, чи перевірялися саме ті ключі, які вилучалися у позивача, та чи не відбулась якась підміна ключів після їх вилучення.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено умисел ОСОБА_1 про надання останнім страховику неправдивої інформації про об'єкт страхування, наявність двох комплектів ключів від транспортного засобу.
Крім цього, зазначає, що посилання позивача на вартість ТЗ, яка була зазначена в Договорі купівлі-продажу автомобіля від 30 грудня 2015 року не є підтвердженням ринкової вартості транспортного засобу на час укладення договору страхування, оскільки під час переходу права власності на автомобіль його вартість може бути оцінена сторонами в будь-яку вартість, навіть може відбутися безкоштовна передача автомобіля.
Ціна, за якою відбувся продаж автомобіля не впливає на визначення ринкової вартості ТЗ для цілей укладення договору страхування.
ОСОБА_1 звертає увагу на те, що ним було повідомлено правдиву інформацію про страховий випадок - викрадення його транспортного засобу.
Виключно через небажання страхової компанії виконувати взяті на себе зобов'язання, остання ініціює заздалегідь необґрунтовані позови, у зв'язку з чим ПАТ «СК «АРКС» вже 4 роки уникає обов'язку відшкодувати відповідачу страхову виплату.
Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року без змін.
Просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 31 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №38198а5ка добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням ТЗ марки «БМВ» модель Х6, д.н.з. НОМЕР_1 .
З метою укладення договору страхування відповідачем було подано до позивача заяву на страхування.
В заяві на страхування в графі кількість комплектів ключів (оригіналів) до транспортного засобу (замку запалювання) було зазначено 2.
При цьому, в заяві на страхування зазначено, що вказана інформація є цілком достовірною.
Страхувальник проінформований про те, що за надання в заяві невірних відомостей, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити його розмір.
04 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з письмовим повідомленням про те, що 03 травня 2016 року приблизно о 22 год. 20 хв. він запарковав застрахований ТЗ , біля будинку №45 по вул. Закревського у м. Києві, на стоянці, яка не охороняється, а 04 травня 2016 року о 09 год. 30 хв. виявив відсутність автомобіля в місці паркування.
Пунктом 27 Договору страхування передбачено наступні обов'язки страхувальника, в разі настання передбаченої у п. 25.2 договору події:
- надати страховику можливість провести розслідування обставин страхової події, надати йому докладну та достовірну інформацію, що стосується цього питання;
- у випадку викрадення ТЗ в день подання страховику письмового повідомлення про подію, передати представнику страховика основний та додатковий комплекти ключів до замку запалювання ТЗ, ключі механічного пристрою для запобігання викраденню, пристрою дистанційного управління системою для запобігання викраденню, а також документи, які надають право на управління застрахованим ТЗ (в тому числі, але не виключно: свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність (у випадку наявності), тимчасовий реєстраційний талон, подорожній лист службового автомобіля) або довідку їх вилучення органами МВС.
В процесі врегулювання заявленого випадку, страховиком від Деснянського УП ГУ НП у м. Києві було отримано довідку ст. слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві майора поліції Сова А.А. про те, що під час досудового розслідування, а саме: під час огляду місця події, у відповідача були вилучені два ключі від автомобіля та свідоцтво на реєстрацію ТЗ , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження.
З двома ключами до замка запалювання автомобіля марки «БМВ» модель Х6, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 проведено діагностику на офіційному імпортері БМВ в Україні, ТОВ «АВТ Баварія» на сервісному обладнанні.
Про те, при спробі авторизації одного із вилучених ключів до застрахованого ТЗ було виявлено, що на даному ключі відсутня будь-яка інформація та він не відноситься до автомобіля відповідача.
Крім того страховою компанією було отримано Довідку ст. слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві майора поліції Сова А.А., згідно якої 02 вересня 2016 року під №12016100030010585 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, внесено дані про те, що 05 травня 2016 року ОСОБА_1 з метою отримання шахрайським способом грошових коштів від Страхової компанії імітував незаконне заволодіння автомобілем «БМВ Х6» д.н.з. НОМЕР_1 , який був застрахований.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено умисел ОСОБА_1 про надання останнім страховику неправдивої інформації про об'єкт страхування, наявність двох комплектів ключів від транспортного засобу, які виявились не оригінальними, відповідно до висновку експерта №9-1/4Т від 05 квітня 2017 року.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.ч.2,3 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальним правовим наслідком недійсності правочину у відповідності до ст. 216 ЦК України є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв'язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.
При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи», що узгоджується з вимогами ст.ст. 215, 216 ЦК України.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 230 ЦК України.
Відповідно до п.20 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадках навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин які впливають на вчинення правочину.
На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідач ОСОБА_1 повідомляв про всі істотні умови, в тому числі про наявність двох комплектів ключів.
Відсутні підстави вважати, що на час укладення спірного договору були відсутні два комплекти ключів.
Позивачем не надано жодного доказу, який би вказував про те, що на час укладення договору у відповідача не було двох комплектів ключів, або один з комплектів був не оригінальний, не надано доказів тому, що ці обставини, в разі їх наявності, були відомі відповідачу.
Відповідно до ч.1 ст.982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Всі істотні умови договору страхування були досягнуті, а саме: предмет договору, наявність основного та додаткового комплекту ключів до замку запалювання ТЗ, які не залишати без нагляду та в разі викрадення передати Страховику.
Дані умови відповідають дійсності та Позивачем не спростовані.
Крім цього, позивач не довів в судовому порядку, що транспортний засіб відповідача станом на 2015 рік коштував значно менше 1 000 000 грн., що суттєво вплинуло на дійсність правочину.
Позивач не ініціював проведення відповідної експертизи, проте вартість транспортного засобу відповідача станом на 2015 рік була визначена співробітниками страхової компанії.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зокрема, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, про те, що відповідач начебто сам заволодів власним транспортним засобом задля отримання страхового відшкодування, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
У зв'язку з вищезазначеним, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року слід залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - адвоката Адвокатського об'єднання «Статніков, Катрушин та Партнери» Шишлова Олександра Євгеновича залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2020 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба