Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 433/1658/19
Провадження № 2/433/100/20
12.06.2020 року
Троїцький районний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді Суського О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Кіян А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадження в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», від імені якого діє представник за довіреністю, звернувся до Троїцького районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за договором №б/н від 17.07.2012 року в сумі 127386,25 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 17.07.2012 року, відповідно до якої відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом на заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, а також оплачувати комісії. Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 19.06.2019 року за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 168168,21 грн., яка складається з: 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9021,84 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 155885,11 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 3261,26 грн. - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. Позивач зазначив, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 127386,25 грн., яка складається з: 9021,84 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 118364,41 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; а також понесені судові витрати - судовий збір в сумі 1921 грн.
Ухвалою судді Троїцького районного суду Луганської області від 16 вересня 2019 року було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання позивач свого представника не направив, в позовній заяві просив справу розглядати без участі представника, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Причини неявки відповідача суду невідомі, про дату, місце та час судового засідання відповідач повідомлялась завчасно, належним чином. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подала, зустрічні позови до суду не пред'являла.
Судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
17 липня 2012 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.10).
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погодилась, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифи, складають собою договір про надання банківських послуг.
Також у заяві зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифами були надані для ознайомлення відповідачеві в письмовому вигляді.
У Анкеті-заяві містяться лише анкетні дані відповідача та волевиявлення останньої на отримання кредитної картки. Відповідно до Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, банк у разі прийняття позитивного рішення випускає клієнту картку на підставі Заяви. Разом з тим, з копії Анкети-заяви неможливо встановити, яке саме рішення було прийнято банком та тип банківської картки, яку отримала відповідач: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», у разі її отримання, а, отже, і відсоткову ставку за користування кредитом, яка безпосередньо залежить від типу банківської картки. Крім того, у заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Обов'язок відповідача здійснювати погашення кредиту, відсотків за його використання, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, встановлено п.1.1.2.1.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Позивач зазначає, що відповідач, одержавши кредитні кошти, не виконав належним чином своїх зобов'язань по їх поверненню та сплаті визначених умовами кредитного договору платежів, внаслідок чого в нього перед банком виникла заборгованість, яка станом на 19.06.2019 року складає 168168,21 грн., в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9021,84 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 155885,11 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 3261,26 грн. - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. Позивач зазначив, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача частину заборгованості за кредитним договором в розмірі 127386,25 грн., яка складається з: 9021,84 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 118364,41 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання.
Оскільки позивач у позові просить стягнути частину заборгованості за кредитом, а саме: прострочену заборгованість за тілом кредиту у сумі 9021,84 грн. та нараховану пеню за прострочене зобов'язання у сумі 118364,41 грн., тому суд надалі надає мотивовану оцінку доводам сторін виключно в межах цієї вимоги.
Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на положення ст.634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У анкеті-заяві про одержання кредиту від 17.07.2012, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з позичальника нараховану за умовами договору пеню за несвоєчасну сплату коштів по договору та прострочене тіло кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на веб-сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємну частину договору.
Однак у матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи анкету-заяву про одержання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо нарахування відсотків у визначених позивачем порядку та розмірі, сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
При цьому, суд враховує, що банк систематично змінює зміст Умов та Тарифів надання послуг, отже вести мову про те, що з 2012 року (коли сторони у справі уклали договір) до 2020 року (коли позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості) зміст кредитного договору був незмінним підстав немає.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про одержання кредиту домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов сам по собі не може розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи.
Суд враховує, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами справи 17.07.2012 шляхом підписання анкети-заяви, оскільки протилежні висновки суперечили б вищенаведеним вимогам ч.ч.1, 2 ст.207, ст.1055 ЦК України про письмову форму договору.
З цих підстав, суд приходить до висновку про недоведеність тверджень позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність позичальника у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, про стягнення якої порушено питання в цій справі, отже відповідні позовні вимоги є необґрунтованими.
Такі висновки узгоджуються з практикою ВС у постанові від 04.09.2019 у справі №382/1131/18.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Згідно з п.22 ч.1 ст.1 вказаного закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові ВП ВС від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
При цьому, відповідно до вимог ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ч.1 ст.264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, саме до повноважень суду входить оцінка наданих сторонами у справі доказів та встановлення на їх підставі фактичних обставин справи. При цьому, суд вправі як погодитися з такими доказами, так і відхилити їх, навівши свої міркування з цього приводу.
У даному випадку позивач стверджує про наявність між ним та відповідачем, як позичальником, кредитних правовідносин саме на умовах, які надані банком. Однак, доказів того, що саме такі умови надання банківських послуг існували в момент укладення кредитного договору та були надані для ознайомлення відповідачу (враховуючи їх мінливий характер) позивач не довів.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, врахувавши висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за невиконання умов кредитного договору слід відмовити.
Суд також відхиляє вимогу позивача про необхідність стягнення з відповідача простроченого тіла кредиту, яка ґрунтуються на тому, що простроченим тілом кредиту є кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором.
Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачкою фактично отримано кредитні кошти в сумі 8000 грн. на підставі анкети-заяви від 17.07.2012. Отримані відповідачем кредитні кошти відображені в розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви, в якому зазначається про користування відповідачкою кредитними коштами та погашення кредиту на загальну суму 17343,30 грн.
Розрахунок заборгованості свідчить про те що, ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти на підставі анкети-заяви від 17 липня 2012 року, які нею були погашені в повному обсязі.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення даних позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позов не підлягає задоволенню, то понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору стягненню з відповідача не підлягають, що узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 280-288, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України зазначені в рішенні строки продовжуються на строк дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями).
Відомості про учасників справи:
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», вул.Грушевського, б. 1д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: О.І.Суський
12.06.20