Іменем України
26 червня 2020 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,
за участю апелянта - ОСОБА_1
захисника - адвоката Педика І.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Згурівського районного суду Київської області від 02 червня 2020 року за ч. 1 ст. 130 КпАП України,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та на нього на накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 гривень, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
30 березня 2020 року об 21:40 годині по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 керував автомобілем марки "ВАЗ 21063", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з установленими в постанові судді місцевого суду фактичними обставинами справи, оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України, просить: постанову судді Згурівського районного суду Київської області від 02 червня 2020 року - скасувати та провадження в справі щодо нього закрити за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 категорично стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження безпосереднього керування ним транспортним засобом, в тому числі й із ознаками алкогольного сп'яніння, а також його відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів ОСОБА_1 , викладених в апеляційній скарзі; вислухавши пояснення апелянта і адвоката Педика Івана Віталійовича, які підтримали апеляційну скаргу за наведених у ній обставин; вивчивши, оцінивши та перевіривши матеріали справи, обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані.
Так, за змістом ч. 1 ст. 130 КпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (п. 2. 5 ПДР України).
Згідно до положень п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія тощо відповідної категорії.
Отже, керуванням транспортним засобом є виконання певною особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б об'єктивно вказували на безпосереднє керування ОСОБА_1 транспортним засобом - автомобілем марки "ВАЗ 21063", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , за встановленими в постанові судді місцевого суду обставинами справи.
У відповідності до положень п. 6 Інструкції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 р. №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків, щодо неупередженості яких немає сумнівів. Між тим, дані вимоги поліцейськими не були дотримані, оскільки свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є старшим рідним братом особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_1 /а. с. 2, 6/.
При цьому з пояснень свідка ОСОБА_2 як на місці події, так і в суді першої інстанції убачається /а. с. 6, 70/, що ОСОБА_1 30.03.2020 року близько 22:45 години не керував автомобілем "ВАЗ 21063". Машина стояла на узбіччі, під'їхали працівники поліції. Перед цим цим автомобілем керував він, ОСОБА_2 , пасажиром якого був його рідний брат ОСОБА_1 , якому по дорозі стало погано. Тоді він, ОСОБА_2 , зупинив автомобіль та побіг за водою, а коли повернувся до автомобіля, поруч знаходився автомобіль поліції без маячків.
В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив, що він є опікуном ОСОБА_1 . Увечері 30.03.2020 року йому зателефонував ОСОБА_1 і на прохання останнього він, ОСОБА_3 , привіз йому пігулки. Коли він передавав пігулки, то запаху алкоголю від ОСОБА_1 не відчував, при тому " ОСОБА_1 " тяжко хворіє та не вживає алкоголю /а. с. 70/.
До цього ж, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнаний інвалідом першої підгрупи "Б" від загального онкозахворювання зі 16 січня 2020 року, потребує постійного нагляду та нагляду лікара-онколога /а. с. 41, 42/.
Відповідно до вимог п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Між тим, як убачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з бодікамери поліцейського /а. с. 8/, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення проводилась з момента початку виконання поліцейськими службових обов'язків, тобто згідно вимог п. 5 зазначеної Інструкції. При цьому, як об'єктивно вбачається з відеозапису, знятого з портативного відеореєстратора поліцейського, ОСОБА_1 за кермом автомобіля "ВАЗ 21063" не перебував, при цьому ознак алкогольного сп'яніння, а саме нестійкої ходи та млявої мови у нього - не спостерігається.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України"(з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Згурівського районного суду Київської області від 02 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н