Справа № 152/564/20
1-кп/152/55/20
іменем України
01 липня 2020 року м. Шаргород
Справа №152/564/20
Провадження №1-кп/152/55/20
Шаргородський районний суд
Вінницької області
в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового
засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хижинці Вінницького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, не є пенсіонером, не є особою з інвалідністю, раніше не судимого,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, кримінальне провадження щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020320000317 09.12.2019 року,
з участю сторін кримінального
провадження -
зі сторони обвинувачення:
начальника Шаргородського
відділу Жмеринської місцевої
прокуратури - ОСОБА_4 ,
зі сторони захисту:
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
встановив:
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України надійшов до Шаргородського районного суду 26.05.2020 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2020 року, кримінальне провадження передано головуючому судді ОСОБА_1 , яка прийняла кримінальну справу до провадження.
Відповідно до ухвали від 27.05.2020 року, кримінальне провадження призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 15.06.2020 року (а.п.14).
15.06.2020 року проведено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні та призначено судовий розгляд на 25.06.2020 року (а.с.30-32).
В ході судового розгляду процесуальним прокурором - начальником Шаргородського відділу Жмеринської місцевої прокуратури ОСОБА_4 змінено обвинувачення ОСОБА_3 , яке викладено у обвинувальному акті із зміненим обвинуваченням від 25.06.2020 року (а.с.75-81).
Обвинувальний акт із зміненим обвинуваченням вручено обвинуваченому ОСОБА_3 та потерпілій ОСОБА_6 (а.с.82, 83).
Згідно із вимогами ч.4 ст.338 КПК України, судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_3 , що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення та що для підготовки для захисту проти нового обвинувачення встановлюється строк не менше, ніж на сім днів, який за клопотанням сторони захисту може бути скорочений або продовжений.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив скоротити строк для підготовки для захисту проти нового обвинувачення та встановити цей строк у один день, який вважає достатнім для підготовки до захисту проти нового обвинувачення.
Судом, за клопотанням сторони захисту, скорочено строк для підготовки для захисту від нового обвинувачення та встановлено його у п'ять днів.
Згідно з обвинувальним актом із зміненим обвинуваченням від 25.06.2020 року, обвинувачений ОСОБА_3 , маючи посвідчення водія серії НОМЕР_1 , 09.12.2019 року приблизно о 11 годині 10 хвилин, керуючи, згідно з висновком експерта №30/20-21 від 14.01.2020 року, технічно справним автомобілем марки «КІА RIO» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , що на підставі реєстраційного свідоцтва НОМЕР_3 належить ОСОБА_7 , їдучи по автодорозі сполученням «Немирів - Могилів-Подільський» зі сторони с. Рахни-Лісові Шаргородського району в напрямку м. Шаргород, проїхавши поворот на с. Зведенівку Шаргородського району, на відстані 105 м від розташованого на правому узбіччі попереджувального дорожнього знаку «1.12» - «Вибоїна», не врахував дорожніх умов, зокрема, наявності ожеледиці, маючи можливість передбачити настання суспільно небезпечних наслідків та легковажно розраховуючи на їх відвернення, не вибрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого не мав змоги постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, та, не впоравшись із керуванням, допустив з'їзд керованого ним автомобіля на праве відносно його руху узбіччя, де з необережності допустив перекидання транспортного засобу.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «КІА RIO» з державним номерним знаком НОМЕР_2 ОСОБА_6 , відповідно до висновку експерта за №58 від 24.12.2019 року, отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої малогомілкової кістки без зміщення відламків; закритої тупої травми грудної клітки - забою легень; перелому лівої крижової кістки без зміщення відламків. Крім того, під час огляду у ОСОБА_6 було виявлено синець на правій нозі (від нижньої третини стегна до гомілково-ступеневого суглобу. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії твердого тупого предмета (предметів), можливо, в термін та при обставинах, вказаних у постанові про призначення експертизи. Синець на правій нозі і закрита тупа травма грудної клітки - забій легень відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричиняють за собою короткочасний розлад здоров'я. Закритий перелом правої малогомілкової кістки без зміщення відламків та перелом лівої крижової кістки без зміщення відламків відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричиняють за собою тривалий розлад здоров'я терміном понад три тижні та не є небезпечними для життя.
Відповідно до висновку експерта за №65/20-21 від 14.01.2020 року, в даній дорожній ситуації водій автомобіля «КІА RIO» з державним номерним знаком НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. Відповідно до довжини слідів ковзання, зафіксованих під час огляду місця події, швидкість руху автомобіля «КІА RIO» складала величину 66.9-75 км/год. Так як частина слідів юзу коліс могла не відобразитися на поверхні дорожного покриття, а частина енергії була затрачена на утворення пошкоджень автомобіля, фактична видкість руху автомобіля на час виникнення слідів юзу складала більшу величини, могла складати 90 км/год. Згідно з наданими матеріалами кримінального провадження, практична можливість у водія автомобіля марки «КІА RIO» ОСОБА_3 попередити дану ДТП полягала у виконанні ним вимог п.12.1 ПДР України. В дорожній ситуації, яка склалася, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля марки «КІА RIO» вбачається невідповідність технічним нормам вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, яка знаходилася у причинному зв'язку з виникненням події даної ДТП.
Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
При цьому, на момент експертного огляду, відповідно до висновку експерта №30/20-21 від 14.01.2020 року, робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «КІА RIO» з державним номерним знаком НОМЕР_2 знаходяться у працездатному стані. У деталях та вузлах робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля «КІА RIO» з державним номерним знаком НОМЕР_2 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено.
Отже, між тим, що внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та порушенням обвинуваченим ОСОБА_3 вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, є прямий причинний зв'язок.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
25.06.2020 року на адресу Шаргородського районного суду надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України у зв'язку із її примиренням з ОСОБА_3 та звільнення останнього від кримінальної відповідальності, зсилаючись на те, що вона примирилася з обвинуваченим, не має до нього жодних матеріальних та моральних претензій, наслідки примирення та закриття кримінального провадження їй відомі та зрозумілі, подальший розгляд кримінального провадження просить проводити у її відсутності (а.с.87).
Також, під час судового розгляду 25.06.2020 року потерпіла ОСОБА_6 повідомила суду, що заподіяні злочином збитки у виді витрат на лікування та заподіяну моральну шкоду обвинувачений ОСОБА_3 відшкодував у повному обсязі, у зв'язку із чим вони примирились, до обвинуваченого ОСОБА_3 вона на теперішній час не має жодних претензій матеріального чи морального характеру.
01.07.2020 року адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 подав до суду клопотання про закриття кримінального провадження і звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України, зсилаючись на те, що ОСОБА_3 примирився із потерпілою ОСОБА_6 , відшкодував завдані злочином збитки і потерпіла не має до нього матеріальних та моральних претензій, злочин вчинив вперше, щиро розкаюється у вчиненому (а.с.91-92).
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що факт вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в ході досудового розслідування підтверджено зібраними стороною обвинувачення доказами, які досліджені в судовому засіданні і підтверджують висунуте обвинувачення. Вважає за можливе звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України та ст.46 КК України, так як обвинувачений ОСОБА_3 примирився із потерпілою ОСОБА_6 , що підтверджено останньою в судовому засіданні 25.06.2020 року та в поданій нею до суду заяві, відшкодував збитки, тому відсутні підстави для відмови у заявлених потерпілою та обвинуваченим клопотаннях.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, при обставинах, що викладені в обвинувальному акті із зміненим обвинуваченням від 25.06.2020 року, розкаявся у скоєному. Суду показав, що 09.12.2019 року їхав з м. Вінниця у м. Шаргород через м. Немирів. Протягом всього часу руху дорожнє покриття було сухе. В с. Рахни-Лісові на зупинці він зупинився на вимогу потерпілої ОСОБА_6 , яка зупиняла їдучі транспортні засоби. Коли ОСОБА_6 сіла в автомобіль, то попросила підвезти її до м. Шаргород, на що він погодився і вони продовжили рух. Проїхавши приблизно 5 км. від с. Рахни-Лісові, вони проминули поворот на с. Зведенівка і він їхав зі швидкістю приблизно 80-90 км/год. Асфальтове покриття було, на його думку, сухим, але на дорогу падала тінь від дерев і він не зрозумів, у якому місці дороги асфальт був покритий ожеледдю чи то була калюжа, тому не гальмував відразу. Автомобіль при попаданні на пляму ожеледиці закрутило і перевернуло, а він вилетів із салону автомобіля на узбіччя. Він та потерпіла отримали тілесні ушкодження в результаті ДТП, при цьому він продовжує лікуватися до теперішнього часу, а потерпілій ОСОБА_6 у повному обсязі відшкодував витрати на лікування та моральну шкоду. Клопотання потерпілої ОСОБА_6 та свого адвоката про закриття кримінального провадження і звільнення його від кримінальної відповідальності підтримує, просить задовольнити і звільнити його від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно нього закрити.
При цьому, суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки закриття означеного кримінального провадження.
Потерпіла ОСОБА_6 в клопотанні від 25.06.2020 року зазначила, що їй зрозуміло, що наслідком її примирення з обвинуваченим ОСОБА_3 є звільнення останнього від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Просить звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закрити кримінального провадження (а.с.87).
Обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що йому зрозуміло, що наслідком примирення з потерпілою є звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Щодо звільнення його від кримінальної відповідальності з цієї підстави та закриття кримінального провадження не заперечує, підтримує своє та потерпілої клопотання.
Розглянувши клопотання, з'ясувавши думки учасників судового розгляду, суд вважає, що клопотання потерпілої ОСОБА_6 від 25.06.2020 року та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 від 01.07.2020 року підлягають задоволенню, обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК України, згідно із ст.46 КК України, а кримінальне провадження №12019020360000317 щодо ОСОБА_3 підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на досудовому розслідуванні 15.05.2020 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру і його дії кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 направлено до суду за обвинуваченням за ч.1 ст.286 КК України.
25.06.2020 року процесуальним прокурором ОСОБА_4 змінено обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України, тобто ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , відповідно до ст.12 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення злочину), є злочином невеликої тяжкості.
Статтею 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі ст.44 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину), особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Статтею 46 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) встановлено, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться п.п.1, 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України… Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч.1 ст.44 КК… Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності)… Умовою звільнення особи (обвинуваченого, підсудного) від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим (ст.46 КК) є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості… Примирення винної особи з потерпілим належить розуміти як акт прощення її ним в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка із сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у ст.46 КК підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч.1 ст.285 КПК України).
Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом… Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч.ч.1, 4 ст.286 КПК України).
За правилами ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Виходячи з аналізу кримінального та кримінального процесуального законодавства, підставою для застосування ст.46 КК України є дотримання сукупності передбачених нею умов: особа вчинила злочин вперше; це злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів; винний примирився з потерпілим; відшкодував завдані ним збитки або усунув заподіяну шкоду.
Відповідно до вимог ч.ч.5, 6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З правового висновку, висловленого ВП ВС у постанові від 16.01.2019 року у справі №439/397/17, вбачається, що поняття «потерпілий» є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі. Поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції. Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «потерпілий», яке використано у ст.46 КК України, вжито у його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному…(п.п.17-20). У ст.46 КК України передбачено такі обов'язкові умови (передумови) та підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим: 1) умова - вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, крім корупційних злочинів; 2) підстава - примирення винного з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода у розумінні ст.46 КК України має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню).
Судом встановлено, що заподіяна у цій справі шкода фізичному здоров'ю потерпілої ОСОБА_6 у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості є такою, що піддається відшкодуванню (усуненню) шляхом відшкодування збитків на лікування та усунення моральної шкоди.
Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував правову кваліфікацію його дій за ч.1 ст.286 КК України і, суд, зважаючи на викладене та положення ст.337 КПК України, вважає таку кваліфікацію вірною, тобто суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, при обставинах, наведених у обвинувальному акті із зміненим обвинуваченням від 25.06.2020 року.
При цьому, суд враховує положення ст.12 КК України та санкцію ч.1 ст.286 КК України в редакції, що діяла на момент вчинення злочину, виходячи з вимог ст.5 КК України, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому вчинений ОСОБА_3 злочин є злочином невеликої тяжкості.
Злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, не відноситься до корупційних злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Також, обвинувачений ОСОБА_3 примирився з потерпілою ОСОБА_6 та відшкодував завдані ним збитки у виді витрат на лікування та усунув заподіяну моральну шкоду, що не заперечується потерпілою.
З урахуванням цих обставин, з огляду на клопотання потерпілої та захисника обвинуваченого, яке підтримане обвинуваченим та прокурором, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 , якому роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати щодо закриття кримінального провадження з цієї підстави, не заперечує щодо звільнення його від кримінальної відповідальності з підстави примирення з потерпілою і щодо закриття кримінальної справи, вислухавши думку прокурора ОСОБА_4 , а також, виходячи із сукупності всіх обставин справи: ступеню тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особи винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро розкаявся у скоєному, примирився з потерпілою та відшкодував заподіяні останній злочином збитки, суд вбачає підстави, зазначені в ст.46 КК України, для звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 у зв'язку примиренням винного з потерпілою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання потерпілої ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження підлягають задоволенню.
Необхідності в застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження - немає.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Так, ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду від 11.12.2019 року застосовано захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна: автомобіля «КІА RIO» з державним номерним знаком НОМЕР_2 (а.с.56-57).
Отже, оскільки кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 підлягає закриттю, то арешт на майно: автомобіль «КІА RIO» з державним номерним знаком НОМЕР_2 - слід скасувати, а речовий доказ - означений автомобіль, відповідно до вимог ст.100 КПК України, слід повернути власнику на підставф свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22.01.2019 року - ОСОБА_7 .
Керуючись п.1 ч.2 ст.284, ст.ст.285, 286, 288, 369, 372 КПК України, на підставі ст.46 КК України, суд
ухвалив:
Клопотання потерпілої ОСОБА_6 від 25.06.2020 року про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження в порядку ст.46 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020360000317 09.12.2019 року, - задовольнити.
ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України - звільнити на підставі ст.46 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020360000317 09.12.2019 року щодо ОСОБА_3 по обвинуваченню за ч.1 ст.286 КК України, - закрити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду від 11.12.2019 року на автомобіль «КІА RIO» з державним номерним знаком НОМЕР_2 - скасувати і означений автомобіль «КІА RIO» з державним номерним знаком НОМЕР_2 - повернути власнику ОСОБА_7 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1