Справа № 640/5503/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
02 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів Беспалова О. О., Мєзєнцева Є. І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року
у справі №640/5503/19 (розглянуто у порядку спрощеному позовному провадженні)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
У квітні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач), з позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач), в якому просив суд:
- визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
- зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що йому 16.05.2017 року встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби на території Республіки Афганістан, де велись бойові дії у 1986 році.
Зазначає, що у 2017 році він звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отримання інвалідності ІІ групи відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Натомість, засіданням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення №49 від 25.05.2018 року, п. 13 якого відмовлено позивачу у призначені одноразової грошової допомоги. Підставою для прийняття такого рішення було те, що позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги, особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці, після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби..
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не проведено належного аналізу того, що сплив трьохмісячного строку після звільнення зі служби не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки статтею 164 Закону №2011-ХІІ передбачено виключний перелік підстав, за яких призначення і виплата такої допомоги не здійснюється, проте такі обставини по відношенню до позивача встановлені не були.
Представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , 1966 р.н., проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 15.10.1984 року по 04.02.1987 року проходив строкову військову службу в Збройних Силах, в тому числі в період бойових дій, а саме, в Демократичній Республіці Афганістан з 06.02.1985 року по 03.02.1987 року.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Міністерства оборони України №1165 від 11.04.2017 року поранення (контузія) та захворювання рядового у відставці ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №782516 від 23.05.2017 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, яка встановлена довічно.
Житомирським обласним військовим комісаріатом 12.04.2018 року направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок з усіма належними документами стосовно призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.05.2018 року №49 (пункт 13) позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що інвалідність позивачу встановлено понад три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені та виплаті йому одноразової грошової допомоги, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності порушеним, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проходив військову строкову службу, ІІ групу інвалідності йому встановлено 16.05.2017року, тобто після набрання чинності Законом №1774-VIII з 01.01.2017р., яким положення пункту 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ викладено у іншій редакції, відповідно до якої не передбачалось можливості отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців” одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Відповідно до частини 9 ст. 163 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом абзацом 3 пункту 3 Порядок № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, законодавством України з питань призначення, виплати, перерахунку чи доплати, одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та звільненим з військової служби особам встановлено, що день встановлення групи інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової допомоги, тому застосовуванню підлягає порядок, який діяв на дату встановлення первинної відповідної групи інвалідності, в тому числі при визначенні розміру одноразової грошової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, що право на отримання грошової допомоги у позивача могло виникнути з моменту встановлення ІІ групи інвалідності - з 16.05.2017 року, згідно з Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 782516.
Так, станом на 16.05.2017 року редакція п. 4, 6 ст. 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачала, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
- встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Пункт 13 Порядку № 975 передбачає, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є розуміння видів військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 року (далі - Закон №1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Проте, з 01.01.2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Колегія суддів зазначає, що при застосуванні норми права, яка допускає неоднозначне розуміння, необхідно враховуючи її текстуальне значення (букву закону), обов'язково з'ясовувати дійсну легітимну мету законодавця, яка встановлюється, зокрема, через аналіз пояснювальної записки до проекту закону та інформації про його обговорення під час прийняття в парламенті (стенограми пленарних засідань Верховної Ради України, виступ доповідача по цьому проекту під час його розгляду у першому читанні, висновків профільних комітетів та структурних підрозділів апарату парламенту, що здійснювали експертно-юридичний аналіз проекту закону тощо), а також дослідження генезису розвитку відповідних законодавчих змін, дійсної суті проблеми, що підлягає вирішенню на рівні прийняття закону.
Таким чином, Законом № 1774-VIII звужене коло осіб, які мають право на безстрокове отримання одноразової допомоги у зв'язку із пораненням (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, шляхом встановлення окремого порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги для військовослужбовців строкової військової служби.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується позивачем, що останній проходив військову строкову службу.
Колегія суддів дійшла до висновку, що позивач не має право на отримання одноразової грошової допомоги з набуттям чинності Законом №1774-VIII (з 01.01.2017 року), так як датою встановлення ІІ групи інвалідності є 16.05.2017 року.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 13 травня 2020 року по справ № 2040/6291/18, від 31 січня 2019 року по справі № 820/4526/18, від 20 листопада 2018року по справі №820/1670/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції застосовував п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній після 01.01.2017 р, оскільки остання суперечить ч. 3 ст. 22 Конституції України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
Конституційний Суд України у рішенні від 07.11.2018 № 9-р/2018 зазначив, що право громадян на соціальний захист є комплексним, його зміст визначають як Конституція, так і закони України. Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України складовими права громадян на соціальний захист є право на забезпечення їх у разі: повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; втрати годувальника; безробіття з незалежних від них обставин; старості; в інших випадках, передбачених законом. Конституційний Суд України вважає, що складові конституційного права громадян на соціальний захист, зазначені у пунктах 1-4 цього абзацу, не можуть бути скасовані законом.
Не може бути скасоване законом також право на пенсійне забезпечення, яке, як зазначив Конституційний Суд України, «є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення» (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005).
Водночас інші складові права на соціальний захист, не конкретизовані в частині першій статті 46 Основного Закону України або в інших його статтях, визначає Верховна Рада України шляхом ухвалення законів, тому вона може змінити, скасувати або поновити їх при формуванні соціальної політики держави за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень з боку дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби на території Республіки Афганістан, де велись бойові дії у 1986 році.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній після 01.01.2017 р, не визнано неконституційним, а отже, підлягає до застосуванню.
Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г. В. Земляна
Судді: О. О. Беспалов
Є. І. Мєзєнцев