Іменем України
26 червня 2020 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,
за участю апелянта - ОСОБА_1 ,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 гривень, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КпАП України з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
30 квітня 2020 року о 14:30 годині ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Volkswagen Passat", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , просп. Броварським, 18 в м. Києві, з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, блідий колір обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку, порушивши вимоги п. 2.5 ПДР України, ОСОБА_1 - відмовився.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , оспорюючи законність, обгрунтованість та підстави притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України, просить: постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року - скасувати та провадження в справі щодо нього закрити за відсутністю події даного адміністративного правопорушення.
На обгрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм процесуального адміністративного закону та неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, що призвело до безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів ОСОБА_1 , викладених в апеляційній скарзі; вислухавши пояснення апелянта, який підтримав апеляційну скаргу за наведених у ній обставин, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів, чого суддя місцевого суду під час розгляду даної справи не дотримався.
У відповідності з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані.
Так, за змістом ч. 1 ст. 130 КпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння (п. 2.5 ПДР України).
При цьому п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння тощо.
Відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Між тим, як убачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з бодікамери поліцейського /а. с. 7/, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення з момента початку виконання службових обов'язків поліцейськими безперевно до її завершення не велася та загалом становить 01 хвилину п'ятдесят шість секунд, при чому на відеофіксації у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння: блідого кольору обличчя та вираженого тремтіння пальців рук, як зазначено поліцейським в протоколі серії ДПР18 №320521 від 30.04.2020 року /а. с. 2/, із даного відеозапису не вбачаються, в тому числі перевірка поліцейським реакції очей на світло на ньому - не відображена, що фактично знеславлює належність та допустимість даного відеозапису в якості доказу в цій адміністративній справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 265-2, ч. 1 ст. 266 КПК України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 4 статті 130 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу поліції МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, зокрема, наркотичного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан такого сп'яніння.
Проте ніяких даних про тимчасове затримання транспортного засобу ОСОБА_1 , у тому числі вилучення в нього посвідчення водія, яке ним було надане під час апеляційного перегляду /а. с. 28/, тобто належне виконання цих вимог закону, як протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №320521 від 30.04.2020 року /а. с. 2/, так і матеріали адміністративної справи - не містять.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н