Справа № 369/3261/17
Провадження № 2/369/1094/20
Іменем України
03.06.2020 року
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
за участю секретаря Одинцова О.С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Безпалюк Н.В.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення порушень права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки, -
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просив суд зобов'язати останнього здійснити за власний рахунок знесення збудованих ним споруд на земельних ділянках площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, і 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, по АДРЕСА_1 і звільнити ці ділянки від належного відповідачу майна.
Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказані земельні ділянки є власністю позивача, про що свідчать інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Всупереч цьому на цих земельних ділянках ОСОБА_3 почав будувати жилий будинок, який на даний час не прийнятий в установленому порядку в експлуатацію та не звільнив земельні ділянки від свого майна, всупереч вимогам рішення Апеляційного суду Київської області від 23.06.2015 у справі № 2-4420/12.
Не погоджуючись з первісним позовом, ОСОБА_3 в березні 2018 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до про усунення порушень права власності - відмовити у повному обсязі та визнати за ним право власності на:
- земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1033724132224;
- земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1033761732224.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 02.10.2007 ОСОБА_3 отримав у дар від ОСОБА_4 : - на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сікорською Н.І. за реєстровим № 2357, земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сікорською Н.І. за реєстровим № 2361, земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач за зустрічним позовом стверджував, що після придбання зазначених земельних ділянок він облаштував на земельній ділянці площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , свердловину глибиною 85 м .
ОСОБА_3 вказував, що, отримавши на своє ім'я вказані державні акти на право власності на вищезазначені земельні ділянки, він розпочав на цих земельних ділянках будівництво житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та барбекю.
Зі слів позивача за зустрічним позовом, ще до початку вказаного будівництва він замовив у березні 2009 року ТОВ «Техенергобуд» (ліцензія серії АВ № 406416 , рішення від 31.01.2008) звіт з інженерно-геологічних вишукувань для визначення інженерно-геологічних, гідрогеологічних умов будівництва індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 . Згідно з вказаним звітом було рекомендовано для запобігання змиття ливневими потоками родючого прошарку ґрунту збудувати підпірні стінки каскадного типу з врахуванням відводу зайвої води через дренажні канали від плями забудови, а також підпірну стіну навпроти будівлі, яка буде запобігати зсуву ґрунту і родючого прошарку, а дренажні системи вивести нижче неї для збору води в басейн, яку можна використовувати для поливу, та укріпити басейн палями по периметру паралельно будівлі в 3 ряди та вздовж ділянки в 2 ряди з проходженням перших підземних вод.
З огляду на вказані рекомендації ОСОБА_3 побудував на земельній ділянці площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельній ділянці площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , підпірні стінки та басейн.
25.04.2014 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами як на об'єкт незавершений будівництвом, готовність 80 %, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 352164632224, запис про право власності за № 5539723, на підставі вже згаданого вище державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 388348, виданого 27.03.2012.
У подальшому позивач за зустрічним позовом зазначив, що паралельно згаданим подіям, без його повідомлення, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2011, залишеним частково без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.01.2012, було визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , посвідчений 05.02.2007 приватним нотаріусом Сікорською Н.І. за реєстровим № 93, на підставі якого попередній власник ОСОБА_4 набув у власність земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , котрі потім подарував ОСОБА_3 .
У подальшому рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.06.2015 на підставі зазначеного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2011, залишеного частково без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.01.2012, було витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому Апеляційний суд Київської області у вказаному рішенні від 23.06.2015 відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки, виданих на ім'я ОСОБА_3 , з тих підстав, що ним не було надано доказів того, що ці акти були видані з порушенням вимог закону.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2017 відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 30.01.2018 розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче засідання.
31.10.2018 внаслідок повторного автоматичного розподілу справи у зв'язку з відстороненням судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від здійснення правосуддя для розгляду справи було визначено суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С.
Ухвалою суду від 05.03.2019 задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення зустрічного позову та накладено арешт на спірні земельні ділянки.
Ухвалою суду від 16.04.2019 підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до розгляду.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував, просів відмовити у його задоволенні, у ході розгляду справи подав про це відзив на зустрічну позовну заяву.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів з наступних підстав.
Так, згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У відповідності до ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (частина перша ст. 188 ЦК України).
За правилами абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
З огляду на ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Як передбачено ч. 1 ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України (у редакції на час набуття позивачем спірних земельних ділянок 02.10.2007) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
За правилами ст. 125 ЗК України (в редакції на час отримання позивачем державних актів на право власності на спірні земельні ділянки 27.03.2012) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З огляду на ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції на час набуття позивачем спірних земельних ділянок 02.10.2007) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України (в редакції на час отримання позивачем державних актів на право власності на спірні земельні ділянки 27.03.2012) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.
Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» (у редакції станом на час реєстрації права власності за позивачем на об'єкт незавершений будівництвом, що розташований на спірних земельних ділянках, 25.04.2014) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Судом встановлено, що 02.10.2007 ОСОБА_3 отримав у дар від ОСОБА_4 на підставі договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сікорською Н.І. за реєстровими номерами № 2357 та 2361 земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки отримав державні акти на право власності:
- на земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 388348, виданий 27.03.2012 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001001271;
- на земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 388349, виданий 27.03.2012 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001001270.
Відповідно до наявних у матеріалах справи містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 88/2012 від 16.05.2012 та технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_3 розпочав на належних йому на той час спірних земельних ділянках будівництво житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та барбекю.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2011, залишеним частково без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.01.2012, було визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , посвідчений 05.02.2007 приватним нотаріусом Сікорською Н.І. за реєстровим № 93, на підставі якого попередній власник ОСОБА_4 набув у власність земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , котрі потім подарував ОСОБА_3 .
25.04.2014 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами як на об'єкт незавершений будівництвом, готовність 80 %, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 352164632224, запис про право власності за № 5539723, на підставі вже згаданого вище державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 388348, виданого 27.03.2012.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.06.2015 на підставі зазначеного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2011, залишеного частково без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.01.2012, було витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційний АДРЕСА_1 у вказаному рішенні від 23.06.2015 відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки, виданих на ім'я ОСОБА_3 , з тих підстав, що ним не було надано доказів того, що ці акти були видані з порушенням вимог закону. Такі докази не надані позивачем за первісним позовом і при розгляді даної цивільної справи.
Відповідно до висновку експерта № 01/06-2018, складеного 27.08.2018 за результатами проведення в порядку ст. 106 ЦПК України судовим експертом ОСОБА_5 судової будівельно-технічної експертизи:
1) об'єкти, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктами нерухомого майна;
2) об'єкти, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , та позначені в технічному паспорті під літ. «А» - житловий будинок та під літ. «В» - гараж, є будівлями, а інші об'єкти, перелічені в технічному паспорті, зокрема басейн літ. «Б», підпірні стіни І-V, свердловина літ. «К», септик літ. «С», огорожа, камера для інженерного обладнання VI є спорудами;
3) басейн літ. «Б», підпірні стіни ІІІ, ІV, V збудовані на земельній ділянці площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з врахуванням інженерно-геологічних вишукувань та відповідно до робочого проекту як складові об'єкту незавершеного будівництвом, готовність 80%, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 352164632224, запис про право власності за № 5539723 за ОСОБА_3 ;
5) басейн літ. «Б», підпірні стіни ІІІ, ІV, V збудовані на земельній ділянці площею 0,0528 га кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, для запобігання зсуву ґрунту і родючого прошарку, їх демонтаж призведе до зсуву ґрунту, невідповідності збудованого об'єкту проекту, а отже, і можливого руйнування об'єктів, зокрема об'єкту незавершеного будівництвом, готовність 80% (житловий будинок літ. «А»), розміщених на земельній ділянці площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням викладеного суд вбачає, що у даному спорі має місце конфлікт права власності позивача за первісним позовом на належні йому спірні земельні ділянки та права власності позивача за зустрічним позовом на належний йому спірний об'єкт незавершений будівництвом, а також його прав на земельні ділянки, на яких цей об'єкт незавершений будівництвом розміщений.
З огляду на вимоги ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права обох сторін підлягають захисту у разі їх порушення.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, на час будівництва позивачем за зустрічним позовом спірного об'єкта незавершеного будівництвом та реєстрації права власності на нього ОСОБА_3 був законним власником спірних ділянок, на яких розміщений вказаний об'єкт незавершений будівництвом, тобто мав законне право здійснювати його будівництво згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Рішення ж суду про витребування спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_2 набрало законної сили вже після початку будівництва та реєстрації права власності на належний позивачу за зустрічним позовом об'єкт незавершений будівництвом, а докази того, що державні акти ОСОБА_3 були видані з порушенням вимог закону, відсутні.
З огляду на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2011, залишене частково без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.01.2012, право власності позивача за первісним позовом на спірні земельні ділянки було порушено не ОСОБА_3 , а іншою особою, внаслідок дій якої ці ділянки вибули з власності ОСОБА_2 і має місце ситуація, що є предметом розгляду в даній справі.
А отже, з огляду на законність будівництва спірного об'єкта незавершеного будівництвом, що відповідно до висновку експерта з огляду на відсоток його готовності є об'єктом нерухомого майна, а саме: будівлями і спорудами, та державної реєстрації права власності на нього, а також того, що право власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки було порушено не ОСОБА_3 , так як останній також має своє законне право власності на спірний об'єкт незавершеного будівництвом, суд не може задовольнити вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення порушень права власності шляхом знесення цього об'єкта незавершеного будівництвом.
Стосовно зустрічного позову, то слід зазначити наступне.
З урахуванням того, що відповідно до висновку експерта з огляду на відсоток готовності спірного об'єкту незавершеного будівництвом він є об'єктом нерухомого майна, а саме: будівлями і спорудами, шо він був зареєстрований на праві власності за позивачем за зустрічним позовом, а також того, що згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, суд вважає, що до позивача за зустрічним позовом перейшло право власності на земельні ділянки, на яких цей об'єкт незавершений будівництвом розміщений.
Проте, разом з тим, з урахуванням змісту ч. 1 ст. 120 ЗК України для доведення своїх позовних вимог ОСОБА_3 повинен був надати суду докази необхідності використання для експлуатації та обслуговування побудованих ним спірних будівель і споруд (зареєстрованого за ним на праві власності об'єкту незавершеного будівництвом) саме всієї площі спірних земельних ділянок, а не їх частин, що можливо встановити лише експертним шляхом, проте така експертиза проведена не була та висновок суду не був наданий, тому суд позбавлений можливості правильно вирішити спір за позовом ОСОБА_3 ..
З огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що для обслуговування належних йому об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , на спірних земельних ділянках за кадастровими номерами 3222482001:01:008:0018 та 3222482001:01:008:0019, необхідна саме вся площа цих земельних ділянок, суд відмовляє у задоволенні його позову.
У зв'язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні поданих позовів.
З огляду на викладене, керуючись ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 186, 188, 331, 377 ЦК України, ст.ст. 120, 125, 126 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», ст.ст. 4, 5, 12, 77-81, 106, 110, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення порушень права власності - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: Н.С.Пінкевич