1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 25 червня 2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Глухів, Сумської області, громадянин України, з середньою технічною освітою, неодружений, працює будівельником ШПУ «Горняк» (м. Красноармійськ Донецької області), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, останній раз 27 листопада 2009 року Жовтневим районним судом м. Маріуполь, Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, належного йому на праві приватної власності, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, належного йому на праві приватної власності,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 11 квітня 2020 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52 550 грн. та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_6 , наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, врахував дані про особу підозрюваного в їх сукупності, та прийшов до висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить попередження ризиків, зазначених у клопотанні слідчого.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року, та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник стверджує, що клопотання не відповідає вимогам ст. 177 КПК України.
Зокрема, зазначає про те, що до клопотання не надано жодного доказу, що ОСОБА_6 знав про існування даного кримінального провадження та до оголошення його в розшук не був допитаний слідчим ні в якості свідка, ні в якості підозрюваного.
Також, до клопотання не надано доказів вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 та того, що останньому надсилались виклики до слідчого але він ці виклики ігнорував.
Захисник стверджує, що слідчим і прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Не погоджується сторона захисту і з розміром застави, вважає, що при її визначенні слідчим суддею не був врахований майновий стан підозрюваного, відсутність цивільного позову потерпілої та постанови слідчого про визнання потерпілою, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про заподіяння шкоди у розмірі 50 000 гривень.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 10 серпня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019100100007609, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
11 жовтня 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
14 січня 2020 року слідчий слідчого відділення відділу поліції № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 17 лютого 2020 року клопотання слідчого задоволено.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, тяжкість кримінальних правопорушень, а також дані про особу підозрюваного, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як уважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_6 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Відповідно до змісту ст.ст. 177, 183 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, всебічно з'ясував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вищевикладеного, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування іншого ризику неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, який поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишається існувати та вірогідність його настання є досить високою.
Вищенаведене нівелює доводи захисника щодо відсутності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчий та прокурор у повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді відповідає вищевказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даних, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Доводи захисника про відсутність доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_6 про підозру, спростовуються матеріалами провадження, зокрема, розпискою ОСОБА_10 - родича підозрюваного, якому вручено згадане повідомлення відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів того, що підозрюваний був обізнаний про існування кримінального правопорушення та свідомо переховувався від органів досудового розслідуванні суду, не спростовують висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і у сукупності з усіма обставинами провадження не свідчать про відсутність підстав, для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя правильно визначив розмір застави підозрюваному, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, врахувавши при цьому існуючі ризики та дані про особу підозрюваного у їх сукупності, визначив заставу у розмірі 52 550 грн., що належним чином забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , та даних про його особу в їх сукупності, застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що строк дії оскаржуваної ухвали слідчого судді закінчився, та те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 11 квітня 2020 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52 550 грн., - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/1687/2020 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1