ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2020 року м. Київ № 640/12015/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПриватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича
третя особа про Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди ВП №60884452 від 16 грудня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приватним виконавцем Телявським А.М. з боржника не було стягнуто в примусовому порядку сум згідно виконавчого документу, а тому у приватного виконавця відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 3 903,27 дол. США та 21 331,27 грн. згідно постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди ВП № 60884452 від 16.12.2019 року.
Поряд з цим позивач звертає увагу, що він 28.12.2019 року повідомляв відповідача про добровільне погашення боргу у повному обсязі ще до відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу давало останньому правові підстави для закінчення виконавчого провадження та скасування вжитих ним заходів під час примусового виконання рішення суду, в тому числі і скасування постанови стягнення з боржника основної винагороди, чого вчинено не було.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.
Вказаною ухвалою суду відповідачу було запропоновано не пізніше дати призначення судового засідання надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.
Одночасно, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК».
Станом на час розгляду даної справи, матеріали виконавчого провадження надано не було, так само як і третьою особою письмових пояснень щодо змісту позовних вимог.
У зв'язку з поданням представником позивача заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд на підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
11 квітня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-3338/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 39 032,76 дол. США, пені у розмірі 213 312,71 грн. та в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах по 1/3 частці кожному.
13 грудня 2019 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3338/10 від 11.04.2014 року виданого Дніпровським районним судом м. Києва стосовно боржника ОСОБА_1
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. від 16.12.2019 року відкрито виконавче провадження № 60884452 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3338/10 виданого 11.04.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва відносно боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості на квартиру АДРЕСА_1 .
16 грудня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А.М. в рамках виконавчого провадження № 60884452 винесено постанову про арешт майна боржника якою накладено арешт на належну ОСОБА_1 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Також 16.12.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А.М. в рамках виконавчого провадження № 60884452 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 3 903,27 дол. США та 21 331,27 грн.
Позивач вважаючи постанову відповідача про стягнення з його, як боржника основної винагороди такою, що прийнята без належних на це правових підстав, звернувся з даним позовом до суду.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404, у редакції на момент винесення оспорюваних постанов).
Згідно із ст. 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
Частиною 1 статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктами 9, 10 частини 1 статті 39 Закону №1404 передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.
Згідно зі статтею 42 Закону №1404, кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Тобто, мета виконавчого провадження полягає в примусовому виконанні рішень.
Частиною 3 статті 45 Закону №1404 передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1403).
Згідно з частинами 1-3 статті 31 Закону №1403 за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом положень частин 4, 5 статті 31 Закону №1403 основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.
Частинами 6-7 статті 31 Закону №1403 встановлено, що основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини 7 статті 37 Закону №1403 приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця" (далі - Постанова №643, дата набрання чинності - 05.10.2016).
Так, за приписами пункту 19 Постанови №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Отже, чинним законодавством передбачено, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди повинна містити розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.
Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що відповідно до пункту 19 Постанови №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10% стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Виходячи з вищевикладеного, обов'язковими умовами стягнення винагороди приватного виконавця є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Крім того, законодавець чітко визначив, що основна винагорода приватного виконавця стягується з фактично стягнутої суми; розмір винагороди вираховується також з фактично стягнутої суми.
Вищезазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13, від 19.09.2018 у справі №804/8289/16.
Аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення приватним виконавцем не будь-яких дій, пов'язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум, тобто дії, за наслідками яких було стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Тобто за своїм призначенням винагорода стягується саме за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Відповідно до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5, в редакції - чинній на час винесення спірної постанови), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає в матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Тобто, відповідно до вказаного пункту, у постановах про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутої основної винагороди приватного виконавця, тим самим законодавець підтверджує, що основна винагорода стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.
При стягненні основної винагороди без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди або ж стягнення його без реального виконання.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що у разі стягнення суми основної винагороди відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404 без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, що свідчить про протиправність спірної постанови.
Вищезазначені висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18, відповідно до якого обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем оскаржувану постанову було прийнято одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, а саме 16.12.2019 року.
Вказане вище свідчить про те, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови, відповідачем не було вчинено жодних дій спрямованих на виконання виконавчого документу № 2-3338/10 від 11 квітня 2014 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення суду про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 39 032,76 дол. США, пені у розмірі 213 312,71 грн. та в рахунок погашення заборгованості звернення стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах по 1/3 частці кожному.
Поряд з цим, суд критично ставиться до тверджень позивача в обґрунтування позовних вимог про те, що станом на час відкриття виконавчого провадження заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за кредитним договором у розмірі 39 032,76 дол. США була погашена у повному обсязі, що на його думку було підставою для скасування всіх вжитих ним заходів під час примусового виконання рішення суду, в тому числі і скасування постанови стягнення з боржника основної винагороди, з огляду на таке.
Матеріали справи місять копію ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 14.02.220 року по справі № 755/314/20 за скаргою ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про визнання неправомірними рішення, дій та бездіяльності приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, не винесення постанов про повернення виконавчого документу стягувачу, закінчення виконавчого провадження, зняття арешту, скасування заходів вжитих при примусовому виконанні рішення та скасування постанов.
Відповідно до змісту вказаної ухвали, судом встановлено, що під час розгляду скарги з пояснень представника боржника Мічуди Я.В. встановлено, що рішення суду в повному обсязі не виконане, оскільки присуджена до стягнення вказана у виконавчому документі пеня на користь ПАТ АТ «Укргазбанк» не сплачена.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини, що встановлені ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.02.2020 року є такими, що не підлягають доказуванню та спростовують доводи позивача в частині сплати ним в повному обсязі заборгованості перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за кредитним договором № 28-Ф/06 від 24.03.206 року у розмірі 39 032,76 дол. США.
Відтак, вищевказані доводи позивача судом при вирішенні даної адміністративної справи прийняті бути не можуть.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до довідки ПАТ АБ «Укргазбанк» від 21.05.2020 року № 5-53/703/2020 заборгованість за вказаним договором у повному обсязі було погашено лише 20.03.2020 року.
У той же час, беручи до уваги все викладене вище в сукупності, суд приходить до переконання, що приймаючи 16.12.2019 року постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №60884452 у розмірі 3 903,27 дол. США та 21 331,27 грн. приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський Анатолій Миколайович діяв не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; не добросовісно; не розсудливо; не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а відтак вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича від 16.12.2019 у виконавчому провадженні №60884452 про стягнення основної винагороди.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 26) у розмірі 1 190, 30 грн. (одну тисячу сто дев'яносто гривень, 30 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко