61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
02.07.2020 Справа № 905/753/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Покровськ, Донецька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмутський земельно-кадастровий центр», м. Бахмут, Донецька область
про стягнення коштів у розмірі 3700,00грн, 3% річних у сумі 125,29грн, інфляційних втрат у сумі 325,60грн, всього 4150,89грн
Представники учасників справи:
від позивача: Захаров О.С., адвокат за ордером ДН№047142 від 02.07.2020
від відповідача: представник не з'явився
Позивач, Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Покровськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмутський земельно-кадастровий центр», м. Бахмут, Донецька область, про стягнення коштів у розмірі 3700,00грн, 3% річних у сумі 125,29грн, інфляційних втрат у сумі 325,60грн, всього 4150,89грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачу на підставі рахунку від 25.07.2017 в якості оплати за послуги з розробки технічної документації на земельну ділянку були перераховані грошові кошти на загальну суму 3700,00грн. Проте відповідач своїх зобов'язань з надання послуг не виконав, однак сплачених в якості авансу грошових коштів позивачу не повернув. Нормативно позов обґрунтований ст.1212, ст.625 Цивільного кодексу України.
Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі, суд, виходячи з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про розгляд даної справи як малозначної в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для цілей цього Кодексу визначені як малозначні.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 18.05.2020; судове засідання призначене на 10.06.2020 з подальшим оголошенням перерви до 02.07.2020 з повідомленням сторін.
У судове засідання з'явився представник позивача; підтримав позовні вимоги. Відповідач у судові засідання 10.06.2020 та 02.07.2020 представника не направив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу відповідача, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; про причини неявки суд не повідомив; правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в даному судовому засіданні. Враховуючи ненадання відповідачем відзиву згідно зі ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
25.07.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівський земельно-кадастровий центр» (найменування відповідача до 11.10.2017) позивачу був виставлений рахунок за оплату технічної документації на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Бахмут, пров. Цегляний, 18, на суму 3700,00грн без ПДВ.
З пояснень позивача вбачається, що вказаний рахунок був виставлений у виконання укладеного між сторонами договору на розробку технічної документації на зазначену в рахунку земельну ділянку.
Позивач в свою чергу у виконання умов договору шляхом безготівкового переказу перерахував грошові кошти на загальну суму 3700,00грн на користь відповідача в якості попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями №3158 від 01.08.2015 на суму 2700,00грн та №3495 від 08.09.2017 на суму 1000,00грн.
У зв'язку з ненаданням відповідачем послуг з розробки технічної документації на земельну ділянку та відсутність потреби у позивача в наданні таких послуг, останній 05.09.2018 звернувся до відповідача з вимогою №01-24/734 про повернення грошових коштів у сумі 3700,00грн на рахунок позивача. Вказана вимога була отримана відповідачем 11.09.2018, про що свідчить відмітка про отримання на вимозі. Відповідач послуг не надав та грошові кошти не повернув. Протилежне відповідачем не доведено.
Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про стягнення коштів у розмірі 3700,00грн, 3% річних у сумі 125,29грн, інфляційних втрат у сумі 325,60грн. Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
За приписами ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з ч.1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з надання послуг шляхом укладення договору у спрощений спосіб в усній формі.
Як визначено в ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Як підтверджено матеріалами справи, на підставі рахунку №46 від 25.07.2017, позивачем шляхом безготівкового переказу були перераховані грошові кошти відповідачу в якості оплати за розробку технічної документації на земельну ділянку, що підтверджується платіжними дорученнями №3158 від 01.08.2015 на суму 2700,00грн та №3495 від 08.09.2017 на суму 1000,00грн, на загальну суму 3700,00грн. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
Судом встановлено, що вимога позивача №01-24/734 від 05.09.2018 про повернення грошових коштів у сумі 3700,00грн на його рахунок у зв'язку з ненаданням відповідачем послуг з розробки технічної документації на земельну ділянку та відсутність потреби у позивача в наданні таких послуг, була отримана відповідачем 11.09.2018 та залишена без задоволення.
Між тим відповідач послуг не надав та грошові кошти не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Акт звірення розрахунків сторін станом на 01.12.2017 свідчить про наявність кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 3700,00грн.
За вимогами ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування їй коди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого ст.1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Відтак з огляду на те, що відповідач послуг з розробки технічної документації на земельну ділянку з 2017 надано не було, а потреба позивача в наданні таких послуг є відсутньою, суд дійшов висновку, що правова підстава набуття відповідачем в якості авансу коштів у сумі 3700,00грн відпала, отже набуте відповідачем майно (грошові кошти) є такими, що збережені без достатньої правової підстави.
Вказані обставини зумовлюють висновок суду про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення на користь позивача грошових коштів у сумі 3700,00грн, отже позов в цій частині підлягає задоволенню.
Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 325,60грн за період вересень 2018 - серпень 2019 та 3% річних у сумі 125,29грн за період прострочення з 19.09.2018 по 04.11.2019, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже даною нормою передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання. На суму попередньої оплати нараховується окрема категорія процентів відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Разом з тим стягнення з відповідача суми авансу не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. За своєю суттю обов'язок щодо повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України, яким є обов'язок сплатити ціну договору або передати кошти за договором як предмет договору.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 125,29грн та інфляційних втрат у сумі 325,60грн не підлягають задоволенню як безпідставно заявлені.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Доказів понесення позивачем інших витрат у зв'язку з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, матеріали справи не містять. Заяви про подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України позивачем не подано, отже, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, відомості про які містяться в позовній заяві (попередній розрахунок судових витрат), з причини їх недоведеності матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Покровськ, Донецька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмутський земельно-кадастровий центр», м. Бахмут, Донецька область, про стягнення коштів у розмірі 3700,00грн, 3% річних у сумі 125,29грн, інфляційних втрат у сумі 325,60грн, всього 4150,89грн, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмутський земельно-кадастровий центр» (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, б.35, код ЄДРПОУ 31875107) на користь Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (85307, Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, б.2, код ЄДРПОУ 32001618) кошти у розмірі 3700,00грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 1873,67грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 02.07.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2020.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України продовжується на строк дії такого карантину.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя К.І. Аксьонова