ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 липня 2020 року м. Київ № 640/5513/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у місті Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Студентські мережі» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Студентські мережі» (далі - позивач або ТОВ «Студентські мережі») з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.10.2019 № 156545.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувана постанова є такою, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки на час виявлення порушення транспортний засіб було передано для використання у підприємницькій діяльності на підставі договору оренди іншому товариству. Позивач вказує, що відповідальність за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту застосовується безпосередньо до автомобільних перевізників. Оскільки, ТОВ «Студентські мережі» не є безпосереднім перевізником, то постанову про накладення на позивача штрафу прийнято відповідачем протиправно.
Позивач також стверджує, що його не було повідомлено про час і місце розгляду справи щодо розгляду акту проведення перевірки, тому був позбавлений можливості надати відповідні пояснення.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити, і зазначає, що відповідно до акту проведення перевірки ТОВ «Студентські електромережі» виконувало вантажні перевезення з перевищеною допустимою нормою, тому постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.10.2019 № 156545 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
Стосовно тверджень позивача про неповідомлення про розгляд справи щодо акту проведення перевірки, повідомляє, що згідно списку згрупованих відправлень листі рекомендованих № 7528 виклик про розгляд справи позивачу було направлено 25.09.2019, що в повній мірі відповідає вимогам і строкам здійснення такого роду листування, у звязку з чим, покликання позивача про неналежне сповіщення про розгляд справи є безпідставним та таким, що не заслуговує на увагу.
Позивач надав відповідь на відзив, у якому зазначає, що між водієм ТОВ «Прест компані» та ТОВ «Студентські електромережі» трудових та інших відносин немає та ніяких перевезень від імені та в інтересах товариства останній не здійснював. Таким чином, відповідати за встановлені у акті порушення відповідати має ТОВ «Прест компані».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/5513/20, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 замінено первісного відповідача у даній справі - Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Студентські мережі» (ідентифікаційний код: 37045419, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 17) з 01.04.2010 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
19.08.2019 головним спеціалістом відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області Ямпілець О.А. та головним спеціалістом відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області Рєзановим В.С. проведено перевірку транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт від 19.08.2019 № 118868 про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с.4).
В акті перевірки від 19.08.2019 № 118868 стверджується про порушення надання послуг з перевезення вантажів, зокрема згідно з накладною на вантажозамовника «Onup construction» перевізник ТОВ «Студентські мережі» не забезпечив наявність на транспортному засобі НОМЕР_1 у водія ОСОБА_1 дозволу, який дає право руху автодорогами України, виданий уповноваженими компетентними органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, загальна вага 48,975 кг, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена статтею 60 цього закону (а.с.4).
За результатами розгляду акту про правопорушення від 19.08.2019 № 118868, заступником начальника Київського міжрегіонального управління Уктрансбезпеки Зелінським С.А. 07.10.2019 винесено постанову № 156545, якою до позивача застосовано штрафну санкцію за не оформлення дозволу на рух а/д з перевищенням вагових обмежень у розмірі 1700,00 грн. (а.с.3).
Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваної постанови, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абзацу 1 пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3 до постанови, одним з яких є Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі по тексту - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Приписами статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, законодавство зобов'язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з наведених норм чинного законодавства, встановлено, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону № 2344-ІІІ).
Отже, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе саме перевізник, а не власник транспортних засобів у випадку, коли власники не використовують транспортний засіб, а відповідно до статті 1 «Правил дорожнього руху України" лише володіють майновими правами на транспортний засіб.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, він як власник транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , не надавав послуг з перевезення вантажів, що власне не заперечується відповідачем.
Судом встановлено, що автомобільний транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 не експлуатується ТОВ «Студентські мережі» з 26 березня 2019 року, оскільки згідно договору оренди транспортних засобів № 26/03-1 від 26.03.2019, був наданий в оренду ТОВ «Прест Компані» (а.с.5-7).
Згідно з актом прийому-передачі орендованого майна до договору оренди транспортного засобу № 26/03-1 від 26.03.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду 5 штук вантажних автомобілів DAF (а.с.8).
Жодного доказу того, що саме ТОВ «Студентські мережі» був перевізником вантажу у розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідач суду не надав.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому не може нести відповідальність, передбачену абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Крім того, відповідно до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Отже, Порядком № 1567 визначено обов'язкову умову розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, а саме повідомлення останнього про час і місце розгляду справи.
Натомість, докази вручення позивачу повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт матеріали справи не містять, що в свою чергу дає підстави для висновку про позбавлення останнього права на участь в розгляді справи та надання пояснень по суті справи і, як наслідок здійснення належного розгляду справи.
З огляду на викладене суд вважає, що застосування до позивача фінансових санкцій відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є протиправним, а постанова Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.10.2019 № 156545 підлягає скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., який підлягає стягненню на його користь у повному обсязі.
Позивачем також було заявлено клопотання про відшкодувати витрат, понесених на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.
Суд зазначає, що згідно з статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини четвертої 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги від 02.01.2020, акта №1 прийому-передач наданих послуг за договором «Про надання послуг (адвокатської допомоги)» №б/н від 02.01.2020, звіту по виконаних роботах за період з 18.11.2019 по 27.04.2020, розрахунку вартості правничої допомоги, ордеру серії КС № 460390, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5310 (а.с. 44-54).
Проте належним чином оформленої квитанції банку про оплату юридичних послуг до матеріалів справи не надано, а тому відсутні підстави для відшкодування витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Студентські електромережі» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 156545 від 07.10.2019.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Студентські електромережі» (ідентифікаційний код: 37045419, місце знаходження: 01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, буд. 17) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845, місцезнаходження: 03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) судовий збір у розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась