Справа № 415/354/20
Провадження № 2-а/415/145/20
02 липня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Луньової Д.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Боровенської Наталії Сергіївни (місцезнаходження: вул. Штейгерська, буд. № 8, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з даним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 678331 від 09 січня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 січня 2020 року сержантом поліції ОСОБА_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн..
З винесеною постановою позивач не погоджується, зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідач при винесені постанови порушила вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція) та КУпАП щодо повного та об'єктивного розгляду справи не з'ясувала обставини передбачені п. 5 Інструкції. Крім того, постанова не містить вказівки про порядок та строк її оскарження.
Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. від 22 червня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Копії ухвали від 22 червня 2020 року було направлено позивачу та відповідачу в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України.
Раніше, 19 березня 2020 року на адресу Лисичанського міського суду Луганської області від відповідача надійшло клопотання в якому він просив справу розглянути без його участі, заперечив проти позовних вимог позивача та долучив до матеріалів диск з відеозаписом.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи останній повідомлявся належним чином. В прохальній частині позовної заяви просив справу розглянути без його участі.
Станом на дату розгляду справи, відповідач не скористалась своїм процесуальним правом на подачу до суду відзиву на адміністративний позов у строки, визначені судом в ухвалі про відкриття провадження, в судове засідання не з'явилась.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно оскаржуваної постанови серії ДП18 № 678331 від 09 січня 2020 року на водія ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП; в постанові щодо складу правопорушення зазначено наступне:
09 січня 2020 року о 12 годин 07 хвилин за адресою: вул. Новікова біля буд. № 6 у м. Сєвєродонецьку Луганської області, водій керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку безпосередньо на посадковому майданчику для маршрутних транспортних засобів, позначеному дорожнім знаком 5.43.1 «Пункт зупинки тролейбусу», чим порушив п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В графі № 9 "до постанови додаються" зазначені докази: відеозапис з відеореєстратора Xiaomi Dashcam та бодікамери DSJX300027_ВВ0027.
Розглядаючи справу по суті, суд робить наступні висновки.
Щодо процедури: у даному випадку розгляд справи відбувся на місці зупинки транспортного засобу, протокол не складався. Дії інспектора не суперечать вимогам законодавства, в цій частині дії відповідача позивач не оспорює.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При накладенні адміністративного стягнення посадова особа відповідно до вимог ч. 3 ст. 33, ст. 34, ст. 35 КУпАП повинна врахувати характер і тяжкість порушення, особу порушника, конкретні обставини вчинення порушення, зазначити докази на підтвердження складу правопорушення.
Згідно вимог КУпАП до порядку притягнення до адміністративна відповідальності, доказування наявності підстав для притягнення до відповідальності, а також наявність події та складу адміністративного правопорушення покладається на посадову особу.
Згідно приписів КАС України саме суб'єкт владних повноважень (відповідач) зобов'язаний довести наявність події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача).
З постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху України, яким зупинка забороняється , зокрема і ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Дорожній знак 5.43.1 "Пункт зупинки тролейбуса" позначає початок посадкового майданчика тролейбуса. За межами населених пунктів знак може бути встановлений на павільйоні з боку прибуття маршрутних транспортних засобів.
У нижній частині знака може бути нанесено зображення таблички 7.2.1 із зазначенням протяжності посадкового майданчика. Дорожній знак 5.43.2 позначає "Кінець пункту зупинки тролейбуса" може встановлюватися в кінці посадкового майданчика пункту зупинки тролейбуса.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України зупинкою є припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, встановлена за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підтвердження вини позивача, відповідач надав в якості доказу диск з відеозаписами з відеореєстратора та бодікамери DSJX300027_ВВ0027.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до частини першої ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Частинами 1, 2 статті 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» від 02 червня 2015 року № 580-VІІ визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону України № 580-VІІ надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
З постанови у справі про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 678331 від 09 січня 2020 року вбачається, що згідно приписів ст. 283 КУпАП, в ній містяться відомості про технічний запис, яким здійснювався відеозапис - зафіксовано нагрудною камерою та камерою відеореєстратора, а тому надані відеозаписи вважається належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відеозапис з відеореєстратора, в повній мірі підтверджує порушення позивачем вимог п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху України.
Процедура розгляду справи зафіксована бодікамерою DSJX300027_ВВ0027. З наданого запису вбачається, що інспектор поліції після зупинки транспортного засобу, за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 , повідомила позивачу причину зупинки, попросила водія пред'явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс страхування, роз'яснила позивачу його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, жодних клопотань ОСОБА_1 не заявив. З огляду на це, суд зазначає, що відповідач діяла на підставі та у межах повноважень при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому оскаржувана постанова прийнята за наявності достатніх для цього підстав.
Посилання позивача на відсутність в постанові про адміністративне правопорушення вказівки про порядок та строк її оскарження суд вважає необґрунтованим, оскільки остання містить посилання на ст. 289 КУпАП, зміст якої позивачу було роз'яснено, про що мається підпис ОСОБА_1 ..
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, суд встановив відсутність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. відповідно до санкції вказаної статті.
Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 242-246, 257, 268-272, 286 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Боровенської Наталії Сергіївни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України .
Суддя Д.Ю. Луньова