Справа № 930/703/20
Провадження № 2/930/502/20
21.05.2020 року Немирівський районний суд
Вінницької області
у складі: головуючого судді - Науменка С.М.
за участю: секретаря судового засідання - Андрущак Л.П.
розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу № 930/703/19 за позовом ОСОБА_1 до Рачківської сільської ради Немирівського району про визнання права власності на самочинно забудовану будівлю,-
ОСОБА_1 , звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Рачківської сільської ради Немирівського району про визнання права власності на самочинно забудовану будівлю, в якому просив визнати за ним, право власності на: кафе-бар-магазин «А», кафе «А під», вхід в кафе «а», площею 493.7 кв.м., навіс «а1,а2» , навіс «а3,а4», кафе «Б», площею 368.8 кв.м., навіс «Б1, б», вхідний майданчик «б1», котельня «В», площею 14.9 кв.м., огорожа «1-3», всього загальною площею 877.4 кв. м., розміщених за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи позов тим, що відповідно до рішення Немирівського районного суду від 22 листопада 2010 року, яке вступило в законну силу 03 грудня 2010 року, за ним було визнано право власності на цілий ряд будівель та споруд, в тому числі і на нежитлову будівлю - адміністративне приміщення старої контори 1969 року, загальною площею 503.6 кв.м., розміщену на АДРЕСА_1 .
Право власності на зазначену будівлю було зареєстровано за ним у КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав від 02.04.2011 року за № 29527643.
З початку 2012 року до кінця 2014 року ним було здійснено перебудову придбаної нерухомості, зокрема, перебудовано основне адміністративне приміщення старої контори на кафе-бар-магазин з новою побудовою допоміжних будівель та споруд.
Вказану реконструкцію та будівництво нерухомого майна позивач здійснив за власні кошти без розробки всієї проектно-кошторисної документації. Також ним не було дотримано належним чином процедури вводу нерухомого майна в експлуатацію.
02 лютого 2018 року позивачем було здійснено купівлю у Рачківської сільської ради Немирівського району земельної ділянки, загальною площею 0.3395 га., для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, кадастровий номер 0523083800:03:003:0484, яка знаходиться адресою: АДРЕСА_1 .
Приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу йому було видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 112615221.
Таким чином, побудований позивачем нежитловий комплекс з допоміжними спорудами розміщений на земельній ділянці, яка належить йому на праві приватної власності саме з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, про що свідчить відповідний витяг.
Розташування даного нерухомого майна відповідає всім технічним нормам, його конструкція не порушує права інших осіб, в тому числі і суміжних землекористувачів, також не створює перешкод для доступу відповідних служб по ремонту електропередач, зв'язку чи інших інженерних комунікацій.
Ухвалою від 20.03.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Позивача ОСОБА_1 , до зали судового засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує та просить його задовольнити.
Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника сільської ради, позовні вимоги визнає, не заперечує проти задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2010 року належить адміністративне приміщення старої контори 1969 року, загальною площею 503.6 кв.м., розміщену на АДРЕСА_1 , вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав № 29527643 від 02.04.2011(а.с.18-24).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, ОСОБА_1 , на праві приватної власності, належить земельна ділянка площею 0.3395 га, кадастровий номер 0523083800:03:003:0484, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (а.с. 7)
Розташування побудованого кафе-бару-магазину з допоміжними будівлями та спорудами відповідає всім технічним нормам, його конструкція не порушує права інших осіб, а також не створює перешкод для доступу відповідних служб по ремонту електропередач, зв'язку чи інших інженерних комунікацій.
Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Крім того, відповідно до ч.2 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
За змістом статті 26 Закону України"Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Зібрані у справі докази свідчать, що спірний об'єкт нерухомості є самочинною будовою.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності в контексті вищевказаних правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини наведені ним у позовній заяві, отож наявність порушених прав позивача є очевидною, відтак вони підлягають захисту судом у спосіб, що ним обраний.
Крім цього, відповідач позов визнав, про що надав заяву відповідного змісту.
Враховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.
На підставі вище викладеного, ст. ст. 2, 12, 13, 76, 259, 263, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на: кафе-бар-магазин «А», кафе «Апід», вхід в кафе «а», площею 493.7 кв.м., навіс «а1,а2» , навіс «а3,а4», кафе «Б», площею 368.8 кв.м., навіс «Б1, б», вхідний майданчик «б1», котельня «В», площею 14.9 кв.м., огорожа «1-3», всього загальною площею 877.4 кв. м., розміщених за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України із урахуванням положень ч. 4 Розділу ХІІ «Прикінцевих положень» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: С.М. Науменко