Справа № 128/1560/20
Іменем України
02 липня 2020 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
у відсутності учасників судового провадження,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_3 про застосування перерахунку строку покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України,
24.06.2020 до Вінницького районного суду Вінницької області надійшла заява засудженого ОСОБА_3 про застосування перерахунку строку покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України. В заяві засуджений ОСОБА_3 лише вказав, що відбуває покарання за вироком Немирівського районного суду Вінницької області, яким його засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України. Даний вирок набрав законної сили 28 травня 2020 року. Період, який, на думку засудженого ОСОБА_3 , підлягає перерахунку відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, останнім в заяві не зазначено.
Учасники судового провадження на зв'язок в режимі відеоконференції в дистанційному провадженні з Державною установою «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» в судове засідання 02.07.2020 не вийшли, однак попередньо на електронну пошту суду з Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» надійшли письмові заяви від представника установи ОСОБА_4 про розгляд заяви засудженого ОСОБА_3 про застосування перерахунку строку покарання у відсутність представника установи та від засудженого ОСОБА_3 , який просив судове засідання проводити без його участі та без відеофіксації.
Також через канцелярію суду від прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_5 надійшла письмова заява, в якій він просить відмовити в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_3 про застосування перерахунку строку покарання, розгляд справи просить провести без його участі та без фіксації судового процесу.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Частиною четвертою статті 107 КПК України визначено, що у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши матеріали заяви, оглянувши особову справу засудженого ОСОБА_3 , cуд дійшов такого висновку.
У відповідності до ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, в тому числі й питання про застосування перерахунку строку покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.
В судовому засіданні установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуває покарання в Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 24 січня 2020 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, з врахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі; у строк відбування покарання зараховано частину відбутого покарання за вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2019 року; строк відбування покарання вирішено рахувати з моменту проголошення судом вироку; запобіжний захід не обирався. Даний вирок залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2020 року.
Вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2019 року ОСОБА_3 було засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України (за злочин, вчинений 21 грудня 2018 року) до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі; початок строку відбування покарання засудженому вирішено рахувати з 20 березня 2019 року; запобіжний захід ОСОБА_3 , який було обрано в рамках розгляду даного кримінального провадження відповідно до ухвали Погребищенського районного суду Вінницької області від 19 березня 2019 року, у виді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили. Вказаний вирок набрав законної сили 20 травня 2019 року. На виконання ухвали Погребищенського районного суду Вінницької області від 19 березня 2019 року ОСОБА_3 було затримано 20 березня 2019 року, про що свідчить протокол затримання від 20 березня 2019 року. Ухвалами Немирівського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2019 року та від 11 листопада 2019 року вирішено етапувати ОСОБА_3 із Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» до Державної установи «Вінницька УВП № 1» для подальшого етапування до Немирівського районного суду Вінницької області.
«Попереднє ув'язнення» та «зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання» - не тотожні поняття.
Норма ч. 5 ст. 72 КК України про зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання є нормою матеріального кримінального права, а не кримінального процесуального права. Ця норма за своєю суттю та цілями не виконує функцію вирішення процесуальних питань, а є складовою частиною інституту призначення покарання, який, у свою чергу, є одним з кримінально-правових інститутів, передбачених у розділі ХІ Загальної частини КК України.
Зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання є кримінально-правовим наслідком діяння в розумінні ч. 2 ст. 4 КК України, який впливає на становище особи за ст. 5 КК України (поліпшує або погіршує його).
Згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII, до ч. 5 ст. 72 КК України було внесено зміни.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цією ж нормою було встановлено, що у строк попереднього ув'язнення включається строк перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
18 травня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення)» № 2046-VIII, який набрав законної сили 21.06.2017. Вказаним законом скасовуються зміни, внесені до Кримінального кодексу України законом «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» (№ 838-VІІІ від 26.11.2015), яким знову змінено ч. 5 ст. 72 КК України. Цю норму викладено в такій редакції: «Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».
Таким чином, закон № 838-VIII є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином поліпшує становище особи у розумінні ст. 5 КК України, оскільки передбачає коефіцієнт зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Закон № 2046-VIII є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином погіршує становище особи у розумінні ст. 5 КК України, оскільки вводить (повертає) коефіцієнт зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирішуючи питання про те, якою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України належить керуватися у конкретному випадку, варто враховувати час вчинення особою діяння, як це визначено у ч. 2 і 3 ст. 4 КК України, тобто застосовувати правила дії у часі закону України про кримінальну відповідальність, а не правила дії у часі кримінального процесуального закону.
Відповідно до положень, викладених у ст. 8 КПК України, вбачається, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частинами 1, 3 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.08.2018 по справі № 663/537/17. Згідно з правовим висновком щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підпадає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
Попереднє ув'язнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили. У зв'язку із цим не підлягає зарахуванню у строк попереднього ув'язнення термін слідування під вартою засудженої особи із слідчого ізолятора до установи виконання покарань, тобто термін від дати набрання обвинувальним вироком законної сили до дати прибуття до місця відбуття покарання.
Таким чином, судом встановлено, що за вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.04.2019 ОСОБА_3 в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення (день за день), оскільки початок строку покарання відраховували з 20.03.2019 (з моменту затримання на виконання ухвали суду про обрання запобіжного заходу), а за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 24.01.2020, який набрав законної сили відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду від 28.05.2020, покарання призначено шляхом часткового складання призначених покарань.
Період часу з моменту етапування засудженого ОСОБА_3 із Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» до Державної установи «Вінницька УВП № 1» для подальшого етапування до Немирівського районного суду Вінницької області і до набрання законної сили вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 24 січня 2020 року перерахунку відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (коли попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день) не підлягає, оскільки це не є попереднім ув'язненням в розумінні ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення».
З цих підстав заява ОСОБА_3 до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 107, 537, 539 КПК України, суд -
В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_3 про застосування перерахунку строку покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
СУДДЯ ОСОБА_1