Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1083/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марше Україна" (04112, м. Київ, вул. І. Гонти, 7, кв. 107)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" (62472, Харківська обла., м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, кімната 8-7)
про стягнення 32350,58 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Марше Україна" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" (відповідач) про стягнення 32350,58 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки №9/2 від 26.03.2013 в частині здійснення своєчасної та повної оплати поставленого постачальником товару, у зв'язку із чим, до стягнення з відповідача заявлено заборгованість у розмірі 19672,98 грн., пеню у розмірі 6030,42 грн., 3 % річних у розмірі 1772,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4875,18 грн.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
19.06.2020 через відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 13965) про долучення до матеріалів справи акту огляду товару від 12.04.2018 та листа № 173 від 08.11.2017. Вказане клопотання досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
Інших заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2020, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України. При цьому, суд зазначає, що про розгляд даної справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 009942, з якого вбачається, що копія ухвали від 27.04.2020 була вручена уповноваженій особі відповідача ще 05.05.2020.
З урахуванням наведеного, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.
26.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Марше Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" (покупець) укладено Договір поставки № 9/2, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (а.с. 11-15).
Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком № 1 до цього Договору, яка підписується сторонами та являється його невід'ємною частиною. У випадку зміни пунктів щодо товару, вказаних в специфікації, сторони узгоджують нову специфікацію, яка підписується сторонами та вступає в дію з моменту її підписання.
Згідно з п. 2.2. Договору, сторони погоджують асортимент та кількість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково - прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації. Перегляд цін на товари, які пропонуються постачальником до поставки за цим Договору, здійснюється шляхом узгодження та підписання нової специфікації зі зміненими цінами на товари, що постачаються.
Згідно з п. 4.2. Договору, ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково - прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки покупцю не допускається.
У відповідності до п. 5.1-5.3 Договору оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем в міру реалізації, один раз в 15 календарних (п'ятнадцять) днів, після реалізації покупцем поставленого товару третім особам. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або внесення грошових коштів у касу постачальника. Оплата здійснюється протягом п'яти календарних днів з моменту надання звіту. Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та відповідної видатково-прибуткової накладної, за якою передавався товар. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної), або номер та дату рахунку.
При цьому, п. 6.1 та 6.2 Договору передбачено, що граничним терміном реалізації товару являється 6 місяців до кінцевого терміну придатності, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню постачальнику. З настанням строку, передбаченого п. 6.1 даного договору, постачальник зобов'язується вивести нереалізований товар у 5 (п'яти) денний строк. Покупець додатково сповіщає постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шліхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.
Згідно з п. 7.2 Договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 10.1-10.2 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий строк, на який його було укладено, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його.
У матеріалах справи відсутні докази направлення сторонами письмових заяв про розірвання Договору, а тому його слід вважати пролонгованим.
Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором у останнього виникла заборгованість у сумі 19672, 98 грн., яка в добровільному порядку не погашена.
На підтвердження цих обставин позивачем до позову надано видаткові накладні та накладні на повернення товару, а також акт звірки взаєморозрахунків (т.І а.с. 32-168).
Так, із посиланням на зазначені обставини, позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 19672,98 грн., пеню у розмірі 6030,42 грн., 3 % річних у розмірі 1772,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4875,18 грн.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий та неоплачений товар згідно умов Договору, позивач має довести факт отримання відповідачем цього товару, а також факт невиконання умов Договору щодо його оплати.
Відповідно до умов Договору, зокрема пунктів 2.2, 2.5, 4.2, належним доказом передачі товару покупцю є видатково-прибуткові накладні.
Позивач при зверненні до суду вказує, що відповідач лише частково оплатив або повернув отриманий товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 19672, 98 грн.
Водночас, суд зазначає, що частина наданих позивачем видаткових накладних на загальну суму 65565,37 грн. взагалі не підписані уповноваженими представниками відповідача. А саме: № 155 від 29.08.2013 на суму 731,42 грн., № 96 від 02.07.2013 на суму 634,07 грн., № 79 від 18.06.2013 на суму 926, 12 грн., № 46 від 23.05.2013 на суму 9738, 55 грн., № 9 від 06.01.2015 на суму 8753, 47 грн., № 6 від 06.01.2015 на суму 11193,37 грн., № 1 від 06.01.2015 на суму 8776, 55 грн., № 120 від 08.04.2014 на суму 870,70 грн., № 76 від 24.02.2014 на суму 717,65 грн., № 11 від 06.01.2014 на суму 10290,90 грн., № 9 від 06.01.2014 на суму 10503,97 грн., № 308 від 30.12.2013 на суму 927,86 грн., № 242 від 31.10.2013 на суму 707, 28 грн., № 223 від 17.10.2013 на суму 793, 46 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити, як «посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення», а також «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».
Вищевказані видаткові накладні на загальну суму 65565,37 грн. не містять таких обов'язкових реквізитів первинних документів як посада відповідальної особи, її прізвище та підпис.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
У даному ж випадку, відсутність таких реквізитів як посада відповідальної особи, її прізвище та підпис повністю унеможливлює ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій за не підписаними видатковими накладними, що є підставою для невизнання відповідних господарських операцій.
Враховуючи наведене, суд не може прийняти не підписані відповідачем видаткові накладні як належні та допустимі докази отримання ним товару на загальну суму 65565,37 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належним чином факт поставки відповідачу товару в обсязі, зазначеному у позові, та, відповідно, наявність у останнього заборгованості в сумі 19672, 98 грн.
При цьому, слід звернути увагу, що розмір недоведеної поставки товару (65565, 37 грн.) перевищує заявлену до стягнення суму основної заборгованості (19672, 98 грн.)
Крім того, посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків, як на підтвердження заборгованості відповідача, суд також не приймає до уваги, оскільки вказаний акт також взагалі не підписаний сторонами, а містить лише відтиск печатки позивача.
Щодо наданих позивачем податкових накладних суд зазначає, що дані документи не є первинними документами та не можуть підтверджувати господарські операції щодо поставки товару.
Додатково суд зауважує, що позивачем не доведено настання моменту, з яким Договір встановлює дату виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати товару.
Зокрема, відповідно до пунктів 5.1, 5.4 Договору виникнення обов'язку щодо оплати товару безпосередньо пов'язано з фактом його реалізації відповідачем третім особам. При цьому, єдиним належним доказом такої реалізації є звіт про реалізований товар.
У даному разі в матеріалах справи такі звіти відсутні, а тому позивачем не доведено виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати товару згідно умов Договору.
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності у відповідача заборгованості за Договором, її розмір та моменту виникнення обов'язку щодо оплати товару.
Зазначене виключає задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості.
Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційної складової боргу, суд зазначає, що вказані нарахування відповідно до вимог ст. 549, 611, 625 ЦК України здійснюються у випадку порушення стороною договірного зобов'язання. Однак, оскільки у даному випадку наявність такого порушення позивачем не доведена, суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог.
За таких обставин, суд відмовляє у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Марше Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" про стягнення 32350,58 грн.
З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки господарського суду про відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору у даному разі залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231,236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "01" липня 2020 р.
Суддя Г.І. Сальнікова