Постанова від 02.07.2020 по справі 826/71/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/71/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження, суддя Чудак О.М.) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій, податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просив визнати протиправними та скасувати:

- вимогу про сплату боргу №Ф-69 від 18.10.2017 на суму 39 397, 50 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій №00017144204 від 18.10.2017 на суму 12727, 93 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій №00017184204 від 18.10.2017 на суму 170 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00017384204 від 18.10.2017 на суму 16207, 50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00017254204 від 18.10.2017 у розмірі 193064, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00017074204 від 18.10.2017 у сумі 63353,03 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00017124204 від 18.10.2017 у сумі 510 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00017084204 від 18.10.2017 у сумі 5279,41 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00017404204 від 18.10.2017 на суму 170 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року (з урахуванням виплавлених описок ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року) адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00017084204 від 18.10.2017. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00017074204 від 18.10.2017. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00017384204 від 18.10.2017. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00017254204 від 18.10.2017. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00017144204 від 18.10.2017 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 7763,65 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №Ф-69 від 18.10.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1319,69 грн. (одна тисяча триста дев'ятнадцять гривень шістдесят дев'ять копійок).

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2020 в частині задоволення позову та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві в обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 18.10.2017 №00017074204 вказує, що перевіркою встановлено, що позивачем у 2016 році не задекларовано дохід на загальну суму 66 120,00 грн. без ПДВ (79344,00 грн. з ПДВ) що надійшов на рахунок підприємця 26.10.2016 у вигляді повернення помилково перерахованих коштів згідно платіжного доручення №60 від 18.10.2016 - платник ТОВ «Васищевський завод рослинних олій», так як підприємцем не доведено, що ним дійсно ці кошти були помилково перераховані зазначеному підприємству, а саме: відсутній лист до керівника підприємства з проханням повернути помилково перераховані кошти, платіжне доручення на зазначену суму, акт звірки тощо. Позивачем не підтверджено належність отриманих ним коштів у сумі 79 344, 00грн. (66 120,00 грн. без ПДВ) до помилково перерахованих коштів, а тому зазначена сума вважається доходом та підлягає оподаткуванню.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не було надано до суду свій розрахунок визначення обсягу понесених ним витрат на загальну суму 3 479 150, 00 грн. без ПДВ, судом не зроблено порівняння видатків підприємця з даними ГУ ДФС у м. Києві, та за якими визначено фактичний обсяг понесених витрат у загальній сумі 3 263 701.01 грн. без ПДВ. Різниця між сумою витрат, що зазначена у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік та сумою витрат встановленою перевіркою складає 215 448, 99 грн. без ПДВ. Не відомо, яким чином суд міг встановити, що включено до складу витрат підприємця, а що ні, він власноручно зменшив суму витрат на 2 098 764,58 грн., з яких саме видатків складається ця сума невідомо.

Щодо обґрунтування правомірності винесення рішення про застосування штрафних санкцій від 18.10.2017 №00017144204 та винесення вимоги про сплату боргу від 18.10.2017 №Ф-69 апелянт вказує, що перевіркою порушень щодо відображення у звітності сум, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок, а також сплати єдиного соціального внеску встановлено, що підприємець здійснював нарахування ЄСВ не на щомісячні суми чистого доходу (тобто в місяцях в яких цей доход отримувався), а на загальну річну суму отриманого чистого доходу. Підприємцем не було самостійно донараховано ЄСВ на збільшену попередньою документальною перевіркою суму доходу у розмірі 56000,00 грн. Також, раніше зазначалося, що сума чистого оподатковуваного доходу у 2016р., що була визначена за результатами перевірки становить 303 676,99 грн. На підставі п.1 ст.4, п.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та у зв'язку з встановлених за результатами перевірки розбіжностей у сумі чистого доходу за період з 01.01.2011 по 31.12.2016 на який нараховується єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування СПД - фізичній особі ОСОБА_1 було донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 39397,50 грн. (2011р.- 354,30 грн., 2012р. - 19431,96 грн., 2016р. - 19611,24 грн.). Таким чином штрафні санкції склали: 2011р. ( 354,30 грн. х 5% х 6 період) - 106,29 грн.; 2012р. (19431,96 грн. х 5% х 5 період) - 4857,99 грн.; 2016р. (19611,24 грн. х 10% х 1 період)- 1961,12 грн. Застосовується штрафна санкція у сумі 6925,40 грн. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що податкова вимога №Ф69 від 18.10.2017 скасована повністю, а рішення про застосування штрафних санкцій №00017144204 від 18.10.2017 - частково, а саме: сума штрафних санкцій зменшується на 7 763,65 грн., тобто зменшується на суму помилки 5 802,53 грн. (у рішенні зазначено загальну суму 12 727,93 грн., що більше за розраховану на 5 802,53 грн.) та на суму 1 961,12 грн. (штрафні санкції за донараховану суму ЄСВ у 2016 році). Таким чином суд сам підтверджує правомірність нарахованої суми ЄСВ у розмірі 19 786, 26 грн. за 2011- 2012 роки та застосування штрафних санкцій на донараховану суму ЄСВ у розмірі 4 964,28 грн., але чомусь скасовує вимогу щодо донарахованої суми ЄСВ №Ф-69 від 18.10.2017 повністю, а не частково та залишає тільки штрафні санкції нараховані на суми ЄСВ за період 2011-2012 роки, але якщо скасовується вимога щодо донарахованих сум ЄСВ за період з 2011-2016 роки то автоматично скасовуються штрафні санкції.

28.05.2020 до суду апеляційної інстанції від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року - без змін.

У відзиві позивач щодо висновків відповідача про визначення загального доходу вказує, що вказана відповідачем інформація про те, що в дохід за 2016 рік не включено повернення передплати від постачальника в сумі 66 120,00 грн. є такою, яка суперечить нормі закону, а саме повернення передплати від постачальника не підпадає під визначення виручка (ст. 177 п. 177.2 ПКУ), а відповідно і не була відображена в доході за 2016 рік.

Також, щодо висновків відповідача про завищення витрат позивач зазначає, що вказана відповідачем інформація, що включення у витрати сум по закупівлі товару, відвантаженого покупцю та не сплаченого є не вірна, тому що протягом перевірки ОСОБА_1 була надана детальна інформація по статтях сформованих витрат, яка підтверджує не віднесення вказаних у акті перевірки сум до витрат 2016 року.

Крім того позивач вказує, що відповідачем була викладена не вірна інформація в акті перевірки про те, що сплата за програму Медок не може бути витратами підприємця, у зв'язку з відсутністю офісного приміщення. Крім того, відповідачем не вірно визначено щодо сплачених коштів ПП «Зернотогровий дім «Павлівський» за товар (відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не включено до складу витрат 175 770, 00 грн. у зв'язку із відсутністю інформації про відвантаження цього товару), однак, сума 175 770, 00 грн. не була включена до складу витрат 2016 року, так як товар не було реалізовано. Відповідно донарахування військового збору на дохід, який неправомірно нарахований є таким, який не має місце бути.

Позивач зазначає, що податковий кредит сформований згідно ст. 198 ПК України на підставі податкових накладних, які були виписані згідно первинних документів, на здійснені події. Крім того станом на 31.12.2016 у позивача є залишки товару, зберігання яких було підтверджено всіма необхідними документами та надані інспектору. Висновки інспектора про продаж цього товару не відповідають дійсності не обґрунтовані та не підтверджені. Також, позивач повністю заперечує проти донарахування ЄСВ, які було донараховано відповідачем після донарахування доходу ОСОБА_1 .

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з 08.09.2017 по 21.09.2017 державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП Баранова О.О. щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за період з 01.01.2011 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт №1717/26-15-42-04-2790115031 від 28.09.2017.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті №1717/26-15-42-04-2790115031 від 28.09.2017 порушення позивачем вимог:

- пункту 177.2, підпунктів 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), що полягає в заниженні податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 50682,42 грн.;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XIX ПК України, що полягає в заниженні військового збору з доходу від провадження господарської діяльності у сумі 4223,53 грн.;

- пункту 51.1 статті 51 ПК України, оскільки позивачем не подано до органу ДФС податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2016 на виплачену суму доходу ФОП ОСОБА_2 за надані послуги у розмірі 22303,4 грн. та на поворотну фінансову допомогу у сумі 210000 грн., надану ФОП ОСОБА_3 ;

- статті 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) у зв'язку з встановленими за результатами перевірки розбіжностями у сумі чистого доходу, на який нараховується ЄСВ за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 та з 01.01.2015 по 31.12.2016, встановлено заниження позивачем суми ЄСВ на 39397,50 грн. (2011 рік - 354,30 грн., 2012 рік - 19431,96 грн., 2016 рік - 19611,24 грн.);

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, оскільки позивач не подав до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) звіт про нарахування ЄСВ за 2015 рік;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, оскільки позивач у період з 01.05.2016 по 31.12.2016 завищив суму від'ємного значення ПДВ на 193064 грн. та занизив суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на 12966 грн.;

- пункту 202.1 статті 202 ПК України, оскільки позивач не подав до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з ПДВ за квітень 2016 року.

18.10.2017 на підставі вказаних висновків перевірки відповідачем прийнято:

- вимогу №Ф-69 про сплату боргу з ЄСВ в сумі 39397,50 грн.;

- рішення №00017144204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції в сумі 12727,93 грн.;

- рішення №00017184204 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом №2464-VI, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції в сумі 170 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00017384204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем «податок на додану вартість» на 16207,50 грн., в тому числі на 12966 грн. за основним платежем та 3241,50 грн. - штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення №00017254204, яким зменшено розмір від'ємного значення сум ПДВ за травень-грудень 2016 року на 193064 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00017404204, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у сумі 170 грн. за платежем «ПДВ із вироблених в Україні товарів»;

- податкове повідомлення-рішення №00017074204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 63353,03 грн., в тому числі на 50682,42 грн. за основним платежем та 12670,61 грн. - штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення №00017124204, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у сумі 510 грн. за платежем «податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків інших ніж заробітна плата»;

- податкове повідомлення-рішення №00017084204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем «військовий збір» на 5279,41 грн., в тому числі на 4223,53 грн. за основним платежем та 1055,88 грн. - штрафні санкції.

Позивач, не погодився із вказаними рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Державної фіскальної служби України.

Рішеннями Державної фіскальної служби України від 27.12.2017 №17364/5/99-99-11-02-01-14 та від 11.12.2017 №16098/Б/99-99-11-02-02-25 скарги ФОП ОСОБА_1 залишені без задоволення, а спірні рішення - без змін.

Вважаючи протиправними рішення відповідача та не погоджуючись із результатом їх адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно підпунктів 16.1.2 та 16.1.3 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно пункту 23.2 статті 23 ПК України, база оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

У відповідності до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Так, згідно пункту 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

За приписами пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

При цьому, пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств»).

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами норм пунктів 44.1 і 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансові України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З 01.01.2015 набрали чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до ПК України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами пунктів 4 - 51 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали загальну систему оподаткування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Виходячи з приписів наведених норм для обчислення розміру податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також визначення суми ЄСВ визначальним є розмір чистого доходу фізичної особи-підприємця, який розраховується виходячи з розміру доходів та витрат відповідного періоду.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-69 від 18.10.2017 на суму 39 397, 50 грн., рішення про застосування штрафних санкцій №00017144204 від 18.10.2017 на суму 12727, 93 грн., податкового повідомлення-рішення №00017074204 від 18.10.2017 у сумі 63353,03 грн. та податкового повідомлення-рішення №00017084204 від 18.10.2017 у сумі 5279,41 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття відповідачем таких вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень слугували висновки про заниження позивачем доходу на 66 120 грн. та завищення позивачем витрат на суму 215448,99 грн.

Висновку про заниження позивачем доходу на 66120 грн. ГУ ДФС у м. Києві дійшло з огляду на надходження на рахунок позивача 26.10.2016 у вигляді повернення помилково перерахованих коштів в сумі 79344 грн. від ТОВ «Васищевський завод рослинних олій», сплачених згідно платіжного доручення №60 від 18.10.2016. При цьому, як вказує відповідач, позивач не довів, що ним дійсно ці кошти були помилково перераховані ТОВ «Васищевський завод рослинних олій», тобто відсутній лист керівника підприємства з проханням повернути помилково перераховані кошти, платіжне доручення на зазначену суму, акт звірки тощо.

Разом з цим, позивачем надано суду: договір поставки шроту соняшникового №05-Ш від 05.10.2016, укладений ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «Васищевський завод рослинних олій» (Продавець) (а.с.80, т.1); платіжні доручення №60 від 18.10.2016 у сумі 76000 грн. (а.с.130, т.1) та №61 від 20.10.2016 у сумі 3344 грн. (а.с.131, т.1), які підтверджують оплату ФОП ОСОБА_1 за отриманий від ТОВ «Васищевський завод рослинних олій» товар (макуху соняшникову), лист №7 від 25.10.2016 в якому ФОП ОСОБА_1 просить повернути передплату згідно платіжних доручень №60 від 18.10.2016 у сумі 76000 грн. та №61 від 20.10.2016 у сумі 3344 грн. у зв'язку із неналежною якістю отриманого товару; платіжне доручення №1754 від 26.10.2016, згідно якого ТОВ «Васищевський завод рослинних олій» перераховано ФОП ОСОБА_1 79344 грн., призначення платежу «Повернення помилково перерахованих коштів згідно пл. доручення 60 від 18.10.2016» (а.с.79, т.1).

З огляду на надані документи позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі підтверджують факт помилкового перерахування позивачем на користь ТОВ «Васищевський завод рослинних олій» коштів в сумі 79344 грн., однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, необхідно зазначити що ФОП ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «Васищевський завод рослинних олій» кошти у загальній сумі 79 344,00 грн. не за шрот соняшниковий, а за макуху соняшникову (згідно даних виписки з розрахункового рахунку ПАТ Креді Агріколь Банк, № НОМЕР_1 , а.с.15, т.1) та про що свідчать податкові накладні постачальника (№22 від 18.10.2016 зареєстрована в ЄДРПН 28.10.2016 на суму 76 000,00 грн. та №28 від 20.10.2016 зареєстрована в ЄДРПН 28.10.2016 на суму 3344,00 грн. ), що в свою чергу не було взято судом першої інстанції до уваги.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскільки ФОП ОСОБА_1 не має складських приміщень та інших об'єктів оподаткування (згідно даних інтегрованої картки платника, як зазначає відповідач), придбаний товар (макуху соняшникову) 18.10.2016 було відвантажено покупцю - фермерському господарству «Натон» (ЄДРПОУ 34878603), за що 18.10.2016 підприємство перерахувало передплату у сумі 56 250,00 грн., остаточний розрахунок за товар здійснено 19.10.2016 року на суму 37 800,00 грн. (згідно даних виписки з розрахункового рахунку ПАТ Креді Агріколь Банк, № НОМЕР_1 , а.с.15, т.1)

Відповідно до п. 1.24 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку, якщо були перераховані тільки кошти постачальнику товару у вигляді передплати, то достатньо листа від платника на адресу постачальника товару з проханням повернути кошти. Сплачені помилково кошти не включаються до складу витрат, а після їх повернення - до складу доходу.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав товар від постачальника ТОВ «Васищевський завод рослинних олій» та відвантажив його покупцю ФГ «Натон». У такому випадку, якщо товар був неякісний, він повертається ФОП ОСОБА_1 , який в свою чергу, повертає його постачальнику, що оформлюється відповідними первинними документами: накладними на повернення товару від ФГ «Натон» та накладними на повернення товару від ФОП ОСОБА_1 до постачальника товару, після чого відбувається повернення коштів: ФОП ОСОБА_1 - ФГ «Натон» на суму 94 050,00 грн. та ТОВ «Васищевський завод рослинних олій» ФОП ОСОБА_1 у загальній сумі 79 344,00 грн., що має відобразитися у книзі обліку доходів і витрат.

Згідно даних книги обліку доходів і витрат, зареєстрованої в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві №204/Б/17-4-15 від 11.02.2014 (ст.6) у графі «Сума повернутих коштів за товари» 27.10.2016 зазначено суму 66 120, 00 грн., та яка не включена ФОП ОСОБА_1 до загальної суми доходу, яка підлягає декларуванню (гр.4), але вищезазначена сума ФОП ОСОБА_1 не була виключена зі складу витрат що підтверджується записами у Книзі, а саме: у гр. 6 «сума витрат пов'язаних з придбанням товарів / послуг» значаться платіжні доручення №60 від 18.10.2016 у сумі 76 000,00 грн. (63 333,33грн. без ПДВ) та №61 від 20.10.2016 у сумі 3 344,00 грн. (2 786,67 грн.) як понесені витрати.

Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_1 на повернуту суму коштів у розмірі 79 344, 00 грн. від ТОВ «Васищевський завод рослинних олій», не було зменшено суму витрат, то її було включено до складу загального оподатковуваного доходу. Повернення коштів ФОП ОСОБА_1 сплачених покупцем ФГ «Натон» за поставлений товар на суму 94 050,00 грн. не здійснено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком контролюючого органу щодо правомірності включення відповідачем до складу доходу позивача суми повернутих коштів у розмірі 79 344,00 грн. (66 120, 00 грн. без ПДВ).

Також, висновку про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на суму 215448, 99 грн. відповідач дійшов з огляду на включення позивачем до складу витрат у 2016 році видатків, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємця, а також з отриманням доходу (коштів за відвантажений товар від покупців у 2016 не надійшли) та які не підтверджені документально.

В акті перевірки №1717/26-15-42-04-2790115031 від 28.09.2017 зазначено, що не підтверджено документально наступне:

- не надійшло коштів від ТОВ «Зоотехнологія» на суму 1923943, 00 грн. (1628285, 83 грн. без ПДВ), оскільки доход не отримано до витрат не включається придбання товару на суму 1818450,70 грн. (1515375,50 грн. без ПДВ), а саме: придбання товару у ТОВ «Сельма» - 425557, 60 грн. (354631, 33 грн. без ПДВ), ТОВ АПК «Дніпроагро» - 257024, 00 грн. (214186,67 грн. без ПДВ), ТОВ «Альтерс компані» - 238243, 20 грн. (198536, 00 грн. без ПДВ), ТОВ Гліцин-Продакшн - 184184, 00 грн. (153486, 67 грн. без ПДВ), ПП МКПП Горгачі - 430000,00 грн. (358333,33 грн. без ПДВ), ТОВ Мегапром - Плюс - 283441,80 грн. (236201,50 грн. без ПДВ), також не включаються видатки на перевезення сировини від зазначених постачальників до покупця на суму 132546, 85 грн. (110455,71 грн.), а саме: перевізник ТОВ «Дармар» - 84400,30 грн. ( 70333,58 грн. без ПДВ, також відсутні документи щодо сплати за ці послуги), ТОВ «Оскар Транс» - 48146,55 грн. (40122,12 грн. без ПДВ);

- не надійшло коштів від СТОВ АФ «Корсунь» у сумі 231391, 00 грн. (192825, 83 грн. без ПДВ) та від ТОВ АФ «Родник Плюс» - 162360, 00 грн. (135300, 00 грн. без ПДВ), ТОВ «Малинський бекон» у сумі 158460,00 грн. (132050,00 грн.), оскільки доход не отримано до витрат не включається придбання товару на суму 462240,00 грн. 385200,00 грн. (260200, 00 грн. без ПДВ та передплата на суму 125000,00 грн. без ПДВ) - постачальник ТОВ «Васищевський завод рослинних олій», також не включаються видатки на перевезення сировини від зазначеного постачальника до покупця на суму 141520,50 грн. (117933,75 грн. без ПДВ): ТОВ «Спецагрохімпостач» - 62139,60 грн. (51783,00 грн. без ПДВ ), ТОВ «Грин Трек» - 59996,60 грн. (49997,17 грн. без ПДВ), ТОВ «Оскар Транс» - 19384, 30 грн. (16153,58 грн. без ПДВ);

- витрати на суму 8333,33 грн. не підтверджені документально, а саме: до книги обліку доходів і витрат включено видатки за прибутковим касовим ордером №18 від 29.11.2016р., такий документ до перевірки не надано;

- підприємцю не включено до складу витрат видатки на суму 60515, 10 грн. (50429, 25 грн. без ПДВ ) за надані послуги з перевезення сировини до ТОВ АФ «Родник Плюс» у червні місяці 2016 року. Згідно товарно-транспортної накладної послуги надавалися перевізником ТОВ «Дармар» але фінансові документи щодо підтвердження сплати за ці послуги підприємцем не надані;

- підприємцю до складу витрат не включено видатки на суму 31905,95 грн. (26588,29 грн. без ПДВ) сплачені ТОВ «Сталекс Профі» (ЄДРПОУ 38316724) за надані послуги, оскільки документи щодо цих видатків, які підтверджують їх відношення та використання у господарській діяльності підприємця не надані (договір, договір-заявка, акт виконаних робіт тощо);

- підприємцю не включено до складу витрат видатки на суму 744,00 грн. сплачені ТОВ «Софт Солюшнз» за програму ME Doc. Зазначена програма ставиться на комп'ютер, але згідно наданих документів у підприємця відсутні основні фонди та офісна техніка, інформація щодо оренди приміщення під офіс фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 відсутня;

- підприємцю не включено до складу витрат видатки на суму 175770,00 грн. (146475,00 грн. без ПДВ) сплачені ПП «Зерноторговий дім «Павлівський» за придбану сировину (шрот соєвий), оскільки відсутня інформація щодо відвантаження цього товару та отримання доходу.

Таким чином, загальна сума, яка не включається до складу витрат складає - 2 833 693,10 грн. (2 361 410, 92 грн. без ПДВ), а не 2 098 764, 58 грн. (як зазначено у книзі обліку доходів і витрат позивача).

За результатами виключення зі складу витрат позивача зазначеної суми без ПДВ, відповідачем встановлено їх завищення на 215 448, 99 грн.

Як зазначає відповідач, пояснення від ФОП ОСОБА_1 щодо формування видатків які зазначені у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік у сумі 3 479 150,00 грн. не надані, разом з тим у книзі обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 зазначено витрати на загальну сум 5 600 022,58 грн., що перевищують задекларовану суму доходу (3 501 258, 00 грн. без ПДВ ) на 2 098 764, 58 грн. ФОП ОСОБА_1 не надано пояснень з приводу того, які саме видатки містить в собі сума 2 098 764, 58 грн., на яку зменшено суму витрат. Виходячи з вище викладеного Головним управлінням ДФС у м. Києві було сформовано витрати на підставі даних розрахункового рахунку та прибуткових касових ордерів видаткових та прибуткових накладних, з врахуванням вимог пп. 177.2 ст.177 пп. 177.4.1-177.4.4 п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV ПК України фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Щодо непідтвердження витрат позивача на суму 8333,33 грн., колегія суддів зазначає, що до книги обліку доходів і витрат включено видатки за прибутковим касовим ордером №18 від 29.11.2016, однак, такий документ до перевірки відповідачу не було надано, натомість, до суду першої інстанції надано прибутковий касовий ордер №15 від 29.11.2016, і зі слів позивача у номері прибуткового касового ордеру здійснено помилку, але цей документ до книги обліку доходів і витрат не включено, у книзі обліку доходів та витрат не здійснені виправлення та записи не приведені у відповідність, як це передбачено Наказом від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (надалі Наказ №481), відтак, такі доводи позивача колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє.

Як вказує відповідач, фактична сума видатків, які включаються позивачу до складу витрат розраховуються таким чином: 6 340 547, 37 грн. (6 694 003, 48 грн. - сума видатків згідно даних розрахункового рахунку - 210 000, 00 грн. надання фінансової допомоги ФО ОСОБА_3 - 164 000,00 грн. повернення фінансової допомоги ТОВ Амбасадор Агро - 3 000,00 грн. благодійний внесок - 4 278,40 грн. судовий збір + 27 822,29 грн. сума витрат під отриманий від ТОВ «Зоотехнологія» доход на суму 30 000,00 грн.); 408 804, 55 грн. сплата за товар готівкою. Витрати: 6 340 547,37 грн. + 408 804,55 грн. = 6 749 351,92 грн. (5 624 459,93 грн. без ПДВ); Витрати без ПДВ : 5 625 111,93 грн. (5 624 459,93 грн. без ПДВ + 652,00 грн. РКО), з них вираховуємо видатки що не включаються до складу витрат у сумі 2 361 410, 92 грн. без ПДВ, таким чином сума фактично понесених витрат складає 3 263 701, 01 грн.

При цьому, позивачем не було надано до суду свій розрахунок визначення обсягу понесених ним витрат на загальну суму 3 479 150,00 грн. без ПДВ, а відтак, не вбачається за можливе здійснити порівняння видатків позивача з даними ГУ ДФС у м. Києві, які визначалися на підставі даних рахунку та за якими визначено фактичний обсяг понесених витрат у загальній сумі 3 263 701, 01 грн. без ПДВ.

При цьому, різниця між сумою витрат, що зазначена у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік та сумою витрат встановленою перевіркою складає всього 215 448, 99 грн. без ПДВ.

Разом з тим, безпідставним є висновок відповідача про не включення до складу витрат на суму 744 грн., оскільки відсутність у позивача на обліку офісної техніки, так само як і відсутність офісних чи складських приміщень не виключає зазначені витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності. МЕDoc є розповсюдженим програмним забезпеченням для подання звітності до контролюючих органів, в тому числі до податкової служби. Таким чином витрати на зазначене програмне забезпечення безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності позивача.

Щодо висновків контролюючого органу про не підтвердження позивачем витрат на суму 31905,95 грн. (26588,29 грн. без ПДВ) сплачені ТОВ «Сталекс Профі» (ЄДРПОУ 38316724) за надані послуги, суд апеляційної інстанції враховує, що позивач у додаткових пояснення (а.с.143, т.1) зазначив, що оплата за будівельні послуги дійсно проводилася позивачем, але в податковому обліку не була відображена, так як не мала місце в господарській діяльності, і цю інформацію було повідомлено інспектору, але не дивлячись на склад витрат, останнім було помилково зазначено цю інформацію у акті перевірки.

Суд апеляційної інстанції враховую такі доводи позивача, оскілки останні не спростовані відповідачем.

Щодо непідтвердження витрат позивача на суму 175770,00 грн. (146475,00 грн. без ПДВ) сплачені ПП «Зерноторговий дім «Павлівський» за придбану сировину (шрот соєвий), колегія суддів зазначає, що на підтвердження своїх доводів про те, що товар на суму 175770, 00 грн. дійсно був придбаний у ПП «Зерноторговий дім «Павлівський» та на момент перевірки не реалізований, надав товарно-транспорту накладну №14 від 27 травня 2016 року, згідно якої вантажним автомобілем ДАФ днз НОМЕР_2 з відповідним причіпом вантажовідправник ПП «Зерноторговий дім «Павлівський» з пункту навантаження: м. Кіровоград, вул. Леварна 10 доставив вантажоодержувачу ФОП ОСОБА_1 до пункту розвантаження: вул. Генерала Потапова 10-а у м. Києві насипом товар масою брутто 32 т. 140 кг., зазначена накладна має ідентифікатори та підписи водія-експедитора, відмітку про допуск до відпуску товару та підпис бухгалтера (а.с.161, т.1); відомості про вантаж (шрот соєвий гранульований, 16, 74 т., всього маса брутто 32, 14 (а.с.162, т.1); товарно-транспорту накладну №28/06 від 28.06.2016 (а.с.155, т.1), згідно якої вантажним автомобілем ДАФ днз НОМЕР_2 з відповідним причіпом вантажовідправник ФОП ОСОБА_1 з пункту навантаження: Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка доставив вантажоодержувачу ТОВ «Велес Корпорейшн» до пункту розвантаження: м. Знам'янка, Кіровоградська область, насипом товар масою нетто 16,740 т, зазначена накладна має ідентифікатори та підписи водія-експедитора, відмітку про допуск до відпуску товару; рахунок №36 від 27 травня 2016 року щодо оплати шроту соєвого гранульованого у кількості 16, 740 т. на суму 175770, 00 грн. (а.с.160, т.1); договір зберігання від 20 червня 2016 року (а.с.151-153, т.1), згідно п. 1.1. якого Поклажодавець (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язується передати шрот соєвий за заліковою вагою 16, 74 т. на Склад (ТОВ «Велес Корпорейшн»), який знаходиться за адресою Кіровоградська область, м. Знам'янка, вулиця Дмитрівська 86 та зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажедавцеві; Акт прийому-передачі від 21 червня 2016 року до договору відповідального зберігання від 20 червня 2016 року, згідно якого ТОВ «Велес Корпорейшн» (Склад) та ФОП ОСОБА_1 (Поклажодавець) уклали акт про те, що Поклажодавець передає, а Склад приймає для відповідального зберігання шрот соєвий у кількості 16, 74 т. на Склад, який знаходиться за адресою Кіровоградська область, м. Знам'янка, вулиця Дмитрівська 86 (а.с.154, т.).

З наведеного слідує, що у позивача на підтвердження вчинення господарських операцій для бухгалтерського обліку наявні відповідні первинні документи.

Відтак, сума документально підтверджених витрат за даними перевірки (3263701, 01 грн.) має бути збільшена на 744 грн., 26588,29 грн., та 146475,00 грн., чистий оподатковуваний дохід (за даними перевірки) у розмірі 303676, 99 підлягає зменшенню на 744 грн., 26588,29 грн., 146475,00 грн. (129869,70 грн.).

За ставкою 18% податок, таким чином, складає 129869,70 грн. * 18% = 23376, 55 грн.

Але, ФОП ОСОБА_1 визначив до сплати податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 3979, 44 грн.

Отже, ФОП ОСОБА_1 має бути донараховано, таким чином, податку з доходів фізичних осіб за 2016 рік у сумі 19397, 11 грн. (23376, 55 грн. - 3979, 44 грн.).

Таким чином, штрафна санкція за донараховану суму податку має становити 4849, 28 грн. (19397, 11 грн. * 25%)

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №00017074204 від 18.10.2017 підлягає скасуванню в сумі 31285, 31 грн. (50682,42 грн. - 19397, 11 грн.) за основним платежем та в сумі 7821, 33 грн. (12670,61 грн. - 4849, 28 грн.) - розміру штрафних санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом, зважаючи на те, що позивачем не було надано до суду свій розрахунок визначення обсягу понесених ним витрат на загальну суму 3 479 150, 00 грн. без ПДВ, з яких саме складових складається ця сума, колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, податковий орган довів факт того, що різниця між сумою витрат, що зазначена у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік та сумою витрат встановленою перевіркою складає всього 41641, 70 грн. без ПДВ. (215448,99 - 744 - 26588,29 - 146475,00), а відтак, суд апеляційної інстанції приходить висновку про обґрунтованість тверджень відповідача щодо завищення позивачем витрат у 2016 році на суму 41641, 70 грн..

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.10.2017 №00017084204 у сумі 5279,41 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З 01.01.2015 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України та об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України.

Фізичні особи - підприємці, крім тих, що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб - підприємців є 2015 рік.

В результаті допущених порушень позивачем податкового законодавства, які викладені судом вище, встановлено відповідачем заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік, на який нараховується військовий збір.

За результатами перевірки встановлено, що позивачем занижено та не сплачено військовий збір за 2016 рік у розмірі 4 223, 53 грн.

Так, чистий оподаткований дохід згідно даних перевірки складає 303 676,99 грн. * 1,5% = 4 555, 15 грн.

Оскільки позивачем в 2016 році самостійно визначено до сплати та сплачено військовий збір в розмірі 331, 62 грн., то сума, яка підлягає донарахуванню складає: 4 555,15 грн. - 331,62грн. = 4 223,53 грн. + 25% (1055, 88 грн. штрафні санкції) = 5 279,41 грн.(а.с.111-112, т.1).

Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, як наведено вище, що чистий оподаткований дохід позивача за 2016 рік складає 129869,70 грн., а відтак, 129869,70 грн. *1,5% = 1948, 04 грн.

Оскільки позивачем в 2016 році самостійно визначено до сплати та сплачено військовий збір в розмірі 331, 62 грн., то сума, яка підлягає донарахуванню складає: 1948, 04 грн. - 331,62 грн. = 1616, 42 грн. (за основним платежем).

1616, 42 грн. * 25% = 404, 10 грн. (штрафні санкції).

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 №00017084204 підлягає скасуванню в сумі 2275,49 грн. (4223,53 грн. - 1948, 04 грн.) за основним платежем та в сумі 651, 78 грн. (1055, 88 грн. - 404, 10 грн.) - розміру штрафних санкцій.

Щодо вимоги про сплату боргу №Ф-69 від 18.10.2017 на суму 39 397, 50 грн., колегія суддів зазначає, що перевіркою порушень щодо відображення у звітності сум, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок, а також сплати єдиного соціального внеску встановлено порушення позивачем вимог п.4 ч.1 ст.1 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010, а саме підприємець здійснював нарахування ЄСВ не на щомісячні суми чистого доходу (тобто в місяцях в яких цей доход отримувався), а на загальну річну суму отриманого чистого доходу (а.с.а.с.36-37, т.1, таблиці).

Згідно книги обліку доходів і витрат від 12.03.2011 (обліковий запис даних отриманого доходу у цій книзі за січень - лютий 2011 здійснено пізніше) перевіркою було встановлено, що позивач мав позитивне значення у січні 2011 року, травні 2011 року та липні 2011 року. Також, перевіркою було встановлено, що за результатами попередньої перевірки підприємцю у 2012 році було збільшено суму чистого оподатковуваного доходу на 56 000,00 грн. тобто фактично сума чистого оподатковуваного доходу у 2012 склала 63251,08 грн. Підприємцем не було самостійно донараховано ЄСВ на збільшену попередньою документальною перевіркою суму доходу у розмірі 56000,00 грн.

Згідно книги обліку доходів і витрат від 12.03.2011 перевіркою було встановлено, що позивач у 2012 році мав позитивне значення у січні, березні, травні, липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді. Отже, виходячи з вище наведеного, перевіркою отриману суму річного оподатковуваного доходу у розмірі 63 251,08 грн. поділено на 8 місяців у яких було отримано дохід.

Згідно ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3668-VI (3668-17 ) від 08.07.2011; в редакції Закону N 909-VIII ( 909-19 ) від 24.12.2015)

Також, раніше зазначалося, що сума чистого оподатковуваного доходу у 2016 році, що була визначена за результатами перевірки становить 303 676,99 грн., однак, за висновком суду апеляційної інстанції має становити 129869,70 грн.

Разом з тим, сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2016 році становив: з 01.05.2016 - 1450 грн., з 01.12.2016 - 1600 грн.) становила 111250, 00 (як вірно обраховано та зазначено контролюючим органом в таблиці а.с.37, т.1, оскільки 129869,70 грн./3 (липень, вересень, грудень 2016 року) = 43289, 9, що більше ніж максимальна величина бази нарахування єдиного внеску), не зважаючи на те, що судом зроблено висновки про те, що сума чистого оподатковуваного доходу у 2016 році позивача була 129869,70 грн., вказане не вплинуло на відповідний розрахунок відхилення сум ЄСВ, за даними перевірки, які має сплатити позивач, від сум, які зазначив сам позивач у податковій декларації.

На підставі п.1 ст.4, п.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та у зв'язку з встановлених за результатами перевірки розбіжностей у сумі чистого доходу за період з 01.01.2011 по 31.12.2016 (129869,70 грн. за 2016 рік) на який нараховується єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування СПД - фізичній особі ОСОБА_1 було вірно донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 39397,50 грн. (2011р.- 354,30 грн., 2012р. - 19431,96 грн., 2016р. - 19611,24 грн. (при цьому, не вплинула на корегування даної суми зміна загального розміру чистого доходу за 2016 рік судом апеляційної інстанції).

Відтак, зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що вимога про сплату боргу №Ф-69 від 18.10.2017 на суму 39397, 50 грн. винесена правомірно.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00017074204 від 18.10.2017 підлягають задоволенню в частині скасування в сумі 31285, 31 грн. за основним платежем та в сумі 7821, 33 грн. - розміру штрафних санкцій; вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2017 №00017084204 підлягають задоволенню в частині скасування в сумі 2275,49 грн. за основним платежем та в сумі 651, 78 грн. - розміру штрафних санкцій; вимога про скасування вимоги про сплату боргу №Ф-69 від 18.10.2017 на суму 39 397, 50 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати рішення №00017144204 про застосування штрафних санкцій в сумі 12727,93 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту рішення №00017144204 від 18.10.2017, за наслідками перевірки позивачу донараховано ЄСВ за 2011 рік в сумі 354, 30 грн., за 2012 рік в сумі 19431,96 грн. та за 2016 рік в сумі 19611,24 грн.

На підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI до позивача застосовано штрафні санкції в таких розмірах 2011 рік - 106,29 грн. (354,30 грн. *5%*6 періодів); 2012 рік - 4857,99 грн. (19431,96 грн.*5%*5 періодів), 2016 рік - 1961,12 грн. (19611,24 грн.*10%*1 період).

З огляду на те, що позивачем не наведено будь-яких аргументів на спростування висновків податкового органу щодо правомірності рішення №00017144204 в частині нарахування штрафних санкцій за 2011 та 2012 роки, колегія суддів приходить висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій за 2011 та 2012 роки.

Крім того, оскільки колегія суддів дійшла висновку про правомірність податкової вимоги №Ф69 від 18.10.2017, то на а суму 1961,12 грн. (штрафні санкції за донараховану суму ЄСВ у 2016 році) рішення №00017144204 від 18.10.2017 також не підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на невірне зазначення відповідачем розміру штрафних санкцій у рішенні №00017144204, згідно якого до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції в сумі 12727,93 грн., однак, згідно доданого до вказаного рішення розрахунку розмір штрафних санкцій складає 6925, 40 грн. (а.с.121-122, т.1).

Відтак, з огляду на зазначене, наявні підстави для скасування рішення про застосування штрафних санкцій №00017144204 від 18.10.2017 на суму помилки 5 802,53 грн. (у рішенні зазначено загальну суму 12 727, 93 грн., що більше за розраховану на 5 802, 53 грн.).

Щодо вимог скасувати як протиправні податкові повідомлення-рішення №00017384204 від 18.10.2017 на суму 16207, 50 грн. та №00017254204 від 18.10.2017 у розмірі 193064, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №00017384204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем «ПДВ» на 16207,50 грн. та №00017254204, яким зменшено розмір від'ємного значення сум ПДВ за травень-грудень 2016 року на 193064 грн., слугував висновок відповідача про завищення позивачем суми від'ємного значення ПДВ у період з 01.05.2016 по 31.12.2016 на 193064 грн. та заниження позивачем суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на 12966 грн. за травень 2016 року

Вказаного висновку відповідач дійшов з огляду на встановлення в ході перевірки:

- включення позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2016 ПДВ в розмірі 5063 грн. за податковою накладною №1763 від 18.08.2016 на суму 30378 грн., що сплачена ТОВ «Сталекс Профі» за придбані будівельні матеріали. Інформація щодо використання таких будівельних матеріалів позивачем відсутня, відсутні також власні чи орендовані приміщення;

- згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних позивач отримав товари від постачальника ПП «Зерноторговий дім «Павлівський» на суму 175770 грн. (ПДВ - 29295 грн.) та включив суму 29295 грн. до складу податкового кредиту травня 2016 року. ФОП ОСОБА_1 не надав доказів отримання товару від ПП «Зерноторговий дім «Павлівський», при цьому позивач не має власних чи орендованих складських приміщень, не надав доказів передачі на зберігання вказаного товару, а також не надав документального підтвердження наявності у нього в залишках нереалізованого товару, отриманого від ПП «Зерноторговий дім «Павлівський».

Вказані порушення призвели до завищення від'ємного значення ПДВ у травні 2016 року та зумовили відображення позивачем завищених сум від'ємного значення ПДВ за травень-грудень 2016 року на загальну суму 193064 грн., а також заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на 12966 грн. в тому числі за червень 2016 року на 619 грн., липень 2016 року на 247 грн., серпень 2016 року на 12100 грн.

В спростування вказаних висновків відповідача позивач вказує, що до перевірки надані всі підтверджуючі документи на переміщення та закупівлю товару, а станом на 31.12.2016 наявні залишки товару, зберігання якого також підтверджено документами, які надавались до перевірки.

Щодо відносин з ТОВ «Сталекс Профі» позивач у додаткових пояснення (а.с.143, т.1) зазначив, що оплата за будівельні послуги дійсно проводилася позивачем, але в податковому обліку не була відображена, так як не мала місце в господарській діяльності, і цю інформацію було повідомлено інспектору, але не дивлячись на склад витрат, останнім було помилково зазначено цю інформацію у акті перевірки, і такі доводи суд апеляційної інстанції бере до уваги, оскільки відповідачем останні не спростовані.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, відсутність інформації про використання придбаного товару, а також про отримання придбаного товару не є правовою підставою для зменшення сум податкового кредиту, які підтверджені належним чином зареєстрованими податковими накладними.

Додатково суд звертає увагу, що відповідач не зазначав ні в акті перевірки, ні у відзиві на позов, що договірні відносини між позивачем та ПП «Зерноторговий дім «Павлівський» і ТОВ «Сталекс Профі» не були реально здійснені, не підтверджені належним чином оформленими документами або не пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, як вже зазначалося вище, що позивач, на підтвердження своїх доводів про те, що товар на суму 175770, 00 грн. дійсно був придбаний у ПП «Зерноторговий дім «Павлівський» та на момент перевірки не реалізований, надав товарно-транспорту накладну №14 від 27 травня 2016 року (а.с.161, т.1); відомості про вантаж (шрот соєвий гранульований, 16, 74 т., всього маса брутто 32, 14 (а.с.162, т.1); товарно-транспорту накладну №28/06 від 28.06.2016 (а.с.155, т.1); рахунок №36 від 27 травня 2016 року щодо оплати шроту соєвого гранульованого у кількості 16, 740 т. на суму 175770, 00 грн. (а.с.160, т.1); договір зберігання від 20 червня 2016 року (а.с.151-153, т.1); Акт прийому-передачі від 21 червня 2016 року до договору відповідального зберігання від 20 червня 2016 року (а.с.154, т.).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в межах даних правовідносин позивача з контрагентами контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вищенаведеними первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №00017384204 та №00017254204.

Щодо вимог визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій №00017184204 та податкових повідомлень-рішень №00017404204 і №00017124204, колегія суддів зазначає наступне.

Так, рішенням №00017184204 застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції в сумі 170 грн. за порушення пункту 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, яке полягає в тому, що позивач не подав до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві звіт про нарахування ЄСВ за 2015 рік.

Згідно податкового повідомлення-рішення №00017404204 застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у сумі 170 грн. за порушення вимог пункту 202.1 статті 202 ПК України, шляхом неподання до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової декларації з ПДВ за квітень 2016 року.

На підставі податкового повідомлення-рішення №00017124204 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 510 грн. за порушення пункту 51.1 статті 51 ПК України, адже встановлено, що позивачем не подано до органу ДФС податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2016 на виплачену суму доходу ФОП ОСОБА_2 за надані послуги у розмірі 22303,40 грн. та на поворотну фінансову допомогу у сумі 210000 грн., надану ФОП ОСОБА_3 .

Колегія суддів зауважує, що позивач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не навів жодних спростувань висновків відповідача щодо допущення порушень, які слугували підставами для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій №00017184204 та податкових повідомлень-рішень №00017404204 і №00017124204 відповідно, а також не надав жодних обґрунтувань чи доказів протиправності вказаних рішень.

Судом апеляційної інстанції також не встановлено обставин, які б свідчили про протиправність зазначених рішень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій №00017184204 та податкових повідомлень-рішень №00017404204 і №00017124204 слід залишити без задоволення у зв'язку із їх необґрунтованістю.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем частково доведено правомірність формування податкового обліку, а відповідачем в повному обсязі не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом часткового задоволення позову.

При цьому, доводи, зазначені в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині скасування вимоги про сплату боргу №Ф-69 від 18.10.2017 на суму 39 397, 50 грн. а також

податкового повідомлення-рішення №00017074204 від 18.10.2017 та податкового повідомлення-рішення від 18.10.2017 №00017084204, рішення про застосування штрафних санкцій №00017144204 від 18.10.2017 у відповідних частинах.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції в частині задоволених позовних вимог неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст.317 КАС України, таке рішення у відповідній частині необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00017084204 від 18.10.2017 в сумі 2275,49 грн. за основним платежем та в сумі 651, 78 грн. - розміру штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00017074204 від 18.10.2017. в сумі 31285, 31 грн. за основним платежем та в сумі 7821, 33 грн. - розміру штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00017144204 від 18.10.2017 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 5 802,53 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00017384204 від 18.10.2017.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00017254204 від 18.10.2017.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В іншій частині (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов

Попередній документ
90149140
Наступний документ
90149142
Інформація про рішення:
№ рішення: 90149141
№ справи: 826/71/18
Дата рішення: 02.07.2020
Дата публікації: 03.07.2020
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (17.08.2020)
Дата надходження: 17.08.2020
Предмет позову: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2017р.
Розклад засідань:
28.05.2020 00:00 Шостий апеляційний адміністративний суд