28.05.20
Провадження 2/235/88/20
Справа 235/6000/19
28 травня 2020 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі:
головуючого судді судді Філь О.Є.
за участю секретаря судового засідання Придворової В.В.
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, -
03 вересня 2019 року позивач ОСОБА_5 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про поділ майна подружжя, в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти, які внесені як грошовий (депозитний) вклад до АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_3 та нараховані на ці кошти відсотки, здійснити поділ спільного майна подружжя та визнати право власності її та відповідача на Ѕ грошового (депозитного) вкладу з відповідними відсотками, який розміщений ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 20.10.1995 року. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2018 року шлюб було розірвано.
Від шлюбу вони мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_6 , 2001 року народження, та неповнолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час шлюбу ними було в інтересах сім'ї відкрито депозитний рахунок в АТ КБ «ПриватБанк». Рахунок було вперше відкрито у гривнях приблизно у 2002 році, після закінчення строку дії депозитного договору укладався депозитний договір на новий строк. Таким чином, на протязі багатьох років подружнього життя вони зберігали спільні кошти подружжя на банківському депозитному рахунку, збільшуючи розмір вкладу.
14.11.2016 року закінчився черговий депозитний договір № SAMNWFD0071381950801, по його закінченню вони отримали 10311,34 доларів США (сума депозиту) та 63,45 доларів США (сума процентів), що підтверджується випискою по договору «Стандарт строковий на 12 місяців».
Частину коштів з цього депозиту вони витратили на сімейні потреби, а частину поклали на два депозитних рахунки. Наступний строковий депозитний рахунок було відкрито 16.11.2017 року на 6876,34 долара США, в подальшому він поповнювався. Депозитний рахунок мав закінчувати свою дію у 2018 році.
Після розірвання шлюбу було закінчено строк дії депозитного договору, але відповідач не надав їй частину коштів з депозиту, в зв'язку з чим вона вимушена була звернутись до суду з зазначеним позовом.
03 вересня 2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є. (а.с. 15).
05 вересня 2019 року судом було витребувано інформацію щодо місця реєстрації відповідача ОСОБА_3 (а.с. 16).
08 жовтня 2019 року судом було отримано інформацію щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця реєстрації відповідача ОСОБА_3 (а.с. 17).
09 жовтня 2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, надано відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження та призначено по справі підготовче засідання.
09 жовтня 2019 року ухвалою судді було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, було зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду інформацію про всі депозитні договору, що були укладені на ім'я ОСОБА_3 , починаючи з 2002 року, із зазначенням інформації щодо номеру та дати укладення договорів, строку дії, розміру грошових коштів, що були надані у депозит та виплачені після закінчення договорів, а також копії діючих депозитних договорів (а.с. 20).
22 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_3 на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , оскільки строк дії договору № SAMNWFD0071381950801 закінчився 14 листопада 2016 року, кошти з цього депозиту були витрачені на сімейні потреби, а наступні депозитні договори з АТ КБ «ПриватБанк» ним укладались 22 листопада 2018 року, тобто після розірвання шлюбу (а.с. 44).
15 листопада 2019 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна, в якому він зазначив, що під час шлюбу ними було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 , вартість будинку згідно звіту про оцінку майна від 18.09.2019 року складає 501970 грн.
Крім того, 23 грудня 2004 року ними була приватизована земельна ділянка площею 0,0982 га кадастровий номер 1413200000:17:088:0143 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будів5ель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_5 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 103528 від 23.12.2004 року. Нормативна грошова оцінка зе5мельної ділянки станом на 05.09.2019 року складає 96880,64 грн.
ОСОБА_3 просив в зустрічному позові визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0982 га кадастровий номер 1413200000:17:088:0143 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 53).
21 листопада 2019 року ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів, зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про укладені депозитні договори (дата укладання та закінчення дії договору), відкриті відповідно до них рахунки, з зазначенням залишку коштів на них на ім'я ОСОБА_3 , станом на 08 жовтня 2018 року (а.с. 69).
02 січня 2020 року судом було отримано відповідь АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу суду про витребування доказів (а.с. 88-124).
20 січня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_5 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач ОСОБА_5 просила визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти, що внесні як грошовий (депозитний) вклад до АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_3 на рахунках: № НОМЕР_1 в сумі 500 доларів
США за договором SAMNWFD0071767521000, № НОМЕР_2 в сумі 500 доларів США за договором SAMNWFD0071767531800, № НОМЕР_3 в сумі 6876,34 доларів США за договором SAMNWFD0071767541001, а загалом в сумі 198011,19 грн., стягнути з ОСОБА_3 на її користь кошти в розмірі 99005,59 грн.
Ухвалою суду від 05 лютого 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 , представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, зустрічні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, оскільки об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані об'єкти, не підлягають поділу, а приватизована під час шлюбу земельна ділянка є власністю ОСОБА_5 і не відноситься до спільної сумісної власності подружжя.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_5 не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, просив задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 , в подальшому в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.10.1995 року (а.с. 6).
05 вересня 2018 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області шлюб було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 08 жовтня 2018 року (а.с. 7).
Від шлюбу сторони мають двох дітей: повнолітню дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За час шлюбу ними було придбаний будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського нотаріального округу Донецької області від 08.08.2000 року, реєстр 4606, що підтверджується довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації» № 1072/01-02 від 29.08.2019 року (а.с. 55)
Крім того, 23 грудня 2004 року земельна ділянка площею 0,0982 га (кадастровий номер 1413200000:17:088:0143) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 була приватизована згідно державному акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 103529 від 23.12.2004 року. Нормативна грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки станом на 05.09.2019 року складає 96880,64 грн. (а.с. 56).
Крім того, на ім'я відповідача ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» відкриті рахунки: № НОМЕР_1 в сумі 500 доларів США за договором SAMNWFD0071767521000, № НОМЕР_2 в сумі 500 доларів США за договором SAMNWFD0071767531800, № НОМЕР_3 в сумі 6876,34 доларів США за договором SAMNWFD0071767541001, а загалом в сумі 7876,34 доларів США (а.с. 88-24). Саме зазначена сума коштів знаходилась на рахунках відповідача станом на 08 жовтня 2018 року (дата набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням
особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України). Здійснення права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено між ними. Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбуватися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжям. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Згідно роз'яснень п.п. 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, вирішуючи між подружжям спір про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є : 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час
шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття) 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова ВСУ від 25.11.2015 року № 6-2333цс15).
При цьому, докази у підтвердження придбання майна за особисті кошти повинен надати той з подружжя, який посилається на дану обставину.
При розірванні шлюбу право спільної сумісної власності на житло, набуте під час шлюбу, не припиняється. Розпорядження цим житлом здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ст. 369 ЦК України.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2018 року про розірвання шлюбу між сторонами набрало законної сили 08 жовтня 2018 року (а.с. 7).
Як вбачається з матеріалів справи за час шлюбу сторонами було придбаний будинок АДРЕСА_1 08.08.2000 року на ім'я ОСОБА_11 , земельна ділянка площею 0,0982 га (кадастровий номер 1413200000:17:088:0143) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була приватизована ОСОБА_10 згідно державному акту на право власності на земельна ділянка серії ДН № 103529 від 23.12.2004 року, на ім'я відповідача ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» відкриті рахунки: № НОМЕР_1 в сумі 500 доларів США за договором SAMNWFD0071767521000, № НОМЕР_2 в сумі 500 доларів США за договором SAMNWFD0071767531800, № НОМЕР_3 в сумі 6876,34 доларів США за договором SAMNWFD0071767541001, а загалом в сумі 7876,34 доларів США. Саме зазначена сума коштів знаходилась на рахунках відповідача станом на 08 жовтня 2018 року (дата набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили).
За правилом, встановленим ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 Постанови № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
В п. 25 цієї Постанови зазначено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. ч. 4,5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з
підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Враховуючи, що відкриті на ім'я відповідача ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» рахунки: № НОМЕР_1 в сумі 500 доларів США за договором SAMNWFD0071767521000, № НОМЕР_2 в сумі 500 доларів США за договором SAMNWFD0071767531800, № НОМЕР_3 в сумі 6876,34 доларів США за договором SAMNWFD0071767541001, а загалом в сумі 7876,34 доларів США (що складає на день розгляду справи за офіційним курсом НБУ 210061,99 грн), які знаходились на рахунках відповідача станом на 08 жовтня 2018 року (дата набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили), є сумісно нажитим майном подружжя, частки чоловіка та дружини в якому є рівними, суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_12 про визнання зазначених грошових коштів, що знаходяться на цих рахунках, спільною сумісною власністю подружжя, та поділити їх необхідно наступним чином: шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 105030,99 грн., тобто 1\2 частини.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
В зазначеному випадку підстави для відступлення від засади рівності часток подружжя відсутні.
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0982 га кадастровий номер 1413200000:17:088:0143 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , то вони задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що внаслідок самочинного будівництва спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , втратив тотожність із тим, який сторони придбали за договором купівлі-продажу, тому він не може бути предметом поділу згідно з положеннями статей 368, 370 Цивільного кодексу України.
Зазначена обставина підтверджується копією технічного паспорту, який був виготовлений 10 липня 20219 року, згідно якому зміна загальної та житлової площі А1-1 житлова прибудова, И-1 гараж (недобудований) збудовані без дозвільних документів (а.с. 172-174).
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об'єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України). У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування,
розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
За змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Тому самочинно збудоване нерухоме майно і не може бути предметом поділу (виділу).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є грошові кошти, які внесені на грошові (депозитні) вклади ім'я відповідача ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунках: № НОМЕР_1 в сумі 500 доларів США за договором SAMNWFD0071767521000, № НОМЕР_2 в сумі 500 доларів США за договором SAMNWFD0071767531800, № НОМЕР_3 в сумі 6876,34 доларів США за договором SAMNWFD0071767541001, а загалом в сумі 7876,34 доларів США, що складає 210061,99 грн за офіційним курсом НБУ на час розгляду справи, тому позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 на її користь Ѕ частини зазначених грошових коштів в розмірі 105030,99 грн. підлягають задоволенню.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання за кожним з подружжя право спільної часткової власності по 1\2 частині зазначеного будинку та земельної ділянки, задоволенню не підлягають з наведених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 57, 60, 61, 69, 70, 71 СК України, Керуючись ст.ст. 259, 263-268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 грошові кошти, які внесені на грошові (депозитні) вклади на ім'я відповідача ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунках: № НОМЕР_1 в сумі 500 доларів США за договором SAMNWFD0071767521000, № НОМЕР_2 в сумі 500 доларів США за договором SAMNWFD0071767531800, № НОМЕР_3 в сумі 6876,34 доларів США за договором SAMNWFD0071767541001, а загалом в сумі 7876,34 доларів США, що складає 210061,99 грн., та поділити їх наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 105030,99 грн.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті та проголошена його вступна та резолютивна частина в судовому засіданні 23 червня 2020 року. Повний текст рішення складено 02 липня 2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Строк подання апеляційної скарги продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
Суддя: