Справа № 396/289/20
Провадження № 1-кп/396/121/20
02.07.2020 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка кримінальне провадження №12020120230000094 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України,-
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України.
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 днів, з метою уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо обвинуваченого такого запобіжного заходу, оскільки строк запобіжного заходу обраний слідчим суддею закінчується 10.07.2020 року.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_6 щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили, та просили змінити запобіжний захід обвинуваченого на більш м'який, а саме домашній арешт в тому числі і цілодобово не заперечує, обвинувачений ОСОБА_3 також скаржився на погіршення зору, на одне око не баче, медична допомога йому якісно не надається.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримав, заперечуючи обрання більш м'якого запобіжного заходу, побоюється щоб останній не наробив більшої шкоди, завдавши шкоди його майну, а також йому відомо, що останній збирався тікати до Республіки Білорусь.
Суд, заслухавши думку прокурора щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, думку самого обвинуваченого, його захисника, потерпілого, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2020 року, до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, в рамках даного кримінального провадження застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 14 год 10 хв. 31.03.2020 року.
Ухвалою суду від 17.03.2020 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 17 березня 2020 року до 15 травня 2020 року до 14 год. 10 хв.
Ухвалою суду від 12.05.2020 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 12 травня 2020 року до 10 липня 2020 року до 14 год. 10 хв.
Стаття 177 КПК передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обирати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою має бути розглянуто до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою у продовженні строку тримання під вартою має бути відмовлено (ч.4, 5 ст. 199 КПК України).
Водночас, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує також вимоги пунктів 3 і 4 ст. 5 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, зокрема і Рішення Європейського суду з прав людини від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» та від 12 січня 2012 року у справі «Тодоров проти України», згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення. Для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує також, що обвинувачений є повнолітньою особою, має професійно-технічну освіту, зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , але фактично проживав то в однієї до в іншої знайомої, за місцем проживання характеризується посередньо, ніде не працює, не одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, доказів про погіршення стану здоров'я обвинуваченого стороною захисту не подано, раніше судимий: 05.04.2018 року Чернігівським районним судом Чернігівської області, за ч. 3 ст. 408 КК України до покарання у виді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком 3 роки, підозрюється у вчиненні умисного знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу. При цьому суд враховує відсутність міцних соціальних зв'язків та осіб, які можуть поручитися за явку обвинуваченого до суду, а також оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_3 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі не продовження щодо нього строку тримання під вартою, а також те, що перебуваючи на волі він може вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні та як порсвідчив потерпілий у разі зміни запобіжного заходу побоюється за свою родину, а також відомо із показів потерпілого, що обвинувачений мав намір виїхати до Республіки Білорусь.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали за станом здоров'я перебувати обвинуваченому під вартою, а сторона захисту не надала суду.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п.1 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.ст.ст. 177, 182, 183, 331 КПК України, суд,-
Відкласти судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, на 03.08.2020 року о 14.30 год..
Продовжити строк тримання під вартою у кримінальному провадженні №12020120230000094 від 01.02.2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто з 02 липня 2020 року до 29 серпня 2020 року до 14 год. 10 хв.
Розмір застави для підозрюваного ОСОБА_3 визначити у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 84080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок - банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26241445, рахунок отримувача: UA458201720355279001000002505, код банку отримувача (МФО) 820172.
Обвинувачений ОСОБА_3 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов'язки:
- прибувати за першою вимогою суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживав, а саме с. Звірівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, строк дії яких встановити до 29.08.2020 року.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Копію ухвали направити до ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" для негайного виконання.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження для відома.
В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 02.07.2020 року.
Головуючий: ОСОБА_1