02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/9021/18
адміністративне провадження № К/9901/5347/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А.., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Білої Ірини Володимирівни до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна судова адміністрація України, про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Фінанси та Кредит» Ірклієнко Ю. П. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року, ухвалене у складі судді Мазур А. С., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Лічевецького І. О. (головуючий), Аліменка В. О., Епель О.В.
І. Суть спору
1. У червні 2018 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (надалі також Уповноважена особа, позивач) звернулась до суду з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі також Орган ДВС, відповідач), третя особа - Державна судова адміністрація України, в якому просила:
1.1. скасувати постанову, винесену 24 травня 2018 року старшим державним виконавцем Органу ДВС Шереметом О. В., якою відкрито виконавче провадження № 56463745 за виконавчим листом № 824/822/16-а від 16 травня 2018 року, виданим Чернівецьким окружним адміністративним судом;
1.2. зупинити виконання постанови старшого державного виконавця Органу ДВС Шереметом О.В. про відкриття виконавчого провадження № 56463745 від 16.05.2018 року до розгляду справи по суті.
2. Позов мотивований невідповідністю спірної постанови вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Так, позивач стверджував, що боржником у спірній постанові зазначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк "Фінанси та кредит» без зазначення ПІП такої особи, а місцезнаходженням боржника зазначена юридична адреса банку «Фінанси та кредит», що, на думку позивача, свідчить про те, що виконавець фактично визнав боржником банк, який перебуває в процесі ліквідації.
3. Відповідач відзиву проти позову не подав.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 4 січня 2017 року у справі № 824/822/16-а адміністративний позов задовольнив частково та, серед іншого, зобов'язав відповідача суб'єкта владних повноважень - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» подати у 20 денний строк з дня отримання рішення суду звіт про виконання судового рішення.
5. У зв'язку з неподанням Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» звіту про виконання рішення суду у встановлений строк, позивачем у справі № 824/822/16-а подано заяву про встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
6. Ухвалою від 13 листопада 2017 року у справі № 824/822/16-а Чернівецький окружний адміністративний суд заяву про встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу задовольнив: установив Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» новий строк, а саме 10 днів з дня отримання рішення суду по даному клопотанню, для подання звіту про виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2017 року.
7. Цією ж ухвалою Чернівецький окружний адміністративний суд наклав на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, а саме 32000 гривень за неподання звіту про виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2017 року у справі № 824/822/16-а й ухвалив половину штрафу у розмірі 16000 гривень стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину в розмірі 16000 гривень - на користь Державного бюджету України.
8. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року зазначену ухвалу від 13 листопада 2017 року у справі № 824/822/16-а залишено без змін, а 16 травня 2018 року за вказаним судовим рішенням видано виконавчий лист.
9. Постановою старшого державного виконавця Органу ДВС Шеремета О. В. від 24 травня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 56463745 про стягнення штрафу в розмірі 16000 гривень. У якості боржника у цій постанові зазначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60), а в якості коду за ЄДРПОУ - код ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».
10. Уважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 17 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, в позові відмовив повністю.
12. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а формальні обставини зазначення у спірній постанові відомостей про код ЄДРПОУ банку не є підставою для скасування цієї постанови.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними процесуального права.
14. У скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
15. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скарну не скористався.
V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
18. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. За приписами статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
22. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
23. Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
24. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
26. Частиною п'ятою цієї ж статті обумовлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
27. За змістом статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
28. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
29. Згідно зі статтею 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
30. Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (у відповідній редакції), постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону.
31. Пунктом 8 цієї ж Інструкції обумовлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження». Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
VІІ. Висновки Верховного Суду
32. З наведеного правового регулювання висновується, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ, зобов'язаний перевірити його на відповідність частині першої статті 4 Закону № 1404-VIII та відкрити виконавче провадження.
33. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, на державного виконавця не покладено обов'язку по заповненню та перевірці даних виконавчого документу, оскільки в даному випадку, першоджерелом походження виконавчого документу є виконавчий лист по справі № 824/822/16-а.
34. До того ж Верховний Суд наголошує на тому, що незазначення чи помилкове зазначення у виконавчому документі певних реквізитів за умови, що інші його реквізити дають підстави ідентифікувати стягувача та боржника, не може вважатися обставиною, що унеможливлює здійснення виконавчого провадження. Натомість повернення виконавчих документів виключно з таких підстав визнається формалізмом, який не сприяє забезпеченню ефективного виконання судових рішень на практиці та фактично призводить до затягування виконання виконавчого листа, що порушує право на ефективний судовий захист і створює передумови для порушення з боку України вимог статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також у певних випадках статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.
35. Отже, суди дійшли цілком правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
36. Наведені у касаційній скарзі аргументи вказаних висновків не спростовують.
37. За таких обставин суд касаційної інстанції констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, а суди правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
38. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІІІ. Судові витрати
39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати в порядку статті 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Фінанси та Кредит» Ірклієнко Ю. П. залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі № 826/9021/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова