25 червня 2020 р.Справа № 440/3895/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
позивача ОСОБА_1 ; представника позивача Пусан Є.В.
представника відповідача Кушнірової Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про повернення апеляційної скарги у адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.01.20 року по справі № 440/3895/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
15 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 62 від 13 лютого 2019 року;
- визнання протиправним та скасування рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області № 32 від 05 березня 2019 року;
- зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового трудового стажу позивача періоди його роботи (навчання, служби у Збройних Силах СРСР): з 01 вересня 1978 року по 15 липня 1981 року; з 16 липня 1981 року по 09 листопада 1982 року, з 17 листопада 1982 року по 18 грудня 1984 року, з 05 березня 1985 року по 19 червня 1990 року, з 25 червня 1990 року по 03 травня 1993 року, з 10 травня 1993 року по 13 вересня 1993 року, з 13 вересня 1993 року по 28 квітня 1994 року, з 03 травня 1994 року по 31 травня 2002 року, з 01 листопада 2002 року по 02 грудня 2002 року, з 08 липня 2003 року по 31 жовтня 2017 року, з 01 листопада 2017 року по 13 лютого 2019 року;
- зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058, пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788 з 13 лютого 2019 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 62 від 13 лютого 2019 року (№ 82 від 10 травня 2019 року) в частині відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області № 32 від 05 березня 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 в зарахуванні пільгового трудового стажу.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 пільговий трудовий стаж за періоди роботи (навчання, служби у ЗС СРСР):
з 01 вересня 1978 року по 15 липня 1981 року
з 16 липня 1981 року по 09 листопада 1982 року
з 17 листопада 1982 року по 18 грудня 1984 року
з 05 березня 1985 року по 19 червня 1990 року
з 01 січня 1992 року по 03 травня 1993 року
з 10 травня 1993 року по 13 вересня 1993 року
з 13 вересня 1993 року по 28 квітня 1994 року
з 03 травня 1994 року по 31 травня 2002 року
з 01 листопада 2002 року по 02 грудня 2002 року
з 08 липня 2003 року по 31 жовтня 2017 року
з 01 листопада 2017 року по 13 лютого 2019 року.
Призначено з 13 лютого 2019 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.б ч.1 ст.13 Закону України № 1788 "Про пенсійне забезпечення".
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 10536 (десять тисяч п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Не погодившись з рішенням суду відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 року, адміністративна справа №440/3895/19 передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя по справі (суддя-доповідач) Старостін В.В. та склад колегії суддів - Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року по справі № 440/3895/19 та призначеного до апеляційного розгляду на 25.06.2020 року.
25.05.2020 року до Другого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про повернення апеляційної скарги у відповідності до норм п.1 ч.4 ст.298 КАС України.
На обґрунтування вказаного клопотання, позивач зазначив, що апеляційну скаргу від імені Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підписано особою, яка не має права її підписувати.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали вимоги клопотання про повернення апеляційної скарги, просили його задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в зазначеному клопотанні.
Представник відповідача зазначив, що на його думку, клопотання позивача про повернення апеляційної скарги є необгрунтованим, просив зазначене клопотання залишити без задоволення.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, позивача та його представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про повернення апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 3 статті 43 КАС України визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
В силу ч. 3 ст. 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Частиною 1 ст. 57 КАС України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
В силу пп. 19 п. 1 р. VII «Перехідні положення» КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням пп. 11 п. 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII.
Підпунктом 11 п. 161 «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється з 01 січня 2020 року виключно прокурорами або адвокатами.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 305 КАС України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до поштового конверта, апеляційну скаргу відповідачем направлено до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 19 лютого 2020 року.
Так, апеляційну скаргу від імені апелянта підписано представником Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - Кушніровою Тетяною Олексіївною, яка діє на підставі довіреності від 26.12.2019 року №24015/08-20, виданої начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Однак, у наданих апелянтом матеріалах, відсутні документи, які б свідчили про те, що - ОСОБА_2 є особою, яка діє, відповідно до Статуту, Положення чи іншого акта, на підставі якого вона здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва.
Також, разом з апеляційною скаргою не було надано жодних доказів того, що особа, яка її підписала, має статус адвоката.
Наведене свідчить про відсутність підстав для прийняття даної апеляційної скарги до розгляду.
Аналогічна правова позиція, викладена в ухвалах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 826/11291/17, від 16 січня 2020 року у справі №140/2575/19, від 20 січня 2020 року у справі №520/7197/19, від 21 січня 2020 року у справі №2140/1691/18.
Враховуючи відсутність документів, що свідчать про те, що ОСОБА_2 є адвокатом або представником юридичної особи (органу державної влади) у порядку її самопредставництва, що було виявлено судом після відкриття провадження у справі, то, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 305 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про повернення апеляційної скарги, згідно п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України, колегія суддів зазначає, що повернення апеляційної скарги можливе лише до відкриття провадження у справі, а тому, в клопотанні з таких підстав слід відмовити.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Таким чином, законодавець розрізняє судовий збір і витрати, пов'язані з розглядом справи, як такі, що є різними видами судових витрат.
Частиною десятою статті 139 КАС України, встановлює, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 22 листопада 2019 року у справі №816/731/16 (адміністративне провадження №К/9901/9639/19), вказав на необхідність ширше підходили до розуміння категорії «закриття (припинення) провадження у справі», маючи на увазі, що видами загального процесуального інституту закриття провадження у справі є: закриття провадження у справі (стаття 238 КАС України); закриття апеляційного провадження (стаття 305 КАС України); закриття касаційного провадження (стаття 339 КАС України); закриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами (частина 1 статті 367 КАС України).
Аналіз процесуального законодавства свідчить про неможливість ототожнення понять «закриття провадження у справі» та «закриття апеляційного провадження».
До зазначених висновків можна дійти виходячи з підстав та наслідків закриття провадження у справі та закриття апеляційного провадження.
Суд наділений повноваженнями закрити провадження у справі судового процесу (в суді першої інстанції, на стадії апеляційного чи касаційного перегляду), при цьому підстави для закриття провадження у справі передбаченні саме статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суд закриває провадження у справі у випадках, якщо:
1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;
7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;
8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Тоді як, підстави для закриття апеляційного провадження (як окремої стадії судового процесу) передбачені статтею 305 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо:
1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;
2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, тоді як закриття апеляційного провадження призведе до залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції. Зазначене підтверджує різне значення понять «закриття провадження у справі» та «закриття апеляційного провадження» та неможливість їх ототожнення з метою застосування положень частини десятої статті 139 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення на його користь понесених судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 243, 248, 305, 321, 325, КАС України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про повернення апеляційної скарги - задовольнити частково.
Апеляційне провадження у справі №440/3895/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Сіренко О.І.
Повний текст ухвали складений 02.07.2020 року