02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 806/914/17
адміністративне провадження № К/9901/42553/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 806/914/17
за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Житомирська ОДА), Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (далі - Управління соцзахисту) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Франовської К.С., суддів Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., -
І. РУХ СПРАВИ
1. 22.03.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
визнати неправомірними дії Управління соцзахисту та Житомирської ОДА в частині неприйняття та невидачі їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А;
зобов'язати Управління соцзахисту прийняти від неї необхідні документи для оформлення та видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А та направити їх до Житомирської ОДА;
зобов'язати Житомирську ОДА оформити та видати їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що відповідно до експертного висновку від 09.02.2015 № 516 її захворювання пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС). Та виникло в 2014 році до прийняття Закону України від 28.12.2014 № 76-VII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», тобто в момент дії Закону України від 27.02.1991 № 791а-XII «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який передбачав надання їй посвідчення І категорії як проживаючій в зоні посиленого радіологічного контролю. Зазначеними вище змінами було виключено зону посиленого радіоактивного контролю, на якій вона проживає. Такі зміни погіршують її становище, тому застосуванню до неї не підлягають.
2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного від 25.04.2017 на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017; далі - КАС України) закрито провадження в даній справі в частині визнання неправомірними дій Житомирської ОДА в частині неприйняття та невидачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А.
3. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 17.05.2017 частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправними дії Управління соцзахисту щодо неналежного розгляду заяви та документів ОСОБА_1 , поданих для оформлення посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А;
зобов'язав Управління соцзахисту прийняти у ОСОБА_1 необхідні документи для оформлення та видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А та направити їх до уповноваженого органу для вирішити питання надання ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення із дотриманням статті 65 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) та Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок № 51);
у задоволенні решти позовних вимог - відмовив;
4. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.09.2017 скасував постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій Управління соцзахисту щодо неналежного розгляду заяви та документів ОСОБА_1 , поданих для оформлення посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А, а також зобов'язання Управління соцзахисту прийняти у ОСОБА_1 необхідні документи для оформлення та видачі посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А, та направити їх до уповноваженого органу для вирішення питання надання ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення із дотриманням статті 65 Закону № 796-ХІІ та Порядку № 51, ухвалив в цій частині нову постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог. В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду постановою від 17.05.2017 суд апеляційної інстанції - залишив без змін.
5. 06.10.2017 ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 - залишити в силі.
6. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.11.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
7. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
8. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
10. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26.06.2019 №845/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв'язку і зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді-доповідача Гімона М.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.
11. Протоколом розподілу справи від 26.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г.
12. Ухвалою судді Верховного Суду від 27.06.2019 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Суди встановили, що ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Зокрема, з 1986 року позивач проживала у с. Мирному та с. Чолівка Коростенського району, а з 2000 року - у м. Коростені, які постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106 були віднесені до зони посиленого радіологічного контролю, у зв'язку із чим, їй було видано посвідчення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 4, серії НОМЕР_1 .
18.12.2014 Житомирським обласним онкологічним диспансером встановлено позивачу заключний діагноз - злоякісне утворення.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС від 09.025.2015 № 516 захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 03.03.2015 безтерміново, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 16.03.2015 серії 12ААА №089298.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 зверталась до Управління соцзахисту щодо видачі їй посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Дії Житомирської ОДА щодо повернення документів позивача за вказаною заявою були предметом судової ревізії у справі № 806/4940/15, в якій постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2018, в задоволенні позовних вимог було відмовлено за безпідставністю.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Управління соцзахисту із заявою, в якій просила прийняти від неї документи для оформлення та видачі їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А. До заяви додано копію довідки МСЕК, якою підтверджено факт надання позивачу ІІ групи інвалідності та пов'язаність її захворювання з впливом аварії на ЧАЕС.
Листом Управління соцзахисту від 02.03.2017 № 664/19.4 позивача було повідомлено, що для отримання посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А їй необхідно надати певні документів, в тому числі, посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, серії Б, довідку про період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення м. Коростеня з 26.04.1986 по даний час.
Окрім того, 14.02.2017 позивач звернулася до Житомирської ОДА щодо видачі їй посвідчення, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А.
Департаментом праці та соціального захисту населення Житомирської ОДА листом від 06.03.2017 № 13Б-377 позивачу було відмовлено у задоволенні її заяви про видачу зазначеного вище посвідчення, з посиланням на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 у справі № 806/4940/15, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 та ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 21.04.2016.
Не погоджуючи із такими діями відповідачів та вважаючи, що вона має право на оформлення та видачу відповідного посвідчення, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивач постійно проживала та працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю, і станом на 01.01.1993 прожила в цій зоні 7 років, тому у розумінні Закону №796-ХІІ ОСОБА_1 є постраждалою особою від Чорнобильської катастрофи.
При цьому суд першої інстанції вказав на те, що виключення законодавцем з 01.01.2015 (з набранням чинності змінами, внесеними Законом № 76-VIII), з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 01.01.1993 у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
15. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 в частині задоволених позовних та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що, оскільки судовим рішенням у справі № 806/4990/15, яке набрало законної сили встановлено відсутність підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення, то висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про зобов'язання Управління прийняти у неї необхідні документи для оформлення та видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А, та направити їх до уповноваженого органу для вирішити питання надання ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення із дотриманням статті 65 Закону № 796-ХІІ та Порядку № 51, є помилковими.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Касаційну скаргу позивач обґрунтувала тим, що її хвороба настала до моменту набрання чинності змінами, внесеними Законом № 76-III до Закону № 791а-XII щодо статусу зон радіоактив6ного забруднення територій. При цьому, ОСОБА_1 вказує на те, що Управління соцзахисту, вимагаючи від неї надання певних документів, а також не направляючи її заяву та додані документи до уповноваженого органу для вирішення питання надання їй статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення, діяло не у спосіб, визначений Законом № 796-ХІІ та Порядком № 51.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; далі - Закон № 460-IX )], колегія суддів виходить із такого.
18. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
20. Відповідно до статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (пункт 4 частини першої).
21. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
22. Отже, для отримання постраждалими статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, категорії 1, необхідні три умови:
1) інвалідність;
2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи;
3) причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
23. Статтею 65 Закону № 796-XII визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
24. На реалізації наведеної вище норми Закону № 796-XII постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок № 51.
25. Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посвідчення видаються на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
26. З аналізу вищезазначених норм видно, що підставою для надання особі статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 є факт її постійного проживання або постійної праці чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вона станом на 01.01.1993 прожила або відпрацювала чи постійно навчалася у цій зоні не менше чотирьох років.
27. Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 містилося у статті 2 Закону № 796-XII. Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов'язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю.
28. Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону 791а-XII, яким регулюються питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в цих зонах.
29. 01.01.2015 набув чинності Закон № 76-VIII, яким статтю 2 Закону № 796-XII було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абзац 5 частини п'ятої статті 2 Закону № 791а-XII, який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.
30. Цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.
31. Позивач набула статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 до 01.01.2015. Цей статус є безстроковий.
32. Виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.
33. Колегія суддів також звертає увагу, що рішенням від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII.
34. Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.
Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку.
Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (пункт 4 мотивувальної частини).
35. Рішенням від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), зокрема і підпункт 4 Закону № 76-VIII, яким у Законі № 796-ХІІ виключено статтю 23, якою було передбачено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4. Отже, право на компенсації та пільги постраждалих, віднесених до категорії 4, було підтверджено.
36. На підставі вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше, до 31.12.2014, було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини першої статті 14 Закону № 796-XII, вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
37. Аналогічна правова позиція викладена Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.03.2019 у справі №697/121/17.
38. Разом з цим, у справі, яка розглядається суди встановили, що позивач звернулась до Управління соцзахисту із заявою про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Ця заява та документи не передавалась останнім до Житомирської ОДА.
Рішення про відмову у видачі посвідчення позивачу уповноваженим органом не приймалося.
39. При цьому положеннями законодавства, яким врегулювано порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до повноважень Управління соцзахисту не віднесено розгляд поданих особою документів на визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення на предмет повноти поданого пакету документів і наявності підстав для надання статусу і видачі посвідчення.
Управління соцзахисту в даному випадку лише приймає заяву та документи особи на визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення, які в подальшому направляє до уповноваженого органу для вирішити питання надання заявнику статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення.
40. За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що Управління соцзахисту діяло не у межах і не у спосіб, визначений Законом № 796-ХІІ і Порядком № 51, а також із висновками про необхідність зобов'язання Управління соцзахисту прийняти у позивача необхідні документи для оформлення та видачі посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А, та направити їх до уповноваженого органу для вирішити питання надання їй статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення, а відповідно вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про часткове скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
41. Окрім цього, колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції з посиланням на приюдиційність обставин, щодо встановлених у справі № 806/4990/15, оскільки обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, не мають абсолютного характеру і не можуть сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
42. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України (в редакції, яка була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.
43. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
44. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
45. Отже, висновок суду апеляційної інстанції в частині, якою скасовано задволенні позовні вимоги та відмовлено у задоволенні позовних вимог не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому його постанова підлягає скасуванню.
46. Відповідно до статті 352 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі») суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
47. З огляду на наведене, оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, то постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 слід скасувати із залишенням в силі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2017.
Керуючись статтями 341, 345, 352 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі №806/914/17 - залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук Т.Г. Стрелець С.Г. Стеценко