справа №357/6801/2019 Головуючий у І інстанції - Ярмола О.Я.
апеляційне провадження №22-ц/824/5636/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
30 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гребіня Олега Олександровича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року
у справі за позовом Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», третя особа: Комунальне підприємство «Перевага», Державний реєстратор Хоцінська Анна Миколаївна про визнання недійсним договору оренди землі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
встановив:
В червні 2019 року ПОП «Агрофірма Узинська» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Роза-Л» про визнання недійсним договору оренди землі, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,1086 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0006, яка розташована у межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
ОСОБА_1 01 серпня 2015 року, уклала з ПОП «Агрофірма Узинська» договір оренди землі, за яким передала в оренду свою земельну ділянку строком на 10 років.
07 грудня 2015 року було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди. Орендодавець отримувала орендну плату, а орендар відкрито використовував земельну ділянку за призначенням.
20 червня 2017 року Міністерством юстиції було прийнято наказ №1977/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень», відповідно до якого, того ж дня, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення №35776855 від 20 червня 2017 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 було скасовано запис про інше речове право № 12395976 від 07 грудня 2015 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м Києва від 20 квітня 2018 року, яке залишено в силі Верховним Судом 18 квітня 2019 року було визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України №1977/5 від 20 червня 2017 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 грудня 2015 року №12395976, скасовано рішення ОСОБА_2 Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України №35776855 від 20 червня 2017 року в частині скасування іншого речового права №12395976 від 07 грудня 2015 року, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про скасування державної реєстрації іншого речового права №12395976 від 07 грудня 2015 року.
Тобто, 18 квітня 2019 року в судовому порядку було відновлено порушене право оренди ПОП «Агрофірма Узинська» на вказану земельну ділянку, про що була обізнана ОСОБА_1 .
Однак, 27 квітня 2019 року ОСОБА_1 уклала договір оренди №бн з ТОВ «РОЗА -Л» , предметом якого є її, таж земельна ділянка площею 4,1086 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0006, яка розташована у межах Розаліївської сільської ради.
Державний реєстратором КП «Перевага» Хоцінською А.М. 04 травня 2019 року було зареєстровано даний договір оренди, що позивач ПОП «Агрофірма Узинська» вважає протиправним.
Просило суд, визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 27 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «РОЗА-Л», предметом якого є земельна ділянка площею 4,1086 га, з кадастровим номером 3220485800:03:001:0006, яка розташована на території Розаліївської сіслької ради Білоцерківського району Київської області;
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права №31444040 від 04 травня 2019 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:03:001:0006, внесений на підставі рішення державного реєстратора КП «Перевага» Хоцінської А.М., індексний номер 46752759 від 07 травня 2019 року, вирішити питання судових витрат.
ОСОБА_1 подала суду зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2015 року, мотивуючи його тим, що в травні 2017 року, під час здійснення нею підготовчих сільськогосподарських робіт на власній земельній ділянці з кадастровим номером 3220485800:03:001:0006, невідомі особи, які представились охоронцями, повідомили про перебування її земельної ділянки у користуванні ПОП «Агрофірма Узинська».
У зв'язку з чим ОСОБА_1 дізналася з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про існування договору оренди землі №108 від 01 серпня 2015 року, хоча ніякого договору оренди з ПОП «Агрофірма Узинська» не укладала, орендної плати впродовж 3 років не отримувала.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що в оскаржуваному нею договорі не визначено належним чином спосіб та умови розрахунків при внесенні орендної плати і вона не виявляла волі на укладення цього договору оренди.
Просила, визнати недійсним договір оренди №108 від 01 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПОП «Агрофірма Узинська», вирішити питання судових витрат.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року, первісний позов ПОП «Агрофірма Узинська» задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 27 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «РОЗА-Л», предметом якого є земельна ділянка площею 3,890 га, з кадастровим номером 3220485800:03:001:0006, яка розташована на території Розаліївської сіслької ради Білоцерківського району Київської області.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права №31444040 від 04 травня 2019 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:03:001:0006, внесений на підставі рішення державного реєстратора КП «Перевага» Хоцінської А.М., індексний номер 46752759 від 07 травня 2019 року.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПОП «Агрофірма Узинська» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що у травні 2017 року, невідомі особи, які представилися охоронцями, повідомили їй про перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:03:001:0006 у користуванні ПОП «Агрофірма Узинська».
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належної їй земельної ділянки.
За результатами вивчення Інформаційної довідки, їй стало відомо про існування договору оренди землі №108 від 01 серпня 2015 року, начебто укладеного між нею та ПОП «Агрофірма Узинська».
Водночас, про існування даного договору ОСОБА_1 не знала, орендної плати за користування земельною ділянкою ПОП «Агрофірма Узинська» упродовж 3 років начебто існування договору не отримувала.
Наявність зареєстрованого договору оренди землі між ОСОБА_1 та відповідачем про укладення якого їй не було відомо, порушує зміст її прав власності в частині використання земельної ділянки на власний розсуд.
Вважає, що оскільки договір оренди земельної ділянки нею не укладався, і державна реєстрація проведена без її згоди і відома, ПОП «Агрофірма Узинська» є таким, що користується земельною ділянкою незаконно.
На апеляційну скаргу ПОП «Агрофірма Узинська» подало відзив, який обґрунтовувало тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року у справі №826/9791/17, що набрало законної сили, в якому брала участь позивач за зустрічним позовом в якості третьої особи, в абзаці другому-третьому мотивувальної частини встановлено, що ПОП «Агрофірма Узинська» укладено договір оренди землі з ОСОБА_1 та 07 грудня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іншого речового права №12395976.
Отже, та обставина, що ОСОБА_1 укладала з ПОП «Агрофірма Узинська» спірний договір, звільняється від доказування в силу імперативної норми та рішення суду в адміністративній справі.
Крім цього, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року, яка оприлюднена в ЄДРСР 22 квітня 2019 року у адміністративній справі №826/9791/17, з 18 квітня 2019 року в Державному реєстрі прав відновлено запис про право оренди ПОП «Агрофірма Узинська» на спірну земельну ділянку.
04 травня 2019 року державний реєстратор Хоцінська А.М. прийняла документи для державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ «РОЗА-Л» і розпочала реєстраційні дії, та 07 травня 2019 року прийняла рішення, яким зареєструвала за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди на земельну ділянку.
Так як постанова суду, якою відновлено право ПОП «Агрофірма Узинська» на спірну земельну ділянку була оприлюднена ще 22 квітня 2019 року, тому у порушення вимог закону під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ «РОЗА-Л» державний реєстратор Хоцінська А.М. залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ПОП «Агрофірма Узинська» на земельну ділянку, не перевірила відсутність суперечностей, що існували на дату державної реєстрації, і не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації, а натомість прийняла рішення про державну реєстрацію договору оренди.
Також, не відповідають дійсності твердження ОСОБА_1 про те, що вона лише у травні 2017 року дізналася про існування договору оренди земельної ділянки з ПОП «Агрофірма Узинська», оскільки 07 грудня 2015 року до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 .
Отже, з 08 грудня 2015 року позивач за зустрічним позовом мала можливість за умови презумпції щодо її обов'язку знати про свій майновий стан, дізнатися про наявність спірного договору.
Просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,1086 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0006, яка розташована у межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що стверджується Інформаційною довідкою ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В., було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 грудня 2015 року №28134681 та від 07 грудня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право №12395976 на земельну ділянку за ПОП «Агрофірма Узинська», було зареєстровано договір оренди від 01 серпня 2015 року, укладений між ПОП «Агрофірма Узинська» та ОСОБА_1 №108, на земельну ділянку площею 4,1086 га, яка знаходиться на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220485800:03:001:0006, строком на 10 років, що підтверджується копією договору оренди №108 від 01 серпня 2015 року та Актом прийому-передачі землі в оренду, Витягом про державну реєстрацію речового права.
Позивачем за первісним позовом надано суду копії платіжних відомостей на виплату борошна, цукру в рахунок земельного паю, коштів за 2015, 2016 роки.
20 червня 2017 року Міністерством юстиції України було прийнято наказ №1977/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень», відповідно до якого колективну скаргу ОСОБА_1 та інших, від 06 червня 2017 року задоволено в повному обсязі, зокрема, було вирішено скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 грудня 2015 року №26813468 прийняте державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В.; виконання наказу покладено на Департамент державної реєстрації та нотаріату.
Того ж дня, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення №35776855 від 20 червня 2017 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, реєстратором Сторчак Сергієм Петровичем, було скасовано запис про інше речове право №12395976 від 07 грудня 2015 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у адміністративній справі № 826/9791/17 було визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1977/5 від 20 червня 2017 року, в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 грудня 2015 року №12395976, прийнятого державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В.; скасовано рішення ОСОБА_2 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, №35776855 від 20 червня 2017 року, в частині скасування іншого речового права №12299375 від 01 грудня 2015 року; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про скасування державної реєстрації іншого речового права № 12395976 від 07 грудня 2015 року.
Державним реєстратором Хоцінською А.М. Комунального підприємства «Перевага» в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 04 травня 2019 року було здійснено державну реєстрацію права оренди на підставі Договору оренди землі №б/н від 27 квітня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «РОЗА-Л», індексний номер рішення 46752759 від 07 травня 2019 року, номер запису про інше речове право 31444040, предметом якого є одна і та ж земельна ділянка площею 4,1086 га, кадастровий номер 3220485800:03:001:0006, яка розташована на території Розаліївської сільської ради, Білоцерківського району Київської області та яка була раніше передана в оренду ПОП «Агрофірма Узинська» .
Так, на вимогу суду, Управлінням адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської РДА надано Договір оренди землі від 27 квітня 2019 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «РОЗА-Л».
ОСОБА_1 зазначає, що, лише, в травні 2017 року їй стало відомо з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що її земельна ділянка перебуває у користуванні ПОП «Агрофірма Узинська».
ОСОБА_1 також зазначила, що не укладала з ПОП «Агрофірма Узинська» договору оренди своєї земельної ділянки, орендну плату не отримувала.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 було передано в оренду іншого орендаря ТОВ «РОЗА-Л» ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача за первісним позовом на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився.
Натомість, позивачем за зустрічним позовом не надано жодних належних та допустимих доказів, в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що відповідає приписам ч. 1 ст. 627 ЦК України.
За ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема ЗК України, Закону України «Про оренду землі».
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що під час державної реєстрації державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано у ДРРПНМ за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У порушення норм ч.3 ст.10, абз.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ «РОЗА-Л» державний реєстратор Хоцінська А.М. залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, вчинила реєстрацію права оренди за ТОВ «РОЗА-Л» після того, як в судовому порядку було визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1977/5 від 20 червня 2017 року, в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 грудня 2015 року №12395976 за ПОП «Агрофірма Узинська».
Також, державний реєстратор Хоцінська А.М. не перевірила відсутність суперечностей, що існували на дату державної реєстрації, і не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації, а натомість прийняла рішення про державну реєстрацію договору оренди № бн від 27 квітня 2019 року, за яким орендарем стало ТОВ «РОЗА-Л».
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.792 ЦК України, ст.13 Закону України «Про оренду землі», за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ст.31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;ліквідації юридичної особи-орендаря;відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.
За ст.27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Згідно зі ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до ст.ст.215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 було передано в оренду іншого орендаря ТОВ «РОЗА-Л» ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача за первісним позовом на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не виявляла волі та не укладала спірний договір оренди земельної ділянки.
Ставлячи під сумнів допустимість наданих позивачем за первісним позовом доказів, апелянт заявила клопотання про призначення апеляційним судом почеркознавчої експертизи для вирішення питання чи виконаний підпис у спірному договорі оренди землі особисто нею.
Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи було відмовлено, оскільки факт укладання договору оренди землі між ПОП «Агрофірма Узинська» та ОСОБА_1 встановлено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року у справі №826/9791/17, що набрало законної сили.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року слід залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дія рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, у зв'язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гребіня Олега Олександровича залишити без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлений 02 липня 2020 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба