24.06.2020
провадження № 2-а/389/40/20
ЄУН 389/923/20
24 червня 2020 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
в складі:
головуючого судді Українського В.В.
за участю секретаря судового засідання Гой І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області Хамходера Максима Станіславовича, Олександрійського МВ національної поліції України в Кіровоградській області про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову від 04.04.2020 винесену відповідачем відносно нього про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №677334, провадження по справі закрити, стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Вимоги обґрунтував тим, що 04.04.2020 поліцейським сектору реагування патрульної поліції Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області Хамходерою М.С. винесено постанову стосовно позивача щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. Зі змісту постанови вбачається, що 04.04.2020 о 10.00 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом DACIA державний номер НОМЕР_1 в м.Олександрія Кіровоградської області по Проспекту Соборний, 87 та здійснив зупинку транспортного засобу ближче ніж 30 метрів від автобусної зупинки в зоні дії дорожнього знаку 5.41.1 ПДР України. Дану постанову позивач вважає незаконною, прийнятою без дослідження всіх обставин у справі та без урахування його пояснень.
Позивач у судове засідання не з'явився, представник надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, справу розглянути за його відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Поліцейський сектору реагування патрульної поліції Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області Хамходера М.С. надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вказав, що позивач особисто проставив свій підпис в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності та надав фото зупинки автомобіля в зоні дії знаку 5.41.1 ПДР України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Стосовно позивача 04.04.2020 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №677334, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 04.04.2020 о 10.00 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом DACIA державний номер НОМЕР_1 в м.Олександрія Кіровоградської області по Проспекту Соборний, 87 та здійснив зупинку транспортного засобу ближче ніж 30 метрів від автобусної зупинки в зоні дії дорожнього знаку 5.41.1 ПДР України, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду про її скасування. Вказує на відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, зазначає, що правил дорожнього руху не порушував, докази такого відсутні.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п.15.1 ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Частина перша статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п.п. 1, 2 розділу 3 вказаної Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ч.2 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 даної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 встановлено, що зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме стоянку ближче ніж 30 метрів від автобусної зупинки, а відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, позивач стверджує, що не порушував правил дорожнього руху, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №677334 від 04.04.2020 підлягає скасуванню. Суд не може прийняти до уваги надану відповідачем фотографію стоянки автомобіля,так як на ній не відображено ні самого знаку, ні зону дії такого знаку, ні відстані від автобусної зупинки до стоянки автомобіля.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на те, що в судовому засіданні не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КупАП, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Згідно з ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи 13.04.2020 ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги із адвокатом Большаковим Р.В. для представництва його інтересів в суді. Відповідно до додатку до вказаного договору, сторони визначили розмір гонорару адвоката в 5000 гривень. Згідно з актом прийому-передачі правової допомоги, виконавець надав, а замовник прийняв правову допомогу: щодо визначення незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивачем сплачено адвокату обумовлену суму в 5000 гривень відповідно до квитанції від 13 квітня 2020 року RC_AX8MP5MHIGSDS12KHZIB. Відповідно до наданого попереднього розрахунку судових витрат, вартість таких становить 9000 гривень, що включає в себе: підготовку позовної заяви та відповіді на відзив, оформлення додатків та розрахунків-4000 гривень;ознайомлення з матеріалами справи та дослідження законодавства - 1000 гривень; участь у судових засіданнях по розгляду справи - 1000 гривень; витрати, пов'язані з апеляційним оскарженням - 3000 гривень.
Дослідивши матеріали справи та вказані вимоги позивача щодо стягнення на користь позивача судових витрат, суд вважає, що витрати у сумі 5000 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, зазначена справа є малозначною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Зрештою і сума накладеного на позивача штрафу є незначною.
Тому суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 500 грн., які є співмірними в межах наданих послуг.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 9, 72, 77, 90, 242, 244-246, 257-263, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову серії БАА № 677334 від 04.04.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійського МВ національної поліції України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрати на надання правничої допомоги в розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду (м. Дніпро вул. Василя Жуковського, 23) протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач інспектор Олександрійського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Хамходера Максим Станіславович місце знаходження Кіровоградська область м. Олександрія вул. 6 Грудня, 49.
Відповідач Олександрійський МВ національної поліції України в Кіровоградській області місце знаходження Кіровоградська область м. Олександрія вул. 6 Грудня, 49.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області Український В.В.