Справа №: 398/2039/20
провадження №: 3/398/932/20
Іменем України
"30" червня 2020 р.
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі судді - Нероди Людмили Миколаївни, за участі розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , непрацюючого, проживає: АДРЕСА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , за ст. 173 та ст. 185 КУпАП, -
З протоколів серії АПР18 №159749 та АПР18 №159750, які поліцією об'єднані в одну справу, вбачається, що 24.06.2020 року о 18 годині 30 хвилин знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння висловлювався нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 будучи у стані алкогольного сп'яніння висловлювався нецензурною лайкою та не виконував законної вимоги працівника поліції щодо припинення даних протиправних дій, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що дійсно висловлювався нецензурною лайкою, бо працівник поліції також висловлювався нецензурною лайкою та вказав, що визнає вину за ст. 173 КУпАП, але не визнає вину у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, так як навіть не доторкнувся до зброї працівника поліції.
Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, а також переглянувши відеозапис, який міститься в матеріалах справи на ДВД диску, судом встановлено наступне.
Вина ОСОБА_1 щодо скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП підтверджується як показаннями останнього так і відеоматеріалом, який надано суду та досліджено під час розгляду справи.
Що стосується протоколу серії АПР18 №159750, суд критично оцінює докази, які вказують на скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису, 24.06.2020 року близько 18 години 30 хвилин старший дільничний офіцер Олександрійського РВП Рябенький Я ОСОБА_2 . звертався до ОСОБА_1 застосовуючи займенник «ти», а також використовував своєрідну форму звернення притаманну для приятелів як « ОСОБА_3 » вказуючи, щоб той не заважав спілкуванню між ним та ОСОБА_4 .
Дана розмова змінила характер та форму з приятельської на погрози щодо застосування до ОСОБА_1 адміністративного арешту: «ти вже отримав 10 діб арешту, буде тобі тепер 15 діб арешту, а разом 25», при цьому старший дільничний офіцер Олександрійського РВП ОСОБА_5 застосовував нецензурну лайку, що у свою чергу переросло у застосування спеціального засобу «Терен 4 М» та коли ОСОБА_1 знаходився на землі до нього одразу було застосовано кайданки. ОСОБА_1 просив неодноразово послабити кайданки, так як вони міцно закриті та руки неможливо тримати у них, але йому повідомлено, що ключі від кайданок у машині куди треба йти і йому також. При цьому працівник поліції не запропонував ОСОБА_1 води для обличчя чи іншої медичної допомоги після використання спеціального засобу «Терен 4 М», а також не було йому роз'яснено право на захист.
У судовому засіданні ОСОБА_1 продемонстрував рани на руках від кайданок та вказав, що навмисно йому їх не знімали, так як у нього з даним працівником поліції неприязні стосунки з 2018 року.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов'язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов'язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов'язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності. У разі виявлення таких дій поліцейський зобов'язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних злочинів, вчинених поліцейськими. У діяльності поліції забороняються будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками.
Стаття 45 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року містить загальні правила застосування спеціальних засобів:
1) КАЙДАНКИ ТА ІНШІ ЗАСОБИ ОБМЕЖЕННЯ РУХОМОСТІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі;
3) ЗАСОБИ, СПОРЯДЖЕНІ РЕЧОВИНАМИ СЛЬОЗОГІННОЇ ТА ДРАТІВНОЇ ДІЇ, ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДЛЯ: а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об'єкт, що перебуває під охороною; б) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень.
Відповідно ч. 1 ст. 43 Закону України «Про національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
Однак під час судового розгляду встановлено, що відео зйомка подій, які відбувалися 24.06.2020 року о 18 годині 30 хвилин за участі старшого дільничного офіцера Олександрійського РВП Рябенького Я.Ю. та ОСОБА_1 не містить даних, що останній намагався вхопити старшого дільничного офіцера Олександрійського РВП за формений одяг та кобуру, чинить опір поліцейському, здійснює напад, намагається втекти, створює реальну небезпеку оточуючим та не виконую законне розпорядження тощо.
Суд звертає увагу, що Пленуму Верховного Суду України у постанові №8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» від 26.06.1992 року, вказав, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Оцінюючи дані події зафіксовані відеозйомкою та те, що навіть протокол серії АПР18 №159750 не містить формулювання законних вимог, які висунуто до ОСОБА_1 з метою припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень поліції, суд дійшов висновку, що з боку працівника поліції здійснювалась провокація та підбурювання ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, що є неприпустимим.
Використання доказів, отриманих унаслідок підбурювання з боку поліції, не можна виправдати суспільним інтересом, оскільки в такому випадку обвинувачений із самого початку може бути позбавлений права на справедливий судовий розгляд справи, рішення ЄСПЛ у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», п. 35, 36.
Згідно ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення.
Сам протокол серії АПР18 №15975 про адміністративне правопорушення не може бути доказом вчинення злісної непокори ОСОБА_1 , оскільки він не містить вимогу працівника поліції, що не була виконана, зокрема чи була вона наполегливою, неодноразово повтореною, законною вимогою, тобто відсутні відомості щодо об'єктивної сторони вказаного правопорушення, що ускладнює визначення складу адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП, й обмежує права учасників.
Так, протокол про адміністративне правопорушення (який є документом, що засвідчує факти неправомірних дій, і одним із джерел доказів), не містить всіх необхідних реквізитів: відсутні будь-які пояснення свідків-очевидців події та у графі протоколу про адміністративне правопорушення: «свідки чи потерпілі» відсутні відомості при складанні даного протоколу.
На переконання суду, дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у кожному випадку потрібно оцінювати у контексті положень ст. 9 КУпАП, де закріплено поняття адміністративного правопорушення, яке визначається як протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, вчинена суб'єктом правопорушення, і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що провадження у справі щодо скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КупАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, але суд вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у виді штрафу за ст. 173 КУпАП.
Суд враховує при призначені покарання положення ст. 23 КУпАП, де передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При вирішенні питання про притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП судом враховано, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у адміністративному правопорушенні, передбаченому ст. 173 КУпАП та щиро каявся.
При застосування адміністративного стягнення суд зобов'язаний стягнути судовий збір на користь держави.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, що становить 420 грн 40 коп.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд, -
Закрити в частині провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП стосовно ОСОБА_1 у зв язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає у буд. АДРЕСА_1 та зареєстрований у АДРЕСА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає у буд. АДРЕСА_1 та зареєстрований у АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.
Реквізити для сплати штрафу (отримувач коштів: Олександр.УК/м. Олександрія/21081100, код за ЄДРПОУ 37944584; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 21081100, рахунок отримувача: 808999980313080106000011006).
Реквізити для сплати судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. такі: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22 03 01 06; код за ЄДРПОУ: 37 99 37 83; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22 03 01 06, рах. № 908999980313111256000026001.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом 3-х місяців.