Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/373/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв
про стягнення коштів в розмірі 917682,63 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Радигін Є.С., адвокат.
Позивач - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв, про стягнення заборгованості за договором № 1230/1717-КП-32 купівлі-продажу природного газу від 26.09.2017, в розмірі 917682,63 грн., з яких: 572600,15 грн. - основний борг, 228456,07 грн. - пеня, 42298,12 грн. - 3% річних, 74328,28 грн. - інфляційні втрати. Також просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 13765, 50 грн.
Ухвалою господарського суду від 13.02.2020 відкрито провадження у справі № 922/373/20 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.03.2020 об 11:30 год.
19.02.2020 представником відповідача, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 4362), в якому відповідач заявив про повну сплату заявленої до стягнення суми основного боргу, на час звернення позивача з даним позовом до суду. Також відповідач зазначив, що, позивач при розрахунку пені, інфляційних та 3 % річних не врахував всі платежі відповідача за договором, то такий розрахунок не можна вважати вірним, тому у нарахованій сумі пені, інфляційних та 3 % річних слід відмовити. Також, відповідач, зазначивши про важкий фінансовий стан підприємства, просив суд, у випадку задоволення позову, в частині нарахованої пені, зменшити її розмір на 90% або інший обґрунтований процент від суми пені.
16.03.2020 представником позивача надано до суду відповідь на відзив (вх. № 6756), в якій позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, зокрема, заперечував проти зменшення розміру нарахованої позивачем пені.
Ухвалою господарського суду від 30.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 13 травня 2020 року.
Ухвалою господарського суду від 12.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/373/20 до судового розгляду по суті на 14.05.2020 об 11:00 год.
У призначене судове засідання 24.06.2020 представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні 24.06.2020 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов та просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 90% або інший обґрунтований процент від суми пені.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами, у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 24.06.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінено тип Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з Публічного на Приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Зміна типу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст.104, 106-109 ЦК України та не передбачає правонаступництва.
26 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло" (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 1230/1718-КП-32, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язувався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплачувати його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 договору).
У відповідності до п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату укладання договору становить 7907,20 грн., крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 9488,64 грн.
У відповідності до п. 6.1. цього договору оплата отриманих обсягів газу здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до п. 8.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати, згідно п. 6.1. договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 12.1. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 04.04.2018, передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору, позивачем було поставлено протягом жовтня 2017 року - квітня 2018 року, а відповідачем у свою чергу прийнято природний газ на загальну суму 2900259,75 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наданими позивачем в обґрунтування позову.
Проте, як зазначає позивач, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно у визначений договором строк, чим порушив умови господарського пункту 6.1 договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 572600,15 грн.
Також позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені в розмірі 228456,07 грн., згідно з пунктом 8.2. договору, 3% річних у сумі 42298,12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 74328,28 грн., розраховані на підставі ст. 625 ЦК України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.
У відповідності до положень ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач, звертаючись до господарського суду з даним позовом, зазначив про наявність у відповідача суми основної заборгованості за договором від 26.09.2017 в розмірі 572600,15 грн.
Натомість, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на час звернення позивача з даним позовом до господарського суду, сума заборгованості за договором від 26.09.2017 в розмірі 572600,15 грн. була повністю сплачена відповідачем, що також було підтверджено позивачем у наданій до господарського суду відповіді на відзив (вх. № 6756).
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором від 26.09.2017 в розмірі 572600,15 грн., є необґрунтованими, спростованими матеріалами справи, а тому, задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати за поставлений природний газ виконував несвоєчасно, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
В силу ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст. 611 Кодексу. Відповідно до ч. 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами пункту 8.2 договору сторони визначили, що, у разі прострочення споживачем оплати, згідно п. 6.1. договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок позивача та період нарахування останнім пені, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є арифметично вірним та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, у зв'язку із чим, вимога про стягнення пені в сумі 228456,07 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Суд зауважує, що повне погашення відповідачем суми основного боргу за договором 1230/1718-КП-32 від 26.09.2017 до звернення позивача з даним позовом до господарського суду, не вплинуло на правильність нарахування сум пені, як про це вказував відповідач у відзиві на позов, оскільки таке нарахування здійснено по 30.09.2019 (дати початку погашення суми заборгованості за договором).
Окрім цього, суд зазначає, що, заперечуючи проти нарахування позивачем даної суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідачем не було надано суду контррозрахунку суми пені, а лише було зазначено про неправильність зробленого позивачем розрахунку.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення пені на 90 % або інший обґрунтований процент від суми пені, яке викладено останнім у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на дебіторську заборгованість товариства, в тому числі населення, бюджетних організацій, промислових підприємств, держави по виплаті бюджетного відшкодування за надані населенню пільги та субсидії, що в свою чергу стало причиною скрутного фінансового становища.
Суд зазначає, що враховуючи приписи частини третьої статті 551 ЦК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Як вже зазначалось, п. 1.2. договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій). Таким чином споживачами за вказаним договором є підприємства та організації, а не бюджетні установи та населення, як зазначав відповідач.
Судом встановлено, що на час розгляду даної справи, відповідачем сплачено лише приблизно 3/5 частини боргу, при цьому прострочення тривало більше півроку.
Водночас, відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача за кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість (за основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 58988 тис. грн. та має тенденцію до зростання (у 2016 році становила 49209 тис. грн.)
Торгова кредиторська заборгованість позивача у 2017 році становила 8137 тис. грн., відстрочені податкові зобов'язання складають 67304 тис. грн.
Розмір короткострокових позик позивача складає 44579 тис. грн., довгострокових - 14736 тис. грн. (дана інформація є публічно-доступною, повний текст звітності розміщено на офіційному сайті Позивача - naftogaz.com).
Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.
При цьому, судом враховано, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Так, основним нормативним документом, що регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам у опалювальний період 2017- 2018 років є постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення про ПСО).
Дане Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Згідно із пп.4 п. 3 Положення встановлено обов'язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені Положенням про ПСО.
Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 по справі № 922/3641/18
Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язкових для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов'язання за спірним договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Враховуючи викладене, беручи до уваги інтереси обох сторін та те, що розмір стягуваної неустойки є співрозмірним до розміру заборгованості, яка існувала, суд вважає, що зазначені відповідачем обставини не є винятковими, а тому відмовляє в задоволенні його клопотання про зменшення пені.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 42298,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 74328,28 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
При цьому, відносно аргументів відповідача про неможливість впливати на розподіл коштів через застосування рахунків зі спеціальним режимом використання, суд зазначає, що Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них, а відтак не впливає на зобов'язання сторін щодо належної оплати послуг за договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 42298,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 74328,28 грн. є арифметично вірними, повне погашення відповідачем суми основного боргу за договором 1230/1718-КП-32 від 26.09.2017, не вплинуло на правильність нарахування зазначених сум, як про це вказував відповідач у відзиві на позов, тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають частковому задоволенню.
В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем, у зв'язку зі сплатою судового збору, покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, код ЄДРПОУ 35944142) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 228456,07 грн., 3% річних у розмірі 42298,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 74328,28 грн., судовий збір у розмірі 5176,24 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720);
Відповідач - Комунальне підприємство "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, код ЄДРПОУ 35944142).
Повне рішення складено 30.06.2020.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/373/20