Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.
22 червня 2020 р.Справа № 520/13546/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
Позивач ФО- ОСОБА_2 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати з моменту його ухвалення рішення відповідача Головного управління ДПС у Харківській області від 30.09.2019 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію ФО-П ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку другої групи з 01.10.2019 року та включити до реєстру платників єдиного податку.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що контролюючим органом неправильно здійснено нарахування єдиного податку за період з 01.03.2017 року по 30.09.2019 року, оскільки нарахування здійснено по максимальній ставці у 20%, тоді як Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.07.2017 року № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» ставку зафіксовано на рівні 10 %.
Також вказував, що мав переплату по єдиному податку, яку, як він вважає, контролюючий орган мав зарахувати як авансову суму для майбутньої сплати податку у 2019 році.
Посилався також на те, що прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку мало бути виключно на підставі акту перевірки. Натомість, відповідачем така перевірка не проводилась, вимога про погашення боргу не направлялась.
У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись з вимогами ФО-П ОСОБА_1 , зазначив, що позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі. При цьому, ставка єдиного податку становить 20 %, заяви про перехід на загальну систему оподаткування позивачем не подавались.
Вказував, що законодавцем не передбачено обов'язкового проведення перевірки та прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку виключно на підставі акту перевірки.
У відповіді на відзив, позивач зазначив, що до компетенції органів місцевого самоврядування належить встановлення ставки єдиного податку для другої групи платників єдиного податку у межах 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, тому вважає що заборгованість у позивача по сплаті єдиного податку була відсутня.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року у задоволенні адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 відмовлено
Висновок суду вмотивований тим, що позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку з несплатою єдиного податку протягом 2019 року.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення його вимог.
Доводи апеляційної скарги позивача аналогічні за змістом обґрунтуванню позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач ФО-П ОСОБА_1 зареєстрований, як платник єдиного податку другої групи /а.с. 21/.
Рішенням Головного управління ДПС у Харківській області № 20-40-58-06-36 від 30.09.2019 року, з 01.10.2019 року анульовано реєстрацію та виключено з реєстру платників Єдиного податку фізичних осіб-підприємців ФО-П ОСОБА_1 /а.с. 36/.
Означене рішення прийнято контролюючим органом у зв'язку із порушенням позивачем абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п. 299.10 ст. 299 ПК України.
Згідно з п. 299.10. ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадку передбаченому пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу тобто, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Положеннями п. 299.11. ст. 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Таким чином, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Відповідно до п. 293.1 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно з пп. 2 п. 293.2 ст. 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 року № 542/17 «Про місцеві податки та збори у місті Харкові» встановлено фіксовану ставку для другої групи платників єдиного податку на 2017 рік та наступні роки у розмірі - 10 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Ця ставка діє на території м. Харкова з 01.03.2017 року та відповідно у 2017 році складала 320,00 грн. (10 % від мінімальної заробітної плати 3.200 грн.), у 2018 році - 372,30 грн. (10 % від мінімальної заробітної плати 3.723 грн.), у 2019 році - 417,30 грн. (10 % від мінімальної заробітної плати 4.173 грн.).
Судом установлено, що на виконання вимог ст. 295 ПК України, позивач здійснив оплату авансових внесків по єдиному податку, що підтверджується даними з електронного кабінету платника та наступними платіжними документами:
1) квитанцією № 38 від 17.12.2016 року на суму 1.920,00 грн.(призначення платежу --*101*; 2555113496; ед. податок за 1-й квартал 2017, ОСОБА_1 ;
2) квитанцією № 40 від 18.03.2017 року на суму 1.920,00грн. (призначення платежу -*101*; 2555113496; ед. податок за 2-й квартал 2017, ОСОБА_1 ;
3) квитанцією б/н від 30.06.2017 року на суму 1.920,00 грн. (призначення платежу -*101*; 2555113496; ед. податок за 3-й квартал 2017 року, ОСОБА_1 ;
4) квитанцією № 136 від 19.09.2017 року на суму 1.920,00 грн. (призначення платежу -*101*; 2555113496; ед. податок за 4-й квартал 2017, ОСОБА_1 ;
5) квитанцією № 9 від 15.12.2017 року на суму 2.233,80 грн. (призначення платежу -*101*; 2555113496; ед. податок за 1-й квартал 2018, ОСОБА_1 ;
6) квитанцією № 56 від 14.04.2018 року на суму 2.233,80 грн. (призначення платежу -*101*; 2555113496; єд. податок за 2-й квартал 2018, ОСОБА_1 ;
7) квитанцією № 53 від 20.06.2018 року на суму 2.233,80 грн. (призначення платежу -*101*; 2555113496; єд. податок за 3-й квартал 2018, ОСОБА_1 ;
8) квитанцією № 36 від 13.10.2018 року на суму 2.233,80 грн. (призначення платежу -*101*; 2555113496; єд. податок за 4 квартал 2018, ОСОБА_1 а.с. 23-35/.
Тобто, податок позивачем сплачувався за період з січня 2017 року по грудень 2018 року - 20 % розміру мінімальної заробітної плати.
Позивач, вважаючи, що всього ним за період з І кварталу 2017 року по IV квартал 2018 року внесено авансового платежу 16.615,20 грн., та враховуючи рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 року № 542/17, вказує, що податковим органом допущено помилку при здійсненні нарахування єдиного податку по максимальній відсотковій ставці, а не по фіксованій, яка була затверджена Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 року №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», та становить - 10 %, тому контролюючий орган повинен був нарахувати внесеного авансовим платежем суму єдиного податку в рахунок майбутніх платежів з цього податку.
Колегія суддів відхиляє такі доводи, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 295.1. ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.
Отже, ПК України передбачено, що сплата єдиного податку здійснюється платником податку авансовим платежем. Тобто, платник податку, самостійно повинен нарахувати суму до зарахування за сплату єдиного податку за податковий (звітний) період (місяць, квартал, рік, але не більше як до кінця поточного звітного року).
Згідно з п. 295.6. ст. 295 ПК України суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого пункту 295.1 і пункту 295.5 цієї статті, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку. Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, ПК України передбачено, що в рахунок майбутніх платежів суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого пункту 295.1 і пункту 295.5 цієї статті підлягають зарахуванню за заявою платника єдиного податку.
За таких обставин, позивач, вважаючи сплачений єдиний податок авансовою сумою для майбутньої сплати податку, мав подати відповідну заяву.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган без відповідної заяви позивача позбавлений можливості зарахувати сплачений єдиний податок в рахунок майбутніх платежів з цього податку у 2019 році.
Враховуючи посвідчену матеріалами справи несплату позивачем єдиного податку у 2019 році, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.09.2019 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 , у зв'язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у 2019 році.
Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, - без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі складена і підписана 02 липня 2020 року