Справа № 640/25644/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
02 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: Акціонерне товариство «Універсал Банк» про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та нечинною постанову про стягнення виконавчого збору від 10.12.2018 року ВП №50607245.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, та відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України дана позовна заява підлягає поверненню.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність встановлених ст. 123 КАС України підстав для повернення позовної заяви, оскільки суд визнаючи причини пропуску строку неповажними, мав би залишити позовну заяву без руху та надати позивачу можливість вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з вернувся з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: Акціонерне товариство «Універсал Банк» про визнання протиправною та нечинною постанову про стягнення виконавчого збору від 10.12.2018 року ВП №50607245.
При цьому, у позовні заяві позивачем наведено обґрунтування щодо дотримання строків звернення до суду встановлених п.1 ч.1 ст.287 КАС України, з оглядну на те, що відповідач вчиняє триваюче правопорушення.
Розглянувши вказане клопотання, суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність зазначених позивачем підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, оскільки під триваючим правопорушенням розуміється проступок, пов'язаний із тривалим невиконанням обов'язків за невиконання якого передбачена нормами КУпАП адміністративна відповідальність. В той же час, виявити триваюче правопорушення може тільки компетентний орган, шляхом проведення контролюючих перевірок. Отже, з вищевказаного вбачається, що триваючим правопорушенням є виявлений органом державної влади проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом.
Натомість відносини позивача і відповідача не носять триваючого характеру, оскільки стверджуване позивачем порушення полягає у визнанні протиправною та нечинною постанову про стягнення виконавчого збору від 10.12.2018 року ВП №50607245, однак як вбачається із тексту позовної заяви, а також відповідно до документів, що містяться в матеріалах позовної заяви, позивач знав про порушення своїх прав, свобод та інтересів вже у 2018 року.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач мав можливість вжити своєчасних заходів щодо захисту свого порушеного права в межах встановленого КАС України строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин.
Інших підстав, які б свідчили про існування об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду з даним позовом та могли бути визнані судом поважними, заявник не зазначив.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для проведення позовної заяви відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, оскільки в даному конкретному випадку, судом було проігноровано частину 1 ст.123 КАС України, в якій вказано, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Таким чином, судом першої інстанції не було виконано прямого обов'язку регламентованого процесуальним законодавством, а саме не було залишено позовну заяву без руху.
При цьому, повернення позовної заяви без надання відповідного строку на усунення недоліків (подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або зазначення інших підстав для поновлення строку) позбавляє позивача права на доступ до правосуддя, та не відповідає приписам чинного законодавства.
Колегія суддів наголошує, що скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року про повернення позовної заяви не вирішує питання відкриття провадження у справі, а лише повертає справу на стадію вирішення питання про залишення позову без руху.
Колегія суддів зазначає про помилковий висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, без залишення її без руху, тому ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року є передчасною та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з відповідної стадії вирішення питання дотримання строків звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: Акціонерне товариство «Універсал Банк» про визнання протиправною та скасування постанови дії направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 02.07.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна