ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2020 року м. Київ № 640/634/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перт"
доГоловного управління ДПС у м. Києві
про визнання протравними дій, скасування вимоги, рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Перт» (далі - ТОВ «Перт», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), у якому просило:
визнати дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року по справі № 826/8923/17 неправомірними;
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 03.12.2019 року № 37603-10, видану Головним управлінням ДПС у м. Києві;
визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 03.12.2019 року № 37603-10, прийняту Головним управлінням ДПС у м. Києві та як наслідок вилучити відповідні записи про обтяження майна податковою заставою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного реєстру обтяжень рухомого майна;
зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві привести у відповідність інтегровану картку платника ТОВ «Перт» (код ЄДРПОУ 35263995) шляхом:
- сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання суми податкового боргу ТОВ «Перт» зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року у розмірі 923 402,00 грн.;
- сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання всіх штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), а також пені, які виникли у зв'язку із несплатою ТОВ «Перт» податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року за весь час нарахування та обліку;
- врахуванні фактичних платежів ТОВ «Пері» у розмірі 400 481,00 грн., що було сплачено ТОВ «Перт» та які було зараховано в рахунок погашеним заборгованості зі сплати ПДВ за березень, квітень 2015 року шляхом перенесення та/або обліку суми у розмірі 400 481,00 грн. до переплати ТОВ «Перт» з податку на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкова вимога № 37603-10 від 03.12.2019 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 37603-10 від 03.12.2019 року було прийнято відповідачем із порушенням вимог законодавства, щодо заборгованості, яка фактично була відсутня.
Так, позивач зазначає, що за березень, квітень 2015 року у нього сформувався податковий борг з податку на додану вартість на суму 923 402 грн., який був не сплачений позивачем з вини банку. У зв'язку із наявністю податкового боргу Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу від 27.06.2017 року № 40904-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.06.2017 року № 40904-17, які були в подальшому оскаржені позивачем в судовому порядку.
Так, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року у справі № 826/8923/17 задоволено позовні вимоги ТОВ «Перт», податкову вимогу від 27.06.2017 року № 40904-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.06.2017 року № 40904- 17 було скасовано та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві списати безнадійну заборгованість з податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року всього на суму 923 402 грн.
Водночас, відповідачем не було вірно зараховано суму 923 402 грн. до інтегрованої картки платника ТОВ «Перт», більше того відповідачем не було скасовано штрафні санкції нараховані відповідно до скасованої податкової вимоги від 27.06.2017 року № 40904-17, що зумовило винесення оскаржуваної податкової вимоги від 03.12.2019 року № 37603-10 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03.12.2019 року № 37603-10.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
31 березня 2019 року на виконання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем надано відзив на адміністративний позов, яким проти позовних вимог заперечено у повному обсязі.
Відзив обґрунтовано тим, що незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання або невиконання доручень клієнтів на переказ коштів, платник податків не звільняється від обов'язку сплати сум податкового зобов'язання, а контролюючий орган відповідно, від стягнення такого податкового боргу та/або від зарахування платежів, здійснених через установи інших банків, у черговості погашення податкових зобов'язань та податкового боргу передбаченій пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. Водночас, позивачем суми податкового боргу сплачено не було.
При цьому відповідач зазначає, що позивач заявив кредиторську вимогу до банку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», (кредиторської вимоги від 25.12.2015 року № 25/12-1), таким чином при задоволенні позовної вимоги щодо здійснення коригування інтегрованої картки платника податків позивача, призведе до обліку в інтегрованих системах зарахування надмірних грошових коштів, при фактичному поверненні їх банком платнику.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
03 серпня 2007 року між позивачем (Клієнт) та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) укладено Договір № 091-07/АН на розрахунково-касове обслуговування (далі - Договір).
Відповідно до умов пункту. 1.1. Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в національній валюті 26005003244001 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.
05.05.2009 між АТ Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Перт» було укладено Додаткову угоду № 001 до Договору від 03.08.2007 року № 097-07/АН на розрахунково-касове обслуговування.
Згідно з пункту 1.1. Додаткового договору Банк зобов'язується проводити розрахункове обслуговування Клієнта з використанням системи електронних платежів «Клієнт-Банк», в т.ч. проводити розрахункові операції по дорученню Клієнта з використанням розрахункових документів в електронній формі, що передаються по каналам електронного зв'язку на умовах передбачених Договором на розрахункове-касове обслуговуванням та цим Додатковим договором, чинним законодавством України та внутрішніми правовими актами Банка.
Згідно з пунктом 8.1. Додаткового договору даний додатковий договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до « 31» грудня 2020 р.
Відповідно до пункту 2.1. Договору Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.
Згідно з пунктом 2.2. Договору списання Банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Пунктом 2.1. Додаткового договору встановлено, що розрахункове обслуговування Клієнта здійснюється з використанням документів в електронній формі, в т.ч. платіжних доручень, заявок на купівлю-продаж валюти, виписок по рахункам Клієнта, зведених відомостей сум заробітної плати для зарахування на поточні рахунки працівників Клієнта, інших документів Клієнта.
Згідно з пунктом. 5.3. Додаткового договору електронні документи, прийняті Банком від Клієнта по системі «Клієнт-Банк» в операційний день з 09.00 до 17.00 годин, проводяться по рахункам в той же день. Документи, прийняті після 17.00 проводяться наступного робочого дня.
28 квітня 2015 року ТОВ «Перт» платіжним дорученням № 259, сформованим в системі «Клієнт-Банк», зобов'язав АТ «Банк «Фінанси та Кредит» перерахувати 679 686,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ТОВ «Перт» в Казначействі України, код 899998, на сплату податкових зобов'язань Позивача по ПДВ за березень 2015 року. Водночас, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вказане платіжне доручення не виконав.
26 травня 2015 року ТОВ «Перт» платіжним дорученням № 311, сформованим в системі «Клієнт-Банк», зобов'язав ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перерахувати 243 716,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ТОВ «Перт» в Казначействі України, код 899998, на сплату податкових зобов'язань Позивача по ПДВ за квітень 2015 року. Водночас, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вказане платіжне доручення не виконав.
14.09.2015 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві була прийнята податкова вимога № 4610-23 сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 738,27 грн. разом із штрафними санкціями та пенею, нараховану на нього, також було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 4610-23.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями позивачем їх було оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Так, постановою Окружного адміністративного суду м Києва від 14.02.2017 року у справі № 826/106/16, яка набрала законної сили, було визнано протиправним та скасовано податкову вимогу від 14.09.2015 року № 4610-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 14.09.2015 року № 4610-23, мотивуючи тим, що заборгованість позивача виникла з вини Банку.
На виконання зазначеної вище постанови суду Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було скасовано оскаржувані податкову вимогу від 14.09.2019 року № 4610-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 14.09.2019 року № 4610-23, водночас автоматично було прийнято нову податкову вимогу від 27.06.2017 року № 40904-17 всього на суму 923 402 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.06.2017 року № 40904-17.
Зазначені вище рішення податкового органу позивачем також було оскаржено в судовому порядку.
Так, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року у справі № 826/8923/17 задоволено позовні вимоги ТОВ «Перт», податкову вимогу від 27.06.2017 року № 40904-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.06.2017 року № 40904- 17 було скасовано та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві списати безнадійну заборгованість з податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року всього на суму 923 402 грн.
Водночас, відповідачем, з огляду на неповне погашення позивачем заборгованості з податку на додану вартість у сумі 226 330,70 грн. (з яких 4 817,00 основний платіж та 221 513,70 грн. пеня), 03 грудня 2019 року винесено нову податкову вимогу № 37603-10 та рішення про опис майна у податкову заставу № 37603-10.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За умовами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Кодексу разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Пунктами 129.6, 129.7 статті 129 Кодексу передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 № 2346-III (далі - Закон №2346).
Згідно з пунктом 1.30 статті 1 Закону №2346 платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.
При цьому, за приписами статті 8 Закону №2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону №2346 під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Відповідно до пункту 1.29 статті 1 Закону № 2346 проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система.
Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що виконання платником податкового обов'язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов'язання, а отже його сплата, пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.
Таким чином, направлення позивачем до банку, який здійснює розрахункове-касове обслуговування позивача, належним чином оформленого платіжного доручення на оплату податкових зобов'язань при наявності необхідної кількості коштів на рахунку є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року у справі № 826/8923/17 встановлено направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів, що є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які позивач податку повинен був вчинити для оплати податкового зобов'язання.
Відповідно до вимог частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на наведене, відсутність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість за вартість за березень, квітень 2015 року на суму 923 402,00 грн. не потребує повторного доказування.
Як вбачається, з інтегрованої картки позивача щодо податку на додану вартість станом на 30.11.2019 року у позивача наявна заборгованість сформована за попередні періоди у розмірі 922 203,11 грн., несплачена пеня за попередні періоди у розмірі 221 513,70 грн., та пеня за поточний період у розмірі 227 529,59.
За результатами виконання рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року у справі № 826/8923/17 відповідачем списано основний борг податку на додану вартість у сумі 537 592,61 грн., штрафні санкції у розмірі 158 279,80 грн. та пеню у розмірі 227 529,59 грн на загальну суму 923 402,00 грн.
Таким чином, відповідно до інтегрованої картки вбачається, що у позивача залишився борг по несплаті пені у розмірі 221 513,70 грн., що була сформована за період несплати по зобов'язанням, які були скасовані судом, а також заборгованість по основному платежу у розмірі 4 817,00 грн., що сформувався в результаті залишку за результатом погашення недоїмки у розмірі 700 689,41 грн. за рахунок переплати у сумі 695872,41.
Водночас, відповідно до вимог пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Більше того, відповідно пункту 129.2 статті 129 Податкового кодексу України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.
Таким чином, вбачається що відповідачем при виконанні рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року у справі № 826/8923/17, списано основний борг на суму 537 592,61 грн., фінансові санкції у сумі 158279,80 грн, та пеню у сумі 227 529,59 на загальну суму 923 402,00 грн.
Водночас, суд зазначає, що 923,402,00 грн., відповідно до зазначеного рішення суду мало б бути зараховано до основного боргу повністю, адже відповідно до положень статті 129 Податкового кодексу України пеня та фінансові санкції мали б бути списані відповідачем автоматично.
Таким чином, суд погоджується з позицією позивача щодо порушення відповідачем положень статті 129 Податкового кодексу України в частині не скасування штрафних санкцій, які були нараховані відповідно до податкового боргу за березень, квітень 2015 року на суму 923 402 грн. та протиправність нарахування нового податкового боргу в сумі 226 330,70 грн.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкової вимоги від 03.12.2019 року № 37603-10 та задоволення позовної вимоги в частині її скасування.
З огляду на встановлення судом відсутності у позивача податкового боргу суд також дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 37603-10 від 03.12.2019 року, оскільки таке рішення прийнято на підставі податкової вимоги від 03.12.2019 року № 37603-10, яка підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про вилучення запису про обтяження податковою заставою майна ТОВ «Перт» з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 89.8 статті 89 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Відповідно до пункту 3.2 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів така реєстрація здійснюється: щодо рухомого майна - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» та наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 року за № 942/9541; щодо нерухомого майна - відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та від 26.10.2011 № 141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
Отже, запис про обтяження у вигляді податкової застави вноситься до державних реєстрів прав державним реєстратором. Державний реєстратор має право вносити записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830 Державний реєстр обтяжень рухомого майна (далі - Реєстр) - єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; держатель Реєстру - Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру.
Таким чином, відомості щодо публічного обтяження можуть бути виключені із Реєстру виключно посадовими особами, уповноваженими на ведення такого Реєстру.
Відповідно до положень пункту 93.1.4 статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Відповідно до пункту 93.2 статті 93 Податкового кодексу України визначено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити запис про обтяження податковою заставою майна товариства з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Щодо позовних вимог ТОВ «Перт» про зобов'язання ГУ ДПС у м. Києві привести у відповідність інтегровану картку платника ТОВ «Перт» шляхом сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання суми податкового боргу ТОВ «Перт» зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року у розмірі 923 402,00 грн., сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання всіх штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), а також пені, які виникли у зв'язку із несплатою ТОВ «Перт» податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року за весь час нарахування та обліку та врахуванні фактичних платежів ТОВ «Перт» у розмірі 400 481,00 грн., що було сплачено ТОВ «Перт» та які було зараховано в рахунок погашеним заборгованості зі сплати ПДВ за березень, квітень 2015 року шляхом перенесення та/або обліку суми у розмірі 400 481,00 гри. до переплати ТОВ «Перт» з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 816/2042/16, здійснивши аналіз норм Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422, який набув чинності 10.06.2016 року, Верховний Суд дійшов висновку, що наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигід та податкових зобов'язань платника податків, є правомірними.
Оскільки у випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів.
При цьому не зарахування до бюджету сплачених платником податку грошових зобов'язань з вини банку не є підставою для органів ДФС не виконувати свого обов'язку щодо забезпечення контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків.
З огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку, що податковий орган зобов'язаний внести зміни до інтегрованої картки особового рахунку ТОВ «Перт» шляхом сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання суми податкового боргу ТОВ «Перт» зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року у розмірі 923 402,00 грн., сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання всіх штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), а також пені, які виникли у зв'язку із несплатою ТОВ «Перт» податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року за весь час нарахування та обліку.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Приймаючи до уваги, що інтегрована картка платника є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, то відсутність зазначення в цій картці суми податку, яка вже фактично сплачена, порушує права позивача, оскільки не відображає дії зі сплати позивачем коштів в оплату податкових зобов'язань.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність такого способу захисту порушеного права позивача як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 29.09.2014 у справі №810/5307/13-а.
Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.
З огляду на вище зазначене та враховуючи некоректне зарахування відповідачем сум, які позивач сплачував, в рахунок зменшення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за період 2015-2019 рік, що вбачається з інтегрованої картки позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання всіх штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), а також пені, які виникли у зв'язку із несплатою ТОВ «Перт» податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року за весь час нарахування та обліку та врахування фактичних платежів ТОВ «Пері» у розмірі 400 481,00 грн., що було сплачено ТОВ «Перт» та які було зараховано в рахунок погашеним заборгованості зі сплати ПДВ за березень, квітень 2015 року шляхом перенесення та/або обліку суми у розмірі 400 481,00 грн. до переплати ТОВ «Перт» з податку на додану вартість.
При цьому, суд критично ставиться до посилань відповідача, що з огляду на заявлення позивачем кредиторської вимоги до банку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», (кредиторської вимоги від 25.12.2015 року № 25/12-1), при задоволенні позовної вимоги щодо здійснення коригування інтегрованої картки платника податків позивача, призведе до обліку в інтегрованих системах зарахування надмірних грошових коштів, при фактичному поверненні їх банком платнику, так як кредиторська вимога заявлена на суму, яка значно більша за суму податкового боргу позивача, а отже не дає підстав ототожнювати зазначені вимоги .
Окремо суд звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів щодо реалізації приписів пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України і застосування за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду відповідної відповідальності до банку, враховуючи, що спірні правовідносини виникли до запровадження в банку тимчасової адміністрації. Жодних доказів заявлення кредиторських вимог до банку, у порядку, визначеному чинним законодавством України відповідачем суду не наведено.
Що стосується позовних вимог про визнання дій ГУ ДПС у м. Києві щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року по справі № 826/8923/17 неправомірними, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України щодо способів судового захисту, які кореспондують з положеннями частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноважень суду при вирішенні справи, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З положень частини 1 та частини 4 статті 383 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Зазначену заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
З огляду на вище зазначені норми позовні вимоги щодо визнання неправомірності виконання рішення суду, яке набрало законної сили не може бути позовною вимогою, а є окремою процесуальною дією передбаченою статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, одночасно із поданням адміністративного позову, позивачем було заявлене клопотання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративні справі.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З вище наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю є правом, а не обов'язком суду, з огляду на те, що на разі у суду відсутні сумніви щодо виконання судового рішення в добровільному порядку, суд не вбачає необхідності застосування судового контролю виконання рішення у справі.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання у задоволені позовних вимог частково.
Відповідно до положень частини 1 та частини 3статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 7684,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 540 від 21.12.2019 року, що міститься в матеріалах справи.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві підлягає сплачений позивачем судовий збір у сумі 4802 грн. 50 коп.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перт» задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 37603-10 від 03.12.2019 року.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 37603-10 від 03.12.2019 року.
4. Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві привести у відповідність інтегровану картку платника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перт» (код ЄДРПОУ 35263995) шляхом: сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання суми податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перт» зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року у розмірі 923 402,00 грн., сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання всіх штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), а також пені, які виникли у зв'язку із несплатою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перт» податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року за весь час нарахування та обліку, врахуванні фактичних платежів ТОВ «Пері» у розмірі 400 481,00 грн., що було сплачено ТОВ «Перт» та які було зараховано в рахунок погашеним заборгованості зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року шляхом перенесення та/або обліку суми у розмірі 400 481,00 грн. до переплати Товариства з обмеженою відповідальністю «Перт» з податку на додану вартість.
5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перт» (ідентифікаційний код 35263995, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,11) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судовий збір у розмірі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя І.М. Погрібніченко