61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
23.06.2020 Справа № 905/585/20
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Поліщук А.І., розглянувши у судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області,
до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства “Українська залізниця”,
про стягнення штрафу в розмірі 864'421,90грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення штрафу в розмірі 864'421,90грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позові посилається на те, що у жовтні 2019р. доставка вантажу на адресу Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” була здійснена відповідачем з простроченням термінів доставки вантажу, що передбачені ст.41 Статуту залізниць та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 864'421,90грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав розрахунок штрафу, залізничні накладні.
Ухвалою господарського суду від 02.04.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/585/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
04.05.2020р. до канцелярії суду від відповідача надійшли:
- відзив №2022/673 від 28.04.2020р., в якому останній не погоджується з розрахунком позивача суми штрафу за накладними №№36210094, 36210128, звертає увагу на відсутність у відповідача умислу та вини невиконання зобов'язань перед позивачем, а також просить зменшити штрафні санкції вказуючи на проведення антитерористичної операції та вчинення позивачем перешкод для повноцінної роботи залізничного транспорту, а саме невиконання позивачем норм користування вагонами, крім того вагони, що прибувають на адресу позивача не приймаються до вивантаження та простоюють на під'їзних коліях підприємства з невідомих причин.
- заява №2022/674 від 28.04.2020р. про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 10% від ціни позову, вказує, що практично вся залізнична мережа регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що ускладнило транспортне сполучення у межах Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”; тяжке фінансове становище; зазначає, що порушення взятого на себе зобов'язання мало місце через використання єдиної ділянки залізниці між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря, що має невелику пропускну здатність і обслуговує також інші підприємства, що призводить до незадовільної ситуації по своєчасній доставці вантажу через в свою чергу несвоєчасне забирання вантажів вантажоодержувачами; відсутність збитків для позивача у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу. У заяві також зазначено, що відповідач не заперечує той факт, що з його боку мали місце порушення термінів доставки вантажу позивачу, але ці порушення виникли з поважних та незалежних від перевізника причин.
- заява № 2022/675 від 28.04.2020р. про поновлення процесуальних строків на подання відзиву та прийняття його до розгляду.
15.05.2020р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь №01.02.04-5/65 від 11.05.2020р. на відзив на позовну заяву та на заяву про зменшення розміру штрафу, у якій заперечує проти обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву та заяві про зменшення розміру штрафу. Зокрема, позивач не погоджується з розрахунком штрафу відповідача за накладними №36210094 від 10.10.2019р. та № 36210128 від 10.10.2019р., просить суд прийняти до уваги, що також знаходиться в ідентичних умовах ведення господарської діяльності. За твердженнями представника товариства несвоєчасна доставка вантажу призводить до затримки виробничого процесу, впливає на виконання позивачем своїх господарських обов'язків перед іншими контрагентами, що призводить до сплати штрафних санкцій. Зазначив, що при укладанні договорів про організацію перевезень вантажів відповідач взяв на себе зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу, в той час як антитерористична операція на території Донецької області вже проводилась і отже обставини, на які посилається відповідач у відзиві, вже відбувалися. Зокрема позивач вказує на те, що відповідачем не надано будь-яких фактичних даних, з яких можливо було б установити, які саме причини слугували підставами для правомірного збільшення терміну доставки вантажів за відсутності вини перевізника. Крім того, позивач зазначає про відсутність у відповідача належного доказу наявності форс-мажорних обставин, а саме сертифікату Торгово-промислової палати України, тому просить у задоволенні заяви про зменшення розміру штрафу відмовити.
Ухвалою господарського суду від 01.06.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2020 року.
12.06.2020р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження правової допомоги.
Представники сторін у судове засідання 23.06.2020 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Статтями 42 та 43 ГПК України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Приймаючи до уваги що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, а також закінчення процесуальних строків, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України.
Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне:
Протягом жовтня 2019 року відповідач, Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” м.Лиман здійснив доставку вантажу, одержувачем якого є позивач - Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” м.Маріуполь Донецької області, що підтверджується наступними залізничними накладними:
35865690 35866011 35894476 35878313 35957653 35989714 36005031 36017929 36009686 36035483 36050342 36081487 36087203 36051829 36101194 36050631 36054286 36100717 36018539 36083830 36135994 36092278 36099091 36054112 36048155 36046456 36099133 36054419 36022515 36022507 36054963 35974443 36030179 36048064 36047876 36119519 36054120 36054153 36083046 36116010 36086825 36046209 36051886 36110989 35896166 36023265 36211142 36211100 36119501 36103562 36082345 36006393 36210110 36208288 36016186 35953702 35974807 35974823 36210102 36193589 35953900 36193332 36212843 36195568 35975051 35975077 36208320 36208338 36210128 36210094 36252328 36052744 36052785 36049344 36211241 36322972 36095669 36174068 36194967 36211258 36081453 36293959 36175883 36330066 36305837 36291854 36338507 36338515 36175891 36238772 36174167, що додані до матеріалів справи та вказані у розрахунку позовних вимог.
Подані до справи позивачем залізничні накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу, тощо.
На станціях відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.
Правильність внесених відомостей до залізничних накладних підтверджена підписом представника відправника та представника залізниці.
Разом з тим, позивач вказує на те, що вагони з вантажем були доставлені на адресу позивача із простроченням доставки, що стало підставою для нарахування штрафу відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України у розмірі 864'421,90грн.
Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:
Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до ст. 526 вказаного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Статтею 41 вказаного підзаконного нормативно-правового акту регламентовано, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до п.1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Згідно з п. 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).
Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
За приписами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (п.8 Правил).
Дослідивши наявні у матеріалах справи залізничні накладні, господарський суд встановив, що вантаж за відповідними перевізними документами доставлено одержувачу з порушенням строків, які визначені ст.41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Згідно із ст.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відтак, з огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 864'421,90грн, детальний розрахунок якого за кожною спірною накладною наявний в матеріалах справи.
Відповідач заперечив в частині нарахованої до стягнення суми штрафу за накладними №36210094 (вагон №65297616) та №36210128 (вагон №60505021), надавши суду свій контр-розрахунок, відповідно до якого прострочення терміну доставки вантажу за вказаними накладними складає 2 доби, а отже останній повинен сплатити одержувачу штраф у розмірі 10% провізної плати, а не 20% як вважає позивач.
Суд перевіривши контр-розрахунок відповідача, встановив, що застосований останнім тариф (провізна плата) за накладною №36210094 у сумі 41980,00грн не відповідає дійсності, оскільки відповідно до вказаної накладної провізна плата складає 41322,00грн.
Разом з цим, суд не погоджується з позицією позивача у розрахунку до позову відносно того, що фактичний термін доставки вантажу за накладними №36210094, №36210128 склав 13 діб, оскільки відповідно до розділу 56 накладних календарний штемпель станції відправлення вантажу 10.10.2019, початок обчислення терміну доставки починається 11.10.2019 відповідно до ст.41 Статуту, відповідно до розділу 51 накладних вантаж прибув на станцію призначення 23.10.2019р. З цього слідує, що фактичний термін доставки склав 12 діб. З урахуванням викладеного, строк доставки за накладними №36210094, №36210128 складає 10 діб (нормативний термін доставки 9 діб + 1 доба відповідно до п. 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажу), а отже прострочення доставки склало 2 доби.
Таким чином, за прострочення доставки вантажу за накладними №36210094, №36210128 повинен застосовуватися штраф у розмірі 10%, який за підрахунком суду за вказаними накладними складає загальний розмір 8' 330грн. 20коп.
Зокрема, суд відзначає, що згідно з Правилами видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. N644 про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів). Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції спільно з одержувачем.
З огляду на зміст контр-розрахунку відповідача у відзиві на позов, про прибуття вантажу вантажоотримувач був повідомлений 23.10.19р. о 22год, 55хвил.
Враховуючи викладене, за наслідками дослідження розрахунку позивача, обґрунтованою та належною до стягнення є сума штрафу у розмірі 856' 091,70грн., у зв'язку з чим сума штрафу у розмірі 8' 330грн. 20коп. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на ту обставину, що вагони, які прибувають на адресу позивача не приймаються останнім до вивантаження та простоюють на під'їзних коліях з невідомих причин, оскільки доводи щодо використання вагонів не стосуються предмету даного спору та не спростовують факт порушення строків доставки вантажу.
Суд також відзначає, що згідно з п.1.3. Правил обчислення термінів доставки вантажів якщо Укрзалізницею встановлюються тимчасові відхилення від шляхів прямування вантажів, за якими обчислюється провізна плата, то термін доставки вантажів, які пройшли за відхиленим напрямком, обчислюється, виходячи з відстані з урахуванням цього відхилення. Відхилення від визначених напрямів перевезення вантажів дозволяються першим керівником Укрзалізниці.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази санкціонованого відхилення від шляхів прямування вантажів, що спричиняє подовження строків доставки вантажу на території Донецької області. Також відповідачем не доведено, що за спірними накладними саме відправником або одержувачем було допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу, що у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу могло призвести до збільшення строку перевезення вантажу.
З урахуванням наведеного, заперечення на позовну заяву не спростовують вищевикладені висновки суду.
Як вже зазначалося, відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру штрафу до 10% від суми позову, яку відповідач вважає обґрунтованою, тобто до 86' 442,19грн.
В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на ускладнення транспортного сполучення у межах регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції, що також суттєво вплинуло на фінансове становище Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”. Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач долучив до заяви копію звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2019 рік. Крім того звертає увагу на ту обставину, що порушення взятого на себе зобов'язання мало місце через використання ділянки між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря, що має невелику пропускну здатність і є єдиним залізничним сполученням з м. Маріуполь. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що порушення термінів доставки вантажу мали місце з причин, незалежних від перевізника.
В свою чергу позивач заперечує проти зменшення штрафу, звертає увагу суду на відсутність належних доказів скрутного фінансового стану відповідача як юридичної особи, систематичність порушень строків доставки вантажу відповідачем та понесені у зв'язку з цим збитки, у підтвердження чого посилається на судову практику. Зокрема, позивач вказує на ту обставину, що перевезення вантажу за спірними правовідносинами здійснювалося виключно на підконтрольній українській владі території, про наявність викладених у клопотанні обставин відповідачу було відомо під час укладання в тому числі договору про організацію перевезень вантажів.
В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню належним чином та у встановлений строк. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання), що тягне за собою настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.09.2019р. у справі №910/16925/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
Суд зауважує, що в процесі реалізації договору перевезення вантажовідправник та перевізник як господарюючі суб'єкти несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, намагалася виконати зобов'язання у строк та що порушення були зумовлені винятковими обставинами, а також не завдали значних збитків контрагенту.
Підприємництвом, за положеннями ст.42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже сторони, здійснюючи господарську діяльність, могли передбачити пов'язані із цим ризики.
Вирішуючи питання про зменшення нарахованого відповідачу штрафу, суди враховує наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться за адресою: 84404, Донецька обл., м.Лиман, вул.Привокзальна, 22.
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014р. введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Кабінетом Міністрів України 02.12.2015р. прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", з урахуванням додатків до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014р., до зазначених населених пунктів належать також м.Лиман, де проводить свою господарську діяльність Регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця";
З наявної в матеріалах справи схеми Донецької залізниці вбачається, що частина залізничної мережі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств.
За підсумками роботи у 2019 році регіональна філія "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" отримала збиток у сумі 832' 405тис. грн (код рядка 2355), прибуток відсутній (код рядка 2350), що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2019р.
Однак суд вважає, що вказані обставини не є підставою для зменшення судом розміру штрафу на 90%, оскільки відповідачем у цій справі є Акціонерне товариство “Українська залізниця”, місцезнаходженням якого є м. Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” АТ “Українська залізниця”. Регіональна філія відповідача "Донецька залізниця" не є юридичною особою, а отже зазначена збитковість діяльності філії АТ “Українська залізниця” не відображає загальний фінансовий результат відповідача в цілому.
До того ж, не вся залізнична мережа регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, провізна плата та термін доставки визначались виходячи з фактично визначеної відстані, перевезення спірного вантажу здійснювалося виключно на підконтрольній українській владі території.
Розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має. Крім того, положення статті 116 Статуту залізниць України не пов'язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у вантажоотримувача у зв'язку з несвоєчасним отриманням вантажу, чи з наявністю вини залізниці.
При цьому, суд зауважує, що у будь-якому випадку у вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафу мають бути враховані майнові інтереси обох сторін.
Суд також приймає до уваги, що позивач також здійснює свою господарську діяльність у м.Маріуполі в безпосередній близькості від лінії зіткнення, що, в свою чергу, негативно позначається також і на його господарській діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що несвоєчасна доставка вантажу з боку відповідача має системний характер, про що свідчить понад 90 залізничних накладних.
З огляду на те, що проведення антитерористичної операції в Україні є загальновідомим фактом, прийнявши до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, з метою забезпечення розумного балансу інтересів обох сторін та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на 20%, а саме до суми 684' 873,36грн. та, відповідно, часткове задоволення клопотання відповідача.
Суд дійшов висновку, що присудження до стягнення штрафу у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами сторін, способом стимулювання відповідача до належного виконання зобов'язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.
Судом відхиляються доводи позивача про те, що єдиним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати України, оскільки в даному конкретному випадку не йде мова про форс-мажорні обставини та звільнення відповідача від виконання зобов'язання.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат, які за змістом позову крім судового збору складаються також з витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких за попереднім (орієнтовним) розрахунком складає 16'899грн. 21коп.
У клопотанні № 01.02.04.-5/65 від 05.06.2020р. позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 13'373грн. 71коп., надав документи у підтвердження цих витрат.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду було надано: копію Договору №180329/АЗСТ про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29 березня 2018 року, додаткові угоди № 34 від 01.10.2019р., №109 від 18.03.2020р. до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 21.05.2020 року, розрахунок розміру винагороди від 21.05.2020, рахунок на оплату від 21.05.2020 року № 325, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3495 від 14.07.2010р., довіреність №09-18/7940 від 27.12.2019р.
Між адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (далі - Адвокатське об'єднання) та Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” м.Маріуполь (далі - Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №180329/АЗСТ від 29.03.2018р. (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно п.1.2 Договору зміст, умови та строки виконання завдань узгоджуються сторонами шляхом укладення додаткових угод.
Адвокатам, що є учасниками Адвокатського об'єднання надаються в тому числі наступні повноваження: діяти від імені та в інтересах Клієнта з усіма правами, наданими чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, іншій особі, яка бере участь у судовому процесі (п.2.1.1. Договору).
Додатковою угодою №109 від 18.03.2020 до Договору визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об'єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області штрафу в розмірі 864'421,90грн в межах справи №905/585/20, зокрема у п. 2 визначена вартість за годину кожної послуги за переліком.
За умовами п. 3.1. Додаткової угоди №109 від 18.03.2020р. до Договору оплата послуг здійснюється протягом сорока п'яти календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання.
21.03.2020 між Адвокатським об'єднанням “Всеукраїнська адвокатська допомога” та Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” був складений Акт №1 приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою №109 від 18.03.2020 до Договору, у якому сторони підтвердили, що Адвокатське об'єднання надало, а Клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до Додаткової угоди №109 від 18.03.2020 до Договору та згідно з розрахунком розміру винагороди, який додається. Крім того сторони дійшли згоди, що підписанням вказаного акту останні підтверджують факт надання послуг, вартість послуг Адвокатського об'єднання за цим актом складає 13' 373грн.71коп.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, до Акту №1 приймання-передачі наданих послуг доданий розрахунок розміру винагороди від 21.05.2020р. з відображенням витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, відповідно до якого в межах даної справи наданий наступний перелік послуг (правової допомоги): усна консультація клієнта, узгодження правової позиції (1 год.) 525,50грн., збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) (2 години) - 1051,00грн; перевірка та підготовка документів (2 години) - 1051,00грн; складання позовної заяви (2 години) - 1051,00грн; складання та подання відповіді на відзив на позов (2 години) - 1051,00грн; гонорар за складність справи (1% від ціни позову) - 8' 644,21грн.
Відповідач не надав заперечень на заяву позивача про відшкодування втрат позивача на правничу допомогу.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Таким чином, у спірних правовідносинах обов'язковому дослідженню підлягає встановлення обставин щодо реального надання правничої допомоги клієнту.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Матеріалами справи підтверджується, що позов складаний за підписом адвоката Костікової О.О., яка відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України є учасником Адвокатського об'єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога", всі додані до позову матеріали посвідчені вказаним адвокатом. Матеріалами справи також підтверджується, що відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру штрафу теж підготовлено за підписом вказаного адвоката.
На підтвердження повноважень представника позивача Костікової О.О. додано копію довіреності №09-18/7940 від 27.12.2019 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3495 від 14.07.2010р.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг була узгоджена ним з позивачем, виконання умов договору про надання правової допомоги підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 21.05.2020 та матеріалами справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4' 729грн. 50коп., оскільки вказаний розмір понесених позивачем витрат документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Зокрема, до переліку послуг (правової допомоги), вартість яких просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, входить гонорар за складність справи (1% від ціни позову) - 8' 644,21грн.
Відносно гонорару за складність справи суд зазначає, що у пункті 269 рішення Європейський суд з прав людини від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, на думку суду ця справа не відноситься до категорії значної складності. Доказів на підтвердження значної зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано. Враховуючи фактично проведену адвокатом роботу, заявлена позивачем сума гонорару є неспівмірною зі складністю справи по відношенню до обсягу виконаних робіт і часу їх виконання, з огляду на що суд приходить до висновку, що належним до стягнення розмір гонорару за складність справи складає 4' 322,11грн.
Відтак, за висновками суду документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат є загальний розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 9' 051,61грн., в іншій частині суд відмовляє позивачу у відшкодуванні втрат на правничу допомогу.
Щодо розподілу судових витрат судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 ст.126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги у розмірі 8' 330грн. 20коп. є необґрунтованими, то і витрати зі сплати судового збору та витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 9' 051,61грн покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених вимог (856' 091,70грн).
Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області, до Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення штрафу в розмірі 864'421,90грн - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” (84400, Донецька обл., м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158) штраф у розмірі 684' 873грн. 36коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 12' 841грн. 38коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 8' 964грн. 38коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцевих положень цього кодексу, що внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 23.06.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2020р.
Суддя Ю.В. Макарова