02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 816/945/16
адміністративне провадження № К/9901/30987/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року (головуючий суддя Перцова Т.С., судді: Дюкарєва С.В., Жиглій С.П.) у справі № 816/945/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ-Транс» до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АМ-Транс» (надалі позивач, Товариство) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 19.10.2016 року в задоволені позову відмовив.
Суд першої інстанцій дійшов висновку, що згідно з наданих до суду документів не можливо підтвердити реальність поставки товару від постачальника ТОВ «Фавор Бізнес Групп» до покупця - Товариства.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.12.2016 року скасував рішення суду першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги.
Скасував податкове повідомлення-рішення від 27.05.2016 року № 0001391406.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем цілком правомірно було сформовано податковий кредит у розмірі 272 134 грн. за результатами господарської операції із ТОВ «Фавор Бізнес Груп», а відтак, висновок про заниження позивачем ПДВ за листопад 2015 року на 272 134 грн є безпідставним.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Податковий орган звертає увагу, що такий вид товару, як нафтопродукти, має певні особливості як транспортування, так і обліку, які в даному випадку не були дотримані, що унеможливлює здійснення спірної господарської операції.
Відзив на касаційну скаргу податкового органу від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
01.03.2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Фавор Бізнес Групп» за листопад-грудень 2015 року та правомірності їх відображення в податковій звітності, за результатами якої складено акт №156/16-31-14-06-09/36903306 від 04.05.2016 року.
Висновками акта встановлено порушення п.п. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 272 134 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем 27.05.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001391406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 340 167,50 грн, у тому числі 272 134 грн - основний платіж, 68 033,50 грн - штрафні (фінансові) санкції.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено доводами касаційної скарги, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ податковим органом здійснено в наслідок не підтвердження реальності взаємовідносин з придбання бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 60/90 у ТОВ «Фавор Бізнес Групп».
16.11.2015 року між Товариством (покупець) та ТОВ «Фавор Бізнес Групп» (продавець) укладено договір поставки №16/11, за умовами якого покупець зобов'язується прийняти поставку та оплатити поставлений товар - бітум нафтовий дорожній в асортименті).
На підтвердження реальності господарської операції за вищезазначеним договором позивачем надано до суду копії: рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень.
Як доказ здійснення перевезення нафтопродуктів (бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90), позивачем надано копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевізником придбаного у ТОВ «Фавор Бізнес Групп» бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 60/90 виступали ТОВ «Фавор Бізнес Групп» та ТОВ «Українська Енергетична Група».
Спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та органів незалежно від форм власності, які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів.
Дослідивши надані позивачем товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) (форма №1-ТТН (нафтопродукт), суд першої інстанції встановив, що товарно-транспортні накладні не мають повної адреси пунктів навантаження та розвантаження продукції, що перевозилася. Крім того, товарно-транспортна накладна №001 від 07.12.2015 не містить марки, моделі, типу автомобіля, яким здійснювалось перевезення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції зазначив, що заповнення товарно-транспортної накладної щодо транспортування специфічного товару - нафтопродуктів без дотримання вимог, встановлених цими нормами, нівелюють значення товарно-транспортної накладної як документу, що може бути доказом перевезення нафтопродуктів.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.
Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки, як правильно встановив суд першої інстанції, такий вид товару, як нафтопродукти, має певні особливості як транспортування, так і обліку.
Згідно з пунктом 24 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року №222-VІІІ ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до додатку 3 «Алфавітний перелік небезпечних вантажів» до «Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 №822, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за №1040/9639, до переліку небезпечних вантажів входять, з поміж іншого, гудрони рідкі, включаючи бітум дорожний.
Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевезення бітуму нафтового дорожнього в'язкого передбачає наявність у перевізника відповідної ліцензії на здійснення господарської діяльності.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними ГУ ДФС у Полтавській області та Єдиного ліцензійного реєстру, який функціонує згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру» від 08.11.2000 року №1658, ТОВ «Фавор Бізнес Групп» та ТОВ «Українська Енергетична Група» не мають ліцензії на перевезення нафтопродуктів (небезпечних вантажів).
В свою чергу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що транспортування бітуму дорожнього нафтового в'язкого здійснювалось силами і за рахунок постачальника - ТОВ «Фавор Бізнес Груп», а тому позивач не повинен нести відповідальність за наявність або відсутність у постачальника вищевказаної ліцензії.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Фавор Бізнес Групп» та ТОВ «Українська Енергетична Група» не мали можливості для здійснення перевезення бітуму нафтового дорожнього в'язкого.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що згідно з наданих до суду документів не можливо підтвердити реальність поставки товару від постачальника ТОВ «Фавор Бізнес Групп» до покупця - Товариства, а тому суд апеляційної інстанції скасував рішення, яке відповідає закону.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийняте з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасоване апеляційним судом, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року у справі № 816/945/16 скасувати.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року у справі № 816/945/16 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді В.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник