ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2020 року м. Київ № 640/7614/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доОфісу Генерального прокурора
прозобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням уточнення):
зобов'язати Офіс Генерального прокурора здійснити коригування заробітної плати М.В. Банчука, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при її обчисленні, за проміжок часу з 24 жовтня 2014 року до 12 вересня 2019 року, на коефіцієнт їх підвищення;
стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 1 358 112, 26 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 12 вересня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2019 у справі № 826/17784/14 визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 № 2489-ц про звільнення позивача з посади старшого помічника Генерального прокурора України з особливих доручень Апарату Генерального прокурора України Генеральної прокуратури України; поновлено позивача на вказаній посаді; стягнуто з відповідача середній заробіток у розмірі 508 364, 41 грн. за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 року і до моменту прийняття судом рішення про поновлення на роботі 12.09.2019 року.
Позивач зазначає, що вказаним рішенням середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 508 364,41 грн. було стягнуто виходячи із його середньої заробітної плати у розмірі 17 458,07 грн., зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 27.10.2014 про середній заробіток ОСОБА_1 .
У той же час, позивач звертає увагу, що у зв'язку з прийняттям постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 763 та від 30.09.2015 року № 763 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня № 505» посадові оклади працівників органів прокуратури було підвищено.
Отже, позивач за вказаних обставин вважає, що розмір середнього заробітку для розрахунку суми середньої заробітної плати має включаючи премії та інші виплати, що враховуються при її обчисленні (надбавки та доплати з урахуванням коефіцієнта підвищення, місячний посадовий оклад, класний чин, надбавка за вислугу років та надбавка за звання «Заслужений юрист»).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
19.05.2020 року представником Офісу Генерального прокурора подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Відзив обґрунтовано тим, що Генеральною прокуратурою України рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу виконано повністю.
На думку відповідача, розрахунки середньоденної та середньомісячної заробітної плати позивача наведено в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2019 у згаданій справі № 826/17784/14, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді і стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вказаним рішенням, судом установлено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 24.10.2014 по 12.09.2019 становить 508 364,41 грн. (1223 днів х 415,67 грн. (середньоденна заробітна плата)). Зазначене рішення суду залишено в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року.
А тому, оскільки розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 12.09.2019 встановлено судовими рішеннями у справі № 826/17784/14, які набрали законної сили, такий розмір не підлягає доказуванню у справі № 640/7614/20.
За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання Офісу Генерального прокурора здійснити коригування його заробітної плати за період з 24.10.2014 по 12.09.2019 та її стягнення у розмірі 1 974 973,78 грн. є безпідставними, та фактично спрямовані на перегляд судових рішень, які позивачем не оскаржувалися, та на даний час набрали законної сили.
У поданій до суду відповіді на відзив відповідача, позивач не погоджується з його доводами та просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача розмір середнього заробітку, шляхом його корегування, з огляду на підвищення розміру тарифних ставок та окладів, а також інших виплат, передбачених п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 826/17784/14 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №2489-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого помічника Генерального прокурора України з особливих доручень Апарату Генерального прокурора України Генеральної прокуратури України; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого помічника Генерального прокурора України з особливих доручень Апарату Генерального прокурора України Генеральної прокуратури України; стягнуто з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року і до моменту прийняття судом рішення про поновлення на роботі - 12 вересня 2019 року у розмірі 508 364,41 грн. (п'ятсот вісім тисяч триста шістдесят чотири гривні сорок одна копійка); допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді на посаді старшого помічника Генерального прокурора України з особливих доручень Апарату Генерального прокурора України Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року залишено без змін.
27.12.2019 року наказом Генерального прокурора № 2218ц:
- скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 2489-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого помічника Генерального прокурора України з особливих доручень Апарату Генерального прокурора України Генеральної прокуратури України відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України Закону України «Про очищення влади»;
- поновлено державного радника юстиції 2 класу ОСОБА_1 на посаді старшого помічника Генерального прокурора України з особливих доручень Апарату Генерального прокурора України Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року;
- виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць.
Згідно довідки Офісу Генерального прокурора від 15.01.2020 року № 21-25 зп, позивач отримав середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць у розмірі 42 641, 30 грн.
Також матеріали справи встановлено, що позивачем в січні 2020 року отримано суму присуджену рішенням суду від 12.09.2019 року до стягнення за час вимушеного прогулу (508 364,41 грн.)
Вважаючи, що вказана сума була обрахована без урахування підвищення посадових окладів та інших виплат, які малися враховуватися при обчислені розміру середнього заробітку у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», позивач звернувся з даним позовом до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Статтею 236 КЗпП України обумовлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За приписами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв'язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.
Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов'язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.
Як було встановлено вище рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 826/17784/14, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого помічника Генерального прокурора України з особливих доручень Апарату Генерального прокурора України Генеральної прокуратури України та стягнуто з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року і до моменту прийняття судом рішення про поновлення на роботі - 12 вересня 2019 року у розмірі 508 364, 41 грн. (п'ятсот вісім тисяч триста шістдесят чотири гривні сорок одна копійка).
У той же час, суд зазначає, що в рамках даної адміністративної справи позивач ставить питання про стягнення за період з 24 жовтня 2014 року (з дня звільнення) по 12 вересня 2019 року (дата рішення суду про поновлення) недоотриманого середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, мотивуючи неврахуванням пункту 10 Порядку № 100.
Вирішуючи дану справу, суд бере до уваги висновок про застосування норм права, наведений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, згідно якого тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Умови оплати праці працівників органів прокуратури визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Зокрема, вказаною постановою затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1 - 5.
Відповідно до схеми посадових окладів працівників Генеральної прокуратури України (додаток № 1) (в редакції від 31.05.2012 року), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 місячний посадовий оклад старшого помічника Генерального прокурора України становив від 3383 - 3421 гривень.
Судом встановлено, що до вказаної постанови Кабінетом Міністрів України було внесено зміни.
Так, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 763 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505» внесено зміни, в тому числі і до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 «Схема посадових окладів працівників Генеральної прокуратури України», яка вступила в силу 13.10.2015 року.
Відповідно до схеми посадових окладів працівників Генеральної прокуратури України (додаток № 1) (в редакції від 30.09.2015 року), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 місячний посадовий оклад начальника департаменту (до посади якого прирівнюється посада старшого помічника Генерального прокурора України) становив від 3577 - 3615 гривень.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 763 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505» постанову Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 доповнено додатком 8 «Розмір надбавок до посадових окладів працівників органів прокуратури за класні чини», відповідно до якого державний радник юстиції 2 класу отримує розмір надбавки за класний чин у розмірі 2 800, 00 грн.
У той же час, місячний посадовий оклад начальника департаменту Генеральної прокуратури України, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 657 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505» становив 10 000 гривень.
Одночасно, суд при вирішення даної адміністративної справи, враховує таке.
Як було зазначено вище, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей (п. 10 Порядку № 100).
Відповідно до п. 10 Порядок коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів, з урахуванням змін, що вносилися 30 вересня 2015 року (набрали чинності 13.10.2015 року) до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури, розраховується наступним чином:
- станом на час звільнення: посадовий місячний оклад у розмірі 3421 грн. + класний чин у розмірі 145 грн. = 3566 грн.;
- станом на 13.10.2015: посадовий місячний оклад у розмірі 3615 грн. + класний чин у розмірі 145 грн. = 3760 грн.;
- коефіцієнт підвищення: 3 760, 00 грн. : 3 566, 00 грн. = 1,05.
У той же час, коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів, з урахуванням змін, що вносилися 30.08.2017 року (набрали чинності 06.09.2017 року) до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури, коефіцієнт підвищення розраховується наступним чином:
- станом на 13.10.2015: посадовий місячний оклад у розмірі 3615 грн. + класний чин у розмірі 145 грн. = 3760 грн.;
- станом на 06.09.2017: посадовий місячний оклад у розмірі 10000 грн. + класний чин у розмірі 2800 грн. = 12 800 грн.;
- коефіцієнт підвищення: 12 800 : 3 760= 3,4.
Суд зазначає, що при розгляді справи № 826/17784/14 за позовом позивача про поновлення на роботі судом, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, використано довідку від 27.10.2014, видану Генеральною прокуратурою України. За даними цього документу середня заробітна плата, яка обчислена, виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи позивача, складала 17 458,07 грн.
Середньоденна заробітна плата позивача складає 415,67 грн. (17 458,07 грн. (середня заробітна плата за останні два місяці роботи)/42 (кількість робочих днів).
Отже, за період з 24.10.2014 року (наступний день за датою звільнення позивач) по 12.10.2015 року (останній день в цьому періоді, що передував наступному підвищенню посадових окладів) середньоденний заробіток за час вимушеного прогулу розраховувався наступним чином: 415, 67 грн. х 242 робочих дня (кількість робочих днів розраховано відповідно до листів Міністерства соціальної політики про розрахунки норм тривалості робочого часу на відповідні роки) = 80224,31 грн.
Отже, за період з 13.10.2015 року по 05.09.2017 року (останній день в цьому періоді, що передував наступному підвищенню посадових окладів) середньоденний заробіток за час вимушеного прогулу має розраховуватися наступним чином: 415, 67 грн. х 1,05 х 476 робочих днів (кількість робочих днів розраховано відповідно до листів Міністерства соціальної політики про розрахунки норм тривалості робочого часу на відповідні роки) = 207 751, 87 грн.
При цьому, за період з 06.09.2017 року по 12.09.2019 року (дата винесення рішення про поновлення на посаді у справі № 826/17784/14) середньоденний заробіток за час вимушеного прогулу має розраховуватись наступним чином: 415, 67 грн. х 3,4 х 506 робочих днів (кількість робочих днів розраховано відповідно до листів Міністерства соціальної політики про розрахунки норм тривалості робочого часу на відповідні роки) = 715 118, 67 грн.
Вказана правова позиція щодо застосування коефіцієнту коригування передбаченого п.10 Порядку також викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 804/8042/17, а також відображена у сталій судовій практиці, сформованій, зокрема, при розгляді справ № 826/6973/15, № 826/17605/14, № 826/20119/14, 826/17787/14.
За вказаних вище обставин, суд приходить до переконання, що відкореговна сума стягнення, що підлягає позивачу виплаті у зв'язку з підвищенням посадових окладів прокурорів, яке проводилось у період вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 12.09.2019, становить: 80224,31 грн. (за період з 24.10.2014 по 12.10.2015) + 207 751, 87 грн. ( за період з 13.10.2015 по 05.09.2017) + 715 118, 67 грн. (за період з 06.09.2017 по 12.09.2019) - 508 364, 41 грн. (сума стягнута рішенням суду від 12.09.2019 року) та дорівнює 494 730, 44 грн.
Одночасно, суд вирішуючи питання ефективного захисту порушеного права позивача, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приймаючи до уваги те, що під час розгляду даної адміністративної справи встановлено, що рішенням суду від 12.09.2019 року позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року і до моменту прийняття судом рішення про поновлення на роботі - 12 вересня 2019 року було фактично стягнуто суму у розмірі 508 364, 41 грн., тобто без врахування підвищення тарифних ставок і посадових окладі, суд приходить до переконання, що позивач має право на стягнення з відповідача відповідної суми, а тому вимоги позивача про зобов'язання Офіс Генерального прокурора здійснити коригування заробітної плати М.В. Банчука, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при її обчисленні, за проміжок часу з 24 жовтня 2014 року до 12 вересня 2019 року, на коефіцієнт їх підвищення та стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 12 вересня 2019 року підлягають до задоволення у спосіб стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 12 вересня 2019 року у розмірі 494 730, 44 грн. (чотириста дев'яносто чотири тисячі сімсот тридцять гривень, 44 копійки).
У той же час, за вказаних обставин, вимога позивача про зобов'язання Офіс Генерального прокурора здійснити коригування заробітної плати М.В. Банчука, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при її обчисленні, за проміжок часу з 24 жовтня 2014 року до 12 вересня 2019 року, на коефіцієнт їх підвищення, задоволена бути не може, оскільки поновлення його прав буде здійснено в інший вищевказаний спосіб згідно заявленої ним позовної вимоги, яка задоволена судом.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.
2. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 12 вересня 2019 року у розмірі 494 730, 44 грн. (чотириста дев'яносто чотири тисячі сімсот тридцять гривень, 44 копійки).
3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко