Справа № 826/9817/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
30 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи - Міністерство культури України, товариство з обмеженою відповідальністю «Мангуст ЛТД» про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просила скасувати рішення відповідача про видачу сертифіката серії ІУ №163181170342 від 27.04.2018, яким засвідчена відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджена його готовність до експлуатації; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення про видачу сертифіката серії ІУ №163181170342 від 27.04.2018 без належного з'ясування питання достовірності відомостей у поданих третьою особою документах, відповідності об'єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суть даного спору не стосується визначення меж приватної власності третьої особи та спільної сумісної власності мешканців будинку, зокрема, позивача, оскільки жодного спору про право між позивачем та третьою особою на реконструйовані приміщення немає, натомість в рамках даної справи підлягає встановленню виключно протиправна бездіяльність відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення без належного з'ясування питання достовірності відомостей у поданих документах і з порушенням передбаченої законодавством процедури.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, позаяк позовні вимоги обґрунтовані, серед іншого, порушенням її прав, як співвласника спільної суміжної власності на прибудинкову ділянку будинку та допоміжні приміщення по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.
ТОВ «Мангуст ЛТД» також подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що позивач оскаржує рішення відповідача, яке фактично стосується права власності третьої особи на реконструйований об'єкт тайна, саме з підстав незгоди з фактом набуття відповідного права третьою особою на реконструкцію такого майна, а сам спір стосується правомірності проведеної реконструкції.
Міністерство культури України відзив на апеляційну скаргу не подавало. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що використання пам'ятки місцевого значення повинно здійснюватись відповідно до режимів використання у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень, а також забезпечує її збереження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 25.04.2018 (а.с.41 т.2) Державною архітектурно будівельною інспекцією 27.04.2018 видано сертифікат серії ІУ №163181170342 (а.с.45 т.2), яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - «Завершення робіт з реконструкції, пов'язаних з реабілітаційними роботами в будівлі літ. «Б-3» та в нежитлових приміщеннях: підвалу №№17-1:17-3, IV, VI; першого поверху №1, 1а, 4, 5, 6; другого поверху №1, 2, 2а, 2б, 2в, 2г, 2д, 3 літ.»А-6»; першого поверху №1 літ. «В-2» по АДРЕСА_2 та в приміщеннях першого поверху №№17, 18, 18а, 23, 23а, 23б, 24, 26, 26а, 26б, 26в, 26г, 26д літ. «А-5» по АДРЕСА_1 під об'єкт громадського харчування».
Вважаючи, що вказаний сертифікат був виданий без належної перевірки об'єкта будівництва та поданих документів і з порушенням порядку засвідчення відповідності об'єкта будівництва проектній документації із врахуванням вимог будівельних норм, стандартів і правил, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку про підсудність даного позову судам цивільної юрисдикції, оскільки зазначені у сертифікаті об'єкти належать на праві власності третій особі, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а вимоги позивача обґрунтовані порушенням її прав, як співвласника спільної сумісної власності (допоміжні приміщення та прибудинкова територія), оскільки згода на реконструкцію співвласниками не надавалась, а суть спору полягає у визначені меж приватної власності третьої особи та спільної сумісної власності мешканців будинку, зокрема, позивача, у той час як дії відповідача є вторинними при вирішенні такого спору.
За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Так, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною 2 ст.331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Так, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що третьою особою здійснювались будівельні роботи у приміщеннях багатоквартирного будинку, які належать на праві спільної власності всім власникам квартир та нежитлових приміщень у цьому будинку.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку третьою особою здійснювались будівельні роботи щодо реконструкції, пов'язані з реабілітаційними роботами в нежитлових приміщеннях, які належать їй на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями таких договорів, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актів прийому-передачі (а.с.46-62 т.2) та з матеріалів справи не вбачається, що такі роботи призвели до зміни загальної площі вказаних нежитлових приміщень, або під час будівельних робіт були використані допоміжні приміщення чи прибудинкова територія по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , які відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України є спільним майном співвласників - власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Так, відповідно до п.41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2015 №1127, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає, в тому числі документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Разом з тим, в рамках даної справи не розглядається питання щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна та позивачем не заперечується права ТОВ «Мангуст ЛТД» на нерухоме майно в будинках АДРЕСА_1, що належить йому на праві приватної власності.
Натомість позивач ставить питання виключно щодо відповідності проведеної третьою особою реконструкції об'єкта будівельним нормам, стандартам і правилам, а також стосовно здійснення відповідачем належного контролю за цим під час прийняття рішення про видачу сертифіката серії ІУ №163181170342 від 27.04.2018.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
У справі, яка розглядається, відповідачем є суб'єкт владних повноважень - ДАБІ України та спір виник щодо належного здійснення відповідачем своїх владних управлінських функцій щодо контролю дотримання вимог містобудівного законодавства під час прийняття спірного рішення.
У спірних правовідносинах стосовно прийняття рішення про видачу сертифіката серії ІУ №163181170342 від 27.04.2018, яким засвідчена відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджена його готовність до експлуатації відповідач реалізує свої повноваження як суб'єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин.
Захист прав позивача в обраний нею спосіб віднесено до компетенції адміністративного суду, оскільки, фактично суть позовних вимог зводиться до оскарження рішення суб'єкта владних повноважень під час здійснення ним владних управлінських функцій стосовно розгляду питання щодо відповідності закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації.
Отже, з огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин колегія суддів вважає, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 11.09.2019 у справі №815/4789/16 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Міськради про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки в рамках вказаної справи до загальної площі реконструйованих об'єктів було включено нежитлові приміщення, які є комунальною власністю та належали територіальній громаді м.Одеса, внаслідок чого площа реконструйованого приміщення збільшилась з 41,6 кв.м. до 69,9 кв. м., тобто до загальної площі реконструйованої квартири АДРЕСА_3 незаконно включено нежитлове приміщення першого поверху площею 28,3 кв. м., яке належить територіальній громаді міста Одеси .
Натомість в рамках даної справи відсутній спір про право, а предметом спору є виключно перевірка законності дій суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання його владних управлінських функцій, а судовий розгляд цього спору позивачем ініційовано з метою захисту своїх прав у сфері публічно-правових відносин, а не у зв'язку з потребою захисту своїх майнових чи інших приватних прав у відносинах з третіми особами чи з відповідачем.
При цьому, питання щодо підсудності даної справи вже досліджувалось судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Мангуст ЛТД» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року про відкриття провадження у справі. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року - без змін.
В мотивувальній частині цієї постанови зазначено, що позовні вимоги у цій справі ОСОБА_1 заявлені до ДАБІ України, яка є суб'єктом владних повноважень, предметом спору є рішення ДАБІ про видачу сертифікату щодо готовності об'єкта будівництва до експлуатації та її бездіяльність щодо не з'ясування достовірності відомостей у поданих ТОВ «Мангуст ЛТД» документах, відповідності об'єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил при прийнятті вказаного рішення. Підставою для звернення позивача до суду з цим позовом стала необхідність перевірки, чи діяла ДАБІ прийнятті оскаржуваного рішення та допущенні бездіяльності на підставі, у спосіб та в межах наданих їй повноважень. При цьому, у відповідності до підстав цього позову, перевірці судом підлягає виключно питання щодо дотримання відповідачем процедури вирішення питання щодо прийняття об'єкта до експлуатації шляхом видачі відповідного сертифікату. Таким чином, цей спір підлягає вирішенню саме в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування рішення.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року про закриття провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року про закриття провадження у справі скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2020 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма