Справа № 405/2484/19
2/405/339/19
10 лютого 2020 року м. Кропивницький
Ленінський районний суд міста Кіровограда у складі:
головуючого судді: Драного В.В.
при секретарі: Дерев'янко А.В.
за участю представника відповідача Головатюка С. А ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ФК «Факторинг» про стягнення заборгованості, -
Позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Факторингова компанія «ФК «Факторинг» про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» частину простроченої заборгованості по основному боргу кредиту в розмірі 380 000 грн. за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1502/14 від 11.04.2014 року. В обґрунтування позову вказав, що 11.04.2014 рок між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» було укладено договір про відновлювану кредитну лінію № 1502v-14, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювану кредитну лінію на загальну суму 400 000, 00 євро, а позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінія грошові кошти згідно з графіком зниження кредитної лінії, з кінцевим строком погашення до 10.04.2015 року і сплати процентів за користування кредитними коштами. Додатковою угодою від 30.05.2014 року до кредитного договору змінено назву договору та викладено його в наступній редакції «Договір про мультивалютну кредитну лінію № 1502м-14 від 11.04.2014 року» та змінено умови кредитного договору, додатковою угодою від 11.06.2016 року до кредитного договору змінено назву договору та викладено його в наступній редакції «Договір про відновлювану кредитну лінію № 1502-14 від 11.04.2014 року» та змінено умови кредитного договору додатковими угодами від 01.07.2014 року, 18.09.2014 року, 15.01.2015 року внесено зміни в частині порядку нарахування та сплати процентів позичальником за користування фактично отриманими ним кредитними коштами.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2016 у справі № 910/13700/16 позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» та фінансового поручителя ТОВ спільне українсько-нідерландське підприємство з іноземними інвестиціями «Безпека меду» задоволено повністю, стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 7 311 124,20 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1 666 816,26 грн. простроченої заборгованості по відсотках, 1 114 906,93 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 175 585,85 грн. пені за прострочення сплати відсотків. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2016 у справі № 910/13700/16 скасовано в частині солідарного стягнення з відповідача-2 простроченої заборгованості за кредитом, простроченої заборгованості по відсоткам, пені та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Резолютивну частину рішення викладено в редакції, відповідно до якого позовні вимоги позивача до відповідача-1 задоволено; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 7 311 124,20 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1 666 816,26 грн. простроченої заборгованості по відсоткам, 1 114 906,93 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 175 585,85 грн. пені за прострочення сплати відсотків; у позовних вимогах до відповідача-2 відмовлено повністю. 25.04.2017 року постановою Вищого господарського суду України рішення апеляційного суду від 07.02.2017 року залишено без змін.
Вказує, що 31.10.2018 року на веб-сайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднено повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг». Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань та умов кредитного договору №1502-14 від 11.04.2014 року, загальна сума заборгованості ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит», яка встановлена рішеннями судів та є безспірною, складає 10 268 433,24 грн.,
З метою забезпечення виконання вимог за кредитним договором, 17.04.2014 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 277, відповідно до п.1.1. якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором укладеним між кредитором та боржником, згідно з яким боржнику надано кредит в розмірі 400 000, 00 евро, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи з процентних ставок зазначених у п.3.1. кредитного договору.Відповідно до п. 1.1. договору поруки, в редакції додаткової угоди від 10.04.2015 року, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, укладеним між кредитором та боржником, згідно з яким боржнику надано кредит в розмірі 8 266 500,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи з процентних ставок, зазначених у п.3.1. кредитного договору. Як зазначалось, загальний розмір заборгованості ТОВ «Факторингова компанія «ФК Фактор» перед АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором № 1502-14 складає 10 268 433,24 грн. з яких: сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 7 311 124,20 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам - 1 666 816,26 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам - 1 290 492,78 грн. У зв'язку із тим, що у боржника наявна вказана вище заборгованість за кредитним договором, враховуючи, що АТ "Банк "Фінанси та Кредит" має право самостійно визначати межі позовних вимог останній просить стягнути з відповідача як поручителя частину заборгованості по сумі простроченої заборгованості по основному боргу кредиту в сумі 380 000,00 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.05.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
02.09.2019 року за вх. № 21396 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема вказав, що при укладенні договору поруки 17.04.2014 року, ОСОБА_2 як поручитель був ознайомлений з умовами договору про відновлювальну кредитну лінію від 11.04.2014 року, в т.ч. з п. 3.1. останнього, що визначав відсоткові ставки за користування кредитом, про що зазначено, зокрема, в п. 1.3. договору поруки.Однак, таке ознайомлення мало місце станом на дату укладення договору поруки (17.04.2014 року). Таким чином, ОСОБА_2 поручився за виконання зобов'язань за кредитним договором строком до 10 квітня 2015 року, з відсотковою ставкою 12% річних та підвищеними відсотками, у випадках передбачених договором 24% річних.Як свідчать матеріали справи, в подальшому сторони вносили зміни до кредитного договору згідно із додатковими угодами від 30.05.2014, 11.06.2014, 01.07.2014, 18.09.2014,15.01.2015, 10.04.2015, 21.04.2015, якими збільшені процентні ставки та збільшений період погашення кредиту використані в розрахунку заборгованості. В той же час, ОСОБА_2 про такі зміни не повідомлявся. До договору поруки укладались додаткові угоди виключно у зв'язку із зміною суми та валюти кредиту. Про зміну відсоткової ставки за користування кредитом та збільшення строку погашення кредиту ОСОБА_2 стало відомо лише з матеріалів даної справи.Матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про очевидну згоду поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності (зміну відсоткових ставок та збільшення строку погашення кредиту).Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни. Вважає, що внаслідок зазначеного збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_2 без його згоди на те, порука припинилась, відтак, правові підстави для стягнення з нього заборгованості за кредитом відсутні, а тому позовні вимоги до ОСОБА_2 є недоведеними та необгрунтованими, відповідно, підстави для їх задоволення також відсутні.
Ухвалою суду від 18.10.2019 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 18.06.2019 року за вх. № 2591 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти доводів позовної заяви, посилаючись на викладене у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задовленні позову в повноу обсязі.
Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Судом встановлено, що 11.04.2014 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг" укладено договір про відновлювану кредитну лінію № 1502-14 (номер договору в редакції додаткової угоди від 11.06.2014), згідно з п. 1.1 якого позивач відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію на загальну суму 400 000 євро, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком зниження кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 10 квітня 2015 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору.
У подальшому позивачем та позичальником були внесені зміни та доповнення до кредитного договору згідно з додатковими угодами від 30.05.2014, 11.06.2014, 01.07.2014, 18.09.2014, 15.01.2015, 10.04.2015, 21.04.2015.
Так, відповідно до п. 1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 21.04.2015 сторони погодили, що позивач відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію на загальну суму 8 087 485,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії (додаток № 5 до кредитного договору) з кінцевим строком погашення, зазначеним у п. 2.4 цього договору, та сплатою за користування кредитними коштами процентів відповідно до розділу 3 цього договору.
Згідно з п. 2.4 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 21.04.2015 позичальник зобов'язується повернути позивачу кредитні кошти банку згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії (додаток № 5 до кредитного договору) з кінцевим строком погашення до 08.04.2016 шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.
Крім того, до кредитного договору позивачем та позичальником було укладено 5 додатків якими, зокрема, встановлювались графіки зниження ліміту кредитної лінії.
17.04.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки № 277. До договору поруки в подальшому сторонами вносились зміни додатковими угодами від 30.05.2014, 11.06.2014, 10.04.2015, якими було змінено номер кредитного договору (з 1502v-14 на 1502-14), валюту та суму кредиту. На виконання умов кредитного договору позивачем було надано позичальнику кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами № 27728 від 23.04.2014 на суму 111 000,00 євро, що еквівалентно 1 765 710,86 грн., та № 34108 від 11.06.2014 на суму 9 446 000,00 грн.
Посилаючись на неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з позичальника 10 268 433,24 грн., з яких 7 311 124,20 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом, 1 666 816,26 грн. - сума простроченої заборгованості по відсотках, 1 290 492,78 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, відсотків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно п.1.1. договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором укладеним між кредитором та боржником, згідно з яким боржнику надано кредит в розмірі 400 000, 00 евро, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи з процентних ставок зазначених у п.3.1. кредитного договору.
У разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, на умовах п 2.2 договору поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, у т.ч. за основним боргом, щомісячними процентами та підвищеними процентами, за оплату комісійної винагороди, неустойки по основному боргу та процентам, а також за відшкодування збитків, згідно п. 2.3 договору разі непогашення боржником заборгованості за Кредитним договором протягом 1-го банківського дня з моменту настання строку сплати основного боргу и процентів, та/або комісійної винагороди, передбачених кредитним договором, кредитор набуває повне право вимоги від поручителя сплатити борг в повному обсязі.
Відповідно до п. 1.1. договору поруки, в редакції додаткової угоди від 10.04.2015 року, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, укладеним між кредитором та боржником, згідно з яким боржнику надано кредит в розмірі 8 266 500,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи з процентних ставок, зазначених у п.3.1. кредитного договору.
У зв'язку із тим, що у боржника наявна вказана вище заборгованість за кредитним договором, враховуючи, що АТ "Банк "Фінанси та Кредит" має право самостійно визначати межі позовних вимог, останній просить стягнути з відповідача частину заборгованості по сумі простроченої заборгованості по основному боргу кредиту в сумі 380 000,00 грн.
Згідно з п. 1.1 забезпеченого порукою кредитного договору, позивач відкриває позильнику кредитну лінію за загальну суму 400 000 євро, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком зниження кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 10 квітня 2015 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору.
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору позичальник сплачує позивачу проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками: з дати видачі кредиту по 10.04.2015 року - 12% річних; у разі порушення позичальником строків погашення кредиту згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії, зазначеним у п. 1.1 цього договору, 24% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом; 24% річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п. 4.5, 6.1 цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.
В подальшому сторони вносили зміни до кредитного договору згідно із додатковими угодами від 30.05.2014, 11.06.2014, 01.07.2014, 18.09.2014, 15.01.2015, 10.04.2015, 21.04.2015 р.
Додатковою угодою від 21.04.2015 до кредитного договору сторони погодили, що банк відкриває позичальникові відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 8 087 485,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком (додаток № 5 до кредитного договору) з кінцевим строком погашення, зазначеним в п. 2.4 цього договору та сплатою за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору.Відповідно до п. 2.4 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від21.04.2015 року позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти банку згідно з графіком зниження кредитної лінії (додаток № 5 до кредитного договору) з кінцевимстроком погашення до 08.04.2016, шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.
Додатковою угодою від 10.04.2015 року у п. 3.1 кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками: з 10.04.2015 до строку повернення кредиту - 16% річних; у разі порушення позичальником строків погашення кредиту згідно з графіком, 32% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом; 32% річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 2.4 договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в пункті 4.5, 6.1 договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.
Згідно з п. 4.4 договору поруки внесення змін і доповнень до кредитного договору, внаслідок якого збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без погодження з поручителем.
За приписами ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15).
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25.09.2013 у справі № 6-97цс13).
За положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується, а тому в цьому випадку не обов'язково звертатися до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору. Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя (такий правовий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 у справах № 6-18цс11, № 6-69цс11).
За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13, згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.
Додатковим угодами від 10.04.2015 року та 21.04.2015 року до договору про відновлювальну кредитну лінію від 11.04.2014 року змінились відсоткові ставки за користування кредитом та збільшився строк погашення кредиту.
Проте, наведені положення додаткових угод від 10.04.2015 та 21.04.2015 року не свідчать, що поручитель був ознайомлений зі змінами та доповненнями до договору про відновлювальну кредитну лінію, внесеними додатковим угодами в частині збільшення процентної ставки та збільшення строку погашення кредиту.
Крім того, додаткові угоди не містять відміток про ознайомлення поручителя зі змінами до договору про відновлювальну кредитну лінію від 11.04.2014 року (а.с. 43, 46).
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, встановивши, що внесені додатковими угодами від 10.04.2015 та 21.04.2015 зміни до кредитного договору призвели до збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами та періоду нарахування процентів за користування кредитними коштами, і, як наслідок, до збільшення загальної суми таких процентів, а отже, і до збільшення відповідальності поручителя, а також врахувавши відсутність доказів, які б свідчили, що поручитель був обізнаний з умовами додаткових угод від 10.04.2015 та 21.04.2015 до кредитного договору і надавав згоду на їх укладення, суд приходить до висновку про те, що порука ОСОБА_3 за договором поруки припинилась на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підягають.
Відповідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір залишається за фактично понесеним позивачем.
Керуючись ст. ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ФК «Факторинг» (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, 6Д, оф. 43) про стягнення частини простроченої заборгованості по основному боргу кредиту в розмірі 380 000, 00 грн. за договором про відновлювану кредитну лінію № 1502-14 від 11.04.2014 року - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 20.02.2020 року.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда В.В. Драний