30 червня 2020 року
Київ
справа №826/11762/18
адміністративне провадження №К/9901/14260/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач - Гусак М.Б., судді - Желтобрюх І.Л., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі №826/11762/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
5 червня 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі №826/11762/18 та заявило клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.
Касаційна скарга не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Всупереч вимог частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Водночас, заявлене Головним управлінням ДПС у м. Києві клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати або судового збору до вирішення справи у Верховному Суді задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення, відстрочення від сплати судового збору, є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Із змісту чинного правового регулювання вбачається, що термін "майновий стан сторони" не охоплює випадки, коли стороною у справі є держава, представником якої у даному спорі є Головне управління ДПС у м. Києві.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
Відповідно до статті 8 цього Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, наведеною нормою встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, або звільнити від сплати такого збору.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (42040,00 грн).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позову) за подання адміністративного позову немайнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року (рік, в якому було подано адміністративний позов) прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено - 1762 гривні.
За змістом оскаржуваних судових рішень позовна заява містить вимоги майнового характеру (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 червня 2018 року №00006921402, №00006911402, та від 20 березня 2018 року №0014271406 на загальну суму 4 467 694,84 грн) та немайнового характеру (про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 червня 2018 року №00006931402).
Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі - 42040,00 грн (4 467 694,84 грн х 1,5 %) +1762,00 грн х 200% = 137 554,84 грн , сума більша ніж 42040,00 грн) та подати до Верховного Суду документ, який це підтверджує.
Отримувач коштів - УК у Печерському районі /Печерський район/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) - 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (дата оскаржуваного рішення) по справі ________ (номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
Крім того, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Окрім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.
У випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно навести конкретний пункт частини другої або третьої статті 353 цього Кодексу.
Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Колегія суддів вважає, що наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі.
Крім того, згідно з приписами частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту.
Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 КАС України.
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року ухвалена у відкритому судовому засіданні, повний текст якої виготовлено 25 липня 2019 року. Разом з тим, касаційну скаргу на судові рішення скаржник подав 5 червня 2020 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, скаржник посилається на те, що, вже звертався з касаційними скаргами до Верховного Суду, проте вони були повернуті через невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху. (не додано документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі). При цьому відповідач зазначає, що був позбавлений можливості сплатити судовий збір через безспірне списання коштів з його рахунків. При цьому доказів ініціювання сплати судового збору після повернення попередньо поданих касаційних скарг суду взагалі не подавалось.
Водночас, як вбачається з Єдиного державного реєстру судовий рішень, скаржник 24 квітня 2020 року втретє звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка була повернута ухвалою Верховного Суду від 6 травня 2020 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.
Подаючи касаційну скаргу вчетверте, скаржник зазначає лише про повернення перших касаційних скарг, разом з тим, не надає належних доказів, які були об'єктивною перешкодою неможливості зазначити про наявність жодної із підстав для касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України під час звернення з касаційною скаргою втретє.
Разом з тим, повторно скаржник звернувся з касаційною скаргою 5 червня 2020 року, тобто через місяць після повернення попередньої.
Поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку касаційного оскарження, є об'єктивними, не залежать від дій особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі. Скаржником таких причин не наведено.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для реалізації права на оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Зважаючи на наведене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору, клопотання , в якому вказати інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження з доказами на підтвердження вказаних обставин та обґрунтувати підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга.
Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України,
1. У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору відмовити.
2. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі №826/11762/18 залишити без руху.
3. Встановити особі, що подала касаційну скаргу, для усунення зазначеного недоліку десятиденний строк з дня закінчення строку карантину, пов'язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID19).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: підпис М. Б. Гусак
підпис І. Л. Желтобрюх
підпис Є .А. Усенко