02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/8783/17
адміністративне провадження № К/9901/4787/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н .А., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, ухвалене 29 серпня 2018 року у складі головуючого судді Федорчука А.Б., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
І. Суть спору
1. У липні 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи», в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року №1880/5 про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
1.2. зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» розблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що оскаржуваний наказ, прийнятий за результатами проведення камеральної перевірки, прийнято з порушенням встановленого законодавством Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №990, зокрема щодо підстав проведення перевірки. Також позивач стверджує, що застосована до позивача санкція не є співмірною з діями, які вчинені позивачем.
3. Представник Міністерства юстиції України проти позову заперечував, наполягав на тому що оскаржуваний наказ є правомірним та прийнятий з урахуванням всіх обставин справи, а відтак позивачем не доведено та не обґрунтовано незаконність рішень, прийнятих відповідачем.
4. Представник Державного підприємства «Національні інформаційні системи» у відзиві на позов зазначав, що позивачем жодним чином не доведено порушення його прав, свобод та законних інтересів. Державне підприємство «Національні інформаційні системи», реалізуючи повноваження технічного адміністратора державного реєстру прав, не уповноважене приймати владно-управлінські рішення, а лише безпосередньо їх виконує. У державного підприємства відсутнє право перевірки законності рішень Міністерства юстиції України та право відмови від їх виконання.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 26 квітня 2017 року №1509/7 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було включено до переліку державних реєстраторів, щодо яких у строк до 01 червня 2017 року проводився моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
6. З наданих ОСОБА_1 матеріалів вбачається, що під час моніторингу здійснених ним реєстраційних дій були виявлені порушення порядку державної реєстрації прав, про що 16 травня 2017 року було складено акт.
7. Вказаний акт слугував підставою для проведення камеральної перевірки відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2017 року №1795/7.
8. За результатами проведеної камеральної перевірки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 була складена довідка від 06 червня 2017 року, в ході якої встановлено, що позивачем порушено вимоги статей 10, 16, 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 9, 10, 12, 13, 19, 20, 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року, пунктів 11-13, 15, 21, 31, 56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141, Вимоги до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року №3276/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21 листопада 2016 року за №1505/29635.
9. Вказаною довідкою про результати перевірки рекомендовано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік.
10. На підставі зазначеної довідки Міністерством юстиції України видано наказ №1880/5 від 13 червня 2017 року, яким приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік.
11. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 29 серпня 2018 року позов задовольнив повністю:
12.1. Визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року №1880/5 про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
12.2. Зобов'язав Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України розблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
13. Cуд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу №1880/5 від 13 червня 2017 року та наявність підстав для скасування такого наказу в судовому порядку, відповідно наявні підстави розблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
14. Таку позицію Окружного адміністративного суду міста Києва підтримав і Шостий апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи та постановою від 16 січня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року залишив без змін.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. Представник відповідача - Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
16. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані рішення судів першої й апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
17. Позивач заперечення на касаційну скаргу не подавав.
V. Нормативне регулювання та оцінка Верховного Суду
18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Водночас 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
20. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
22. Згідно з частинами першою-четвертою статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
23. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи та покладеним в основу ухвалених у цій справі судових рішень мотивів крізь призму аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Частиною другою статті 2 КАС України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
26. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі також - Закон №1952-IV).
27. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 06 жовтня 2016 року №1666-VIII, який набрав чинності 02 листопада 2016 року, Закон №1952-IV доповнено статтею 371 «здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав», якою Міністерство юстиції України наділено повноваженнями контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
28. Згідно зі статтею 371 Закону №1952-IV, за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
28.1. За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
28.2. Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.
29. Відповідно до частини четвертої статті 37№ Закону №1952-IV Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою від 21 грудня 2016 року № 990, який набрав чинності 30 грудня 2016 року (далі - Порядок № 990) та, зокрема, безпосередньо визначає процедуру здійснення Мін'юстом відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
30. Таким чином, повноваження зі здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав, на підставі статті 371 Закону №1952-IV та Порядку № 990, Міністерство юстиції України отримало з 02 листопада 2016 року, а шляхи реалізації таких повноважень - лише з 30 грудня 2016 року.
31. Відповідно до статті 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
32. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
33. Згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа № 1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
34. Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
35. Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 (справа № 1-25/2010) зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
36. Також, у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.
37. Пунктом 4 Порядку № 990 встановлено, що моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення.
38. Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін'юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.
39. Згідно з пунктом 5 Порядку за результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг.
40. У разі виявлення на підставі акту моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації.
41. Відповідно до пункту 6 Порядку, камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту. Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів.
42. Наказ Мін'юсту про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.
43. Копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації (пункт 7 Порядку).
44. Згідно з пунктом 9 Порядку результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.
45. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.
46. За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (пункт 10 Порядку).
47. З системного аналізу викладених норм вбачається, що Мін'юст, з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав, наділений повноваженнями здійснювати моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, а також у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав проводити перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
48. При цьому, для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Мін'юст має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для застосування такого дисциплінарного стягнення як, зокрема, тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги
49. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд на підставі встановлених у цій справі обставин справи та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин виходить з наступного.
50. Так, повноваження зі здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав, на підставі статті 371 Закону №1952-IV та Порядку № 990, Міністерство юстиції України отримало з 02 листопада 2016 року, а шляхи реалізації таких повноважень - лише з 30 грудня 2016 року.
51. При цьому, оскаржувані накази містять посилання саме на статтю 371 Закону №1952-IV та Порядок №990. Крім того, посилання на статтю 371 Закону №1952-IV, як підставу для проведення камеральної перевірки, міститься також і в Довідці від 06 червня 2017 року, складеної за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
51.1. В довідці також зазначено, що позивачем при здійсненні реєстраційних дій 29 січня 2015 року порушено вимоги законодавства, тобто відповідачем здійснено моніторинг правовідносин, які виникли до виникнення у відповідача повноважень на проведення такого моніторингу.
51.2. В свою чергу, Міністерством юстиції України не надано жодних доказів застосування Порядку, який було передбачено редакцією Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка діяла на момент вчинення позивачем реєстрації.
52. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки положення статті 371 Закону №1952-IV (набрала чинності 02 листопада 2016 року) та Порядку № 990 (набрав чинності з 30 грудня 2016 року) не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
53. Окрім того, Закон №1952-IV та Порядок № 990 не містять норм, які б передбачали право Міністерства юстиції України здійснювати моніторинг або проводити перевірки реєстраційних дій, вчинених державними реєстраторами або суб'єктами державної реєстрації прав до моменту набрання чинності вказаними правовими нормами.
54. Тобто, в даному випадку, Міністерство юстиції України, визначаючи в якості однієї із підстав для проведення перевірки положення статті 371 Закону №1952-IV, обмежив своє право щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав в частині проведення моніторингу та призначення камеральних перевірок реєстраційних дій, вчинених суб'єктами державної реєстрації прав та державними реєстраторами до набрання чинності приписами статті 371 Закону №1952-IV та Порядку № 990.
55. Оскільки перевірка реєстраційних дій позивача, вчинена за жовтень 2016 року, тобто за межами вимог Порядку № 990 та Закону №1952-IV, враховуючи положення частини другої статті 6, частини другої статті 19, статті 58 Конституції України, частини другої статті 2 та частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, наказ від 13 червня 2017 року №1880/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» є протиправним та підлягає скасуванню.
56. В матеріалах справи є експертний висновок від 11 жовтня 2017 року, складений експертно-правовою комісією при Нотаріальній палаті України (який був врахований судами попередніх інстанцій) відповідно до якого, прийняте Міністерством юстиції України рішення у формі наказу №1880/5 від 13 червня 2017 року є неспівмірним з діями, які були ним вчинені і його не можна вважати достатньо обґрунтованим.
57. Крім того, Верховний Суд вважає прийнятними висновки судів попередніх інстанцій про неможливість надати правову оцінку мотивам позивача, які стосуються дій останнього при реєстрації права власності, в контексті спірного наказу, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б кваліфікували дії нотаріуса як порушення чинного законодавства.
58. З урахуванням наведеного вірними є висновки судів першої й апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного наказу №1880/5 від 13 червня 2017 року та наявність підстав для його скасування.
59. Зважаючи на те, що оскаржуваний наказ, яким позивачу тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік визнано судом протиправним та скасовано, відповідно належним способом захисту та відновлення його прав є задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання Державного підприємства «Національні інформаційні системи» розблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
60. За наведених обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
61. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІI. Судові витрати
62. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати в порядку статті 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/8783/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцової