Справа № 759/10555/19 Суддя (судді) першої інстанції: Марко Я.Р.
01 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Черпіцької Л.Т.
суддів:Епель О.В., Чаку Є.В.,
за участю секретаря:Закревської І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспектора роти 3 БПП у Хмельницькій області Заворітнього Дениса Руслановича на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 02 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти 3 БПП у Хмельницькій області Заворітнього Дениса Руслановича про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати незаконною та скасувати постанову Інспектора роти 3 БПП у Хмельницькій області Заворітнього Дениса Руслановича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 31.05.2019, серії ДПР18 № 661070 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 121, частиною 6 статті 121 КУпАП.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 02 березня 2020 року позов задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПР18 № 661070 від 31.05.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 121, частиною 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрито справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено порушення позивачем правил дорожнього руху України, не надано жодного доказу на підставі якого встановлено наявність події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , а також матеріалів, що потягли за собою притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 121, частиною 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення не надано. Крім того, інспектор зазначає суперечливі дані щодо події, яка мала місце 31.05.2019.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову було прийнято з неповним з'ясуванням обставин в адміністративній справі, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції не враховано, що автомобіль «Ford Transit» за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів та підлягає проходженню обов'язкового технічного огляду.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, враховуючи ст. 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ст. 11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 2 ч. 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короно вірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року N 530-IX, керуючись постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 р. N 211, враховуючи рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р., рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 березня 2020 р. та рекомендації Ради суддів України від 16 березня 2020 р. N 9рс-186/20 про запровадження особливого режиму роботи судів на період проведення карантинних заходів, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до оскаржуваної постанови серії ДПР18 № 661070 від 31.05.2019 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Transit» р.н. НОМЕР_1 , в якому задній номерний знак розташований не у встановленому місці, чим порушив вимоги п. 2.9.в. ПДР України та транспортний засіб ОСОБА_1 підлягає обов'язковому технічному огляду, однак ОСОБА_1 вчасно його не пройшов, чим порушив п. п. 31.3.б. ПДР України.
При цьому, відповідач у відзиві зазначає, що події фіксовані протоколом ДПР18 № 661070 мали місце 12.06.2019, однак з долученого до матеріалів справи протоколу вбачається, що датою вчинення адміністративного правопорушення інспектором зазначено 31.05.2019.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8372527, у розділі 8 зазначено, що ТЗ не підлягає обов'язковому технічному контролю (ОТК).
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , вбачається, що автомобіль «Ford Transit» р.н. НОМЕР_1 визначений типом транспортного засобу - «фургон маловантажний -В», авто масою 2650.
В матеріалах адміністративної справи відсутні беззаперечні докази на підтвердження того, що позивач порушив правила дорожнього руху України, та на підставі яких встановлено наявність події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
В той же час, колегія суддів зауважує, що відповідач до апеляційної скарги додав відеозапис з нагрудної камери інспектора, за результатами перегляду якого також неможливо встановити факт порушення позивачем правил дорожнього руху, оскільки в ньому відображено лише факт розмови поліцейського з позивачем, за яким неможливо встановити факт порушення останнім Правил дорожнього руху та причину зупинки транспортного засобу.
Інших доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.
Додатково колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що, в силу вимог частин 3-5 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З аналізу цієї правової норми слідує висновок, що своє право на подання доказів відповідач реалізував під час розгляду справи у суді першої інстанції; до апеляційного суду нові докази можуть подаватися у виключних випадках, якщо буде доведено неможливість їх подання до суду першої інстанції.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 21 червня 2018 року у справі N 826/4504/17.
Так, відповідно до статті 35 Закону України "Про дорожній рух" обов'язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.
Відповідно до пп. 15 пункту 2 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.
Згідно зі статтею 29 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (чинний на момент виникнення спірних відносин) автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Для віднесення автомобіля до об'єкта обов'язкового технічного огляду слід використовувати термінологію, що наведена у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ від 18 лютого 1997 року № 176.
Пунктом 1 цих Правил визначено порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.
За змістом пункту 7 Правил дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються:
-транспортними засобами спеціального призначення;
-транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації;
-службовими легковими автомобілями;
-транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.
Зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини, колегія суддів акцентує увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вбачає наявність підстав погодитись з наданою судом першої інстанції юридичною оцінкою наявним у справі доказам та доводам учасників справи.
Зважаючи на викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Інспектора роти 3 БПП у Хмельницькій області Заворітнього Дениса Руслановича залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м.Києва від 02 березня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 01 липня 2020 року.
Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька
Судді:О.В. Епель
Є.В. Чаку