Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/749/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Лепенець К.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (61002, м.Харків, вул.Сумська, 76)
до 1-ого відповідача Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, 7) , 2-ого відповідача Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції,16) , 3-ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні джерела" (61020, м. Харків, вул.Станційна,19а)
про про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна
за участю представників:
позивача - Горгуль Н.В. прокурор;
відповідача 1 - Мартинова А.М. довіреність №08-21/4287/2-19 від 19.12.19,
відповідача 2- Мартинова А.М. довіреність №13454 від 24.12.19.
відповідача 3 - не з'явився
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до 1-ого відповідача Харківської міської ради, 2-ого відповідача Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ Харківської міської ради, 3-ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні джерела", якій просить суд :
визнати незаконним та скасувати п. 27 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17,
визнати незаконним та скасувати п. 60 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17,
визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.10.2018 № 5643-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ «Альтернативні джерела», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1640, скасувавши його державну реєстрацію,
зобов'язати повернути ТОВ «Альтернативні джерела» територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №6,7 площею 401, 5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А 1 -1»; 1-го поверху №9, 10 площею 16, 1 кв.м. та 2-го поверху №1-:-24 площею 275, 9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2»загальною площею 628 кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6; нежитлові приміщення 1-го поверху №8-:- 12 площею 336 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А 1 -1»; 1-го поверху №11-:-16 площею 61, 8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2»загальною площею 463, З кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6; нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-5 площею 357, 5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А 1 -1»; 1-го поверху №1-:-8 площею 189,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2» загальною площею 546, 6 кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6; орендовані ТОВ «Альтернативні джерела» згідно з договором оренди №6597 від 26.05.2017 та №5775 від 18.05.2015.
Судовий збір за подання даної позовної заяви стягнути з відповідача за такими реквізитами: прокуратура Харківської області, код ЄДРПОУ 02910108, реєстраційний рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800.
Ухвалою господарського суду від 13.03.2020 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/749/20. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 08.04. 2020 р. о 11:00.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2020р., постановлено:
- продовжити строк підготовчого провадження у справі № 922/749/20 на тридцять днів.
- клопотання прокуратури першого та другого відповідачів задовольнити та відкласти розгляд підготовчого засідання до "19" травня 2020 р. 11:00
30.04.2020р. від представника Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№10022) надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов відповідач-1 зазначає, що при прийнятті рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 №757/17 "Про відчуження об'єктів комунального власності територіальної громади м. Харкова" остання діяла в межах своїх повноважень відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 року. Харківською міською радою дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесій ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів рішення було прийнято. При цьому, сторони оспорюваного договору купівлі-продажу уклали правочин при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому їх прояву, тому посилання прокурора на те, що спірний правочин не відповідає ст. 203 ЦК України не підтверджується належними та допустимими доказами.
30.04.2020р від представника Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№10027) надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов відповідач-2 не погоджується з доводами прокурора, викладеними в позовній заяві. В обґрунтування своїх заперечень посилається на доводи, які є аналогічними доводам, що викладені у відзиві відповідача-1 Харківської міської ради. Зазначає, що орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп. Натомість прокурором не спростовано правомірність дій Управління комунального майна та приватизації щодо відчуження об'єктів комунальної власності, шляхом викупу орендарем.
Протокольною ухвалою суду від 19.05.2020 року, на підставі ст. 42, ст. 183, ст.177, ст. 232 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 03.06. 2020 року о(б) 11:30 год.
В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про дату та час наступного підготовчого засідання ухвалами суду від 19.05.2020.
20.05.2020 року від Харківської місцевої прокуратури № 2, через канцелярію суду (вх. №11425) надійшла відповідь на відзив відповідачів. У відповіді на відзив прокурор вказує на те, що Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі - продажу.
При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках таких продаж же бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, значеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
У даному випадку ТОВ «Альтернативні джерела» жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна у підприємства в оренді, а саме з 18.05.2015 по 29.09.2017, тобто по день подачі ви ТОВ «Альтернативні джерела» до міської ради для викупу, не здійснила. У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві ТОВ «Альтернативні джерела» з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.
ТОВ «Альтернативні джерела» до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна, не подавав документи, передбачені п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації. Таким чином, на переконання прокурора Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.
В судовому засіданні 03.06.2020 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи у судовому засіданні по суті 10.06.2020 року.
В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 03.06.2020.
В судовому засіданні 10.06.2020 постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на підставі п.2 ч.2 ст.216 ГПК України до 01.07.2020 року.
В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 10.06.2020.
Присутній в судовому засіданні 01.07.2020 прокурор позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити. Наголосив на тому, що продаж має були проведений шляхом викупу лише у виключних випадках. Проте, у звітах про оцінку майна, договорі оренди та додаткових угодах до нього, договорах купівлі продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.
Представник відповідача 1 заперечував проти позову, просив суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача 2 заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третій відповідач у судове засідання 01.07.2020 свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на його адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань копії ухвал від 13.03.2020, від 08.04.2020, від 21.02.2020, від 19.05.2020, від 03.06.2020, від 10.06.2020 проте, копії ухвал повернулись на адресу суду з відміткою пошти “адресат відсутній".
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено наступне.
Згідно зі статтею 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (частина перша); організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга).
Таким чином, Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Повноваження прокуратури, у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді, встановлені Основним Законом України, не можуть бути передані законом будь-яким іншим державним органам.
Згідно із ч.ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з частинами 2, 4 статті 53 ГПК України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб (ч.2). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4).
При цьому, як визначено в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами; делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Відповідно до вимог ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналогічна позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 року у справі № 3-234/2018.
Частиною 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про проведення приватизації з порушенням законодавства, а суд встановив, що прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, тому суд визнає підстави для представництва прокурором інтересів держави достатніми та обґрунтованими.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представник прокуратури та відповідачів погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 01.07.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Звертаючись до суду із даним позовом прокурор зазначає, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.
Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.
В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6. Зазначена справа вилучена в повному обсязі, при цьому вона прошита та пронумерована.
Під час вивчення вказаної справи встановлено, що на підставі договору оренди №6597 від 26.05.2017, укладеного між Управлінням комунального майна та ТОВ «Альтернативні джерела», у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 -:-5, 7-:-12, загальною площею 743, 6 кв.м., розташовані в будинку літ. «А-1», нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-16, загальною площею 267 кв.м. та 2-го поверху №1-:-24 площею 275, 9 кв.м. у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 1286, 5 кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6.
В подальшому 30.08.2017 сторонами укладено додаткову угоду №1 якою продовжено строк дії до 26.04.2020.
Відповідно до п. 3.1. додаткової угоди №1 до договору оренди, вартість об'єкту оренди складала 2483000 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 5.2 додаткової угоди до договору оренди, орендар зобов'язаний здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.
Згідно з п. 5.3. орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність.
Крім того, між Управлінням комунального майна та ТОВ «Альтернативні джерела» укладено ще один договір оренди 18.05.2015 №5775, додаткову угоду №«1 до нього від 30.08.2017, додаткову угоду №2 від 22.10.2018 , відповідно до яких ТОВ «Альтернативні джерела» надано в оренду нежитлові приміщення 1- го поверху №6 площею 351, 4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А1-1», за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6.
Відповідно до п. 3.1. договорів, вартість об'єкту оренди складала 1362600грн. без ПДВ.
У подальшому ТОВ «Альтернативні джерела» звернулось з листами від 01.09.2017 (вх..№12801) та 04.09.2017 (bx.N°12829) до Управління комунального майна, у яких просить дозволити приватизацію вказаних приміщень шляхом викупу. При цьому до вказаних листів не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.
На підставі вказаних звернень Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме відповідно п.27 та п.60 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17, міська рада дозволила приватизувати вказані об'єкти нерухомого майна шляхом викупу.
Водночас, ТОВ «Альтернативні джерела» 09.01.2018 звернулась до Управління комунального майна з листом (вх. №173), у якому просить оцінку для приватизації вказаного майна провести суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Буйницьким М.В.
На виконання вказаного листа Управління комунального майна звертається до суб'єкта оціночної діяльності ФОП Буйницького М.В. (лист від
29.09.2018 №1044) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з ТОВ «Альтернативні джерела».
На підставі вказаного листа ФОП Буйницьким М.В. склав звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 31.01.2018, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 31.01.2018 без ПДВ складає 3265500 грн. 00 коп.
Прокурор вказує, що у вказаному звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід'ємні поліпшення.
У подальшому 29.10.2018 між ТОВ «Альтернативні джерела» та Управлінням комунального майна укладено договір купівлі - продажу № 5643- В-С, відповідно до якого ТОВ «Альтернативні джерела» приватизувало:
- нежитлові приміщення 1-го поверху №6,7 площею 401, 5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А 1-1»; 1-го поверху №9, 10 площею 16, 1 кв.м. та 2-го поверху №1-:-24 площею 275, 9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2»загальною площею 628 кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 428132263101.
- нежитлові приміщення 1-го поверху №8-:-12 площею 336 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А 1 -1»; 1-го поверху №11-:-16 площею 61, 8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2»загальною площею 463, 3 кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 389309563101.
- нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-5 площею 357, 5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А 1 -1»; 1-го поверху №1-:-8 площею 189,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2» загальною площею 546, 6 кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 389233763101.
- орендовані ТОВ «Альтернативні джерела» згідно з договором оренди №6597 від 26.05.2017 та №5775 від 18.05.2015. Загальна площа об'єкта приватизації, що відчужується складає 1637, 9 кв.м.
Оціночна вартість майна становить 3265500 грн. 00 коп. Разом ціна продажу об'єкта приватизації становить 3918600 грн.
Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилової С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44394507 від 04.12.2018, №44395277 від 04.12.2018 та №44396020 від 04.12.2018 зареєстровано право власності за ТОВ «Альтернативні джерела» на вищевказані нежитлові приміщення.
Звертаючи до суду з позовом, прокурор вважає, що п.27 та п.60 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» є незаконними та підлягають скасуванню, у зв'язку з тим, що прийнято з порушенням вимог ст.345 ЦК України, ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.1, 2, 4, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст.11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Похідними вимогами від скасування рішення ХМР є вимоги щодо визнання недійсним договору №5643-В -С від 29.10.2018 року купівлі-продажу нежитлових приміщень, скасування державної реєстрацію права власності та повернення спірних приміщень громаді.
Прокурор вважає, що Рішення Харківської міської ради щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним через не зазначення у звіті будь-яких відомостей про те, чи проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі, не зазначено про невід'ємні поліпшення, що й стало причиною звернення до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Приписами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент спірних відносин) приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент спірних відносин), об'єктами малої приватизації є окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
Статтею 3 зазначеного Закону визначені способи малої приватизації, до яких, поряд із іншими, віднесено викуп.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом, на аукціоні та шляхом викупу.
Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу визначено Розділом III Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
Таким чином викуп, як спосіб приватизації, може застосовуватись у двох випадках:
1) до тих об'єктів приватизації, які не були продані на аукціоні або за конкурсом;
2) у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18.
Відповідно до частини другої статті 777 ЦК України наймачеві надано переважне право придбати річ, що є об'єктом найму, за умов належного виконання своїх обов'язків за договором найму, в разі її продажу наймодавцем.
За приписами частини першої статті 289 ГК України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
Відповідно до пункту 5.6. Договору оренди від 26.05.2017 №6597 Орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Як встановлено судом, рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
Вказане рішення прийнято на підставі законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, на 2017-2022 роки.
Стаття 18-2 Розділу IV Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає особливості приватизації окремих груп об'єктів
Пунктом 1 частини 1 зазначеної статті передбачено, що приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Тобто зазначеною нормою встановлено додаткові гарантії для добросовісного орендаря, який за згодою наймодавця здійснив невідокремлювані поліпшення об'єкту оренди, у випадку якщо право на викуп не передбачено договором.
Таким чином, орган місцевого самоврядування (в даному випадку Харківська міська рада) вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості.
Разом з цим, положеннями статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
Тобто, законодавець виділив два випадки коли органом приватизації може бути застосована така форма приватизації як викуп: щодо об'єктів приватизації, непроданих на аукціоні або за конкурсом; щодо об'єктів приватизації, якщо право покупця передбачено законодавчими актами.
А отже, положення статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не встановлюють обмеження щодо передбачення спеціальних випадків коли у особи може виникнути право на приватизацію об'єкту шляхом його викупу, лише в рамках цього Закону, а є відсилання до інших законодавчих актів.
Харківська міська рада самостійно прийняла рішення про приватизацію спірного об'єкту комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу ТОВ "Альтернативні джерела" з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Вказаний висновок суду в повному обсязі узгоджується з позицією Конституційного Суду України, яку наведено у п. 5 мотивувальної частини та абзацу 2 п. 1 резолютивної частини рішення від 13.12.2000 № 4-рп/2000 у справі №1-16/2000, згідно з яким доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків визначених законом.
В свою чергу, прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що пункт п. 27 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17 та п. 60 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17 прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що твердження прокурора про невідповідність оспорюваного акту органу місцевого самоврядування вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, є необґрунтованими.
Щодо вимоги прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.
Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.
До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.
Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації.
У даному випадку, сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірний правочин не відповідає ст. 203 ЦК України не підтверджені належними та допустимими доказами.
Стосовно посилання прокурора на ст. 228 ЦК України, як на підставу недійсності оскаржуваного договору, який суперечить інтересам держави та суспільства, суд зазначає наступне.
У п. 3.7. Постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", роз'яснено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Зазначене кореспондується з правовою позицією викладеною у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Проте, прокурором не наведено належного, достовірного та достатнього доказу стосовно наявності вище значених намірів у сторін оскаржуваного правочину.
Таким чином, судом встановлено що, п. 27 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17 та п. 60 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17 прийнято Харківською міською радою в межах своїх повноважень та не протирічить Законам України "Про місцеве самоврядування України", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програмі приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 років, а договір купівлі продажу №5643-В-С укладені між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Альтернативні джерела", у повній мірі відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.
При цьому, прокурором жодними належними та допустимими доказами не доведено порушення спірними правочинами інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, які прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у власника майна.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Вимога про зобов'язання ТОВ «Альтернативні джерела» територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №6,7 площею 401, 5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А 1 -1»; 1-го поверху №9, 10 площею 16, 1 кв.м. та 2-го поверху №1-:-24 площею 275, 9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2»загальною площею 628 кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6; нежитлові приміщення 1-го поверху №8-:- 12 площею 336 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А 1 -1»; 1-го поверху №11-:-16 площею 61, 8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2»загальною площею 463, З кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6; нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-5 площею 357, 5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А 1 -1»; 1-го поверху №1-:-8 площею 189,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2» загальною площею 546, 6 кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6; орендовані ТОВ «Альтернативні джерела» згідно з договором оренди №6597 від 26.05.2017 та №5775 від 18.05.2015, є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.10.2018 №5643-В-С, в задоволенні якої відмовлено, тому правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні.
Крім того, зазначена вимога не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що ТОВ "Альтернативні джерела" є добросовісним набувачем права власності на вказаний об'єкт приватизації, адже ним були дотримані визначені продавцем - Харківською міської радою умови та порядок приватизації.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном” або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Також, у цьому Рішенні зазначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Ця свобода оцінювання, тим не менше, йде пліч-о-пліч з Європейським наглядом. Суд вважає, що державні органи неминуче вступають у численні договори приватноправової природи із звичайними громадянами у ході виконання своїх функцій.
З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що Європейський суд наголошує на необхідності з'ясування при вирішенні спорів, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном. Констатуючи порушення ст. 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції.
Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце “непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".
Пунктом 55-58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Україна - Тюмень проти України” від 22.02.2008 визначено, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (також рішення у справі "Спорронґ та Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, Sеrіеz А nо. 52, р. 26, § 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі “Прессоз Компанія Нав'єра та інші проти Бельгії”, від 20 листопада 1995 року, Sеrіеz А nо. 332, р. 23, § 38). Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння його майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Звольски та Звольська проти Республіки Чехія", N 46129/99, § 69, ЕСНК. 2002-ІХ).
Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 по справі № 905/2236/18 викладена наступна правова позиція:
"Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця."
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07.
Таким чином, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини в позові про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, з огляду на наявність імовірних порушень процедури такого відчуження з боку органу місцевого самоврядування, судом враховано, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним договорів купівлі-продажу в порушення права власності набувачів такого майна, оскільки вони не допущені внаслідок його винної, протиправної поведінки.
При цьому, прийняття органами влади протиправних рішень не може бути наслідком позбавлення майна (законних сподівань на володіння майном) добросовісного набувача такого майна, оскільки це є надмірним тягарем для нього.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76) .
Відповідач: Харківська міська рада ( 61003, м. Харків, майдан Конституції,7, код 04059243).
Відповідач :Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл.Конституції,16, код 14095412) .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернативні джерела" (61020, м. Харків, вул.Станційна,19а) .
Повне рішення складено "02" липня 2020 р.
Суддя О.О. Присяжнюк